Зеамет

Зеамет — військовий лен, одержуваний сипахом за несення військової служби. Встановлені за султана Мурада I. Це умовне феодальне земельне володіння, яке існувало в Османській імперії аж до скасування військово-ленної системи (1839), річний дохід з якого становив від 20 до 100 тисяч акче.

Заїм — володар зеамета.

Див. також

• Тімар

Джерела

• Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба (1300—1600), — К.: Критика, 1998. — 287 с.
• Середньовічні історичні джерела Сходу і Заходу [Архівовано 30 січня 2010 у Wayback Machine.]