Зембицьке князівство
| Зембицьке князівство | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1321 |
|---|---|
| Столиця | Зембіце |
| Час/дата припинення існування | 1791 |
 | |
 | |
 Зембицьке князівство у Вікісховищі | |
50°36′00″ пн. ш. 17°02′00″ сх. д. / 50.6° пн. ш. 17.0333° сх. д.
Зембицьке князівство (пол. Księstwo Ziębickie) або в чесько-німецькій традиції Мюнстерберзьке герцогство (нім. Herzogtum Münsterberg; чеськ. Minstrberské knížectví) — удільне Сілезьке князівство зі столицею в Зембиці, що існувало на території сучасної Нижньої Сілезії в 1321—1742 роках. Виникло внаслідок відокремлення від Свидницького князівства і залишалося під владою князів династії Сілезьких П'ястів до 1428 року та знову з 1542 по 1551 рік.
До складу князівства входили міста Зембіце, Бардо, Злотий Сток і Замбковиці, а на початку його існування ще Конти-Вроцлавські, Собутка, Стшелін, Вйонзув, Сребрна-Гура і Дзержонюв.
До 1290 року Зембіце знаходилось в межах сілезького Вроцлавського князівства. Після смерті князя Генріха IV Проба в 1290 році, внаслідок удільного поділу Вроцлавського князівства, Зембиці та околиці увійшли до складу Свидницького князівства, яким правив князь Болко I Суворий. Після смерті Болко I 1301 року, згідно з принципом династичного спадкоємства, Свидницьке князівство перейшло до неповнолітніх синів Болко I: Бернарда, Генрика та Болко II.
1322 року, при розділі спадщини синами князя Болко І — молодший із синів Болко ІІ отримав східну частину Свидницького князівства, включаючи Зембиці і Замбковіце, і обрав Зембиці своєю резиденцією. Таким чином було створено удільне князівство Зембицьке. У 1327—1329 роках король Богемії Ян Люксембурзький змусив більшість Сілезьких князів скласти йому васальну присягу. Болко II спочатку чинив опір німецькому завойовнику, але врешті поступився, і 1336 року також став його васалом. З цього моменту і до 1742 року Зембицьке князівство і вся Сілезія перебували під владою Богемської корони. Нащадки Болко II з династії Сілезьких П'ястів правили князівством до 1428 року. Останній з Сілезьких П'ястів князь Ян Зембицький загинув у битві з гуситами під Старим Велиславом.
Після припинення Зембицької гілки династії Сілезьких П'ястів князівство увійшло до складу земель Богемського королівства. В 1429 король Сигізмунд Люксембурзький передав його в заставу пану Пюти III з Частоловіц.
1428—1542 рр. — Зембицьке князівство під владою Чеських панських родин у складі Богемської корони та тимчасово Угорської корони у 1480-х роках.
1542—1551 рр. — Зембицьке князівство знаходилось під владою П'ястів, пов'язаних з князівством Легніца-Волув-Бжег.
1551–1569 рр. — Зембицьке князівство під владою чеських Подєбрадів.
1569–1654 рр. — Зембицьке князівство під безпосереднім управлінням королів Богемії.
1654—1791 — Зембицьке князівство під владою роду Ауершперґів, у складі Богемської корони до 1742 р.
1742 року територія Зембицького князівства, як і майже вся Сілезія, були окуповані військами Прусії, але князі Ауершперґи номінально зберегли свої володіння. Князівство було розділено на два повіти: Зембіцький і Замбковицький.
1791 року князь Карл Йозеф Антон фон Ауершперґ продав усі права на князівство за 450 000 флоринів королю Прусії.
- Historische Kommission für Schlesien (Hg.): Geschichte Schlesiens, Bd. 1, Sigmaringen 1988, ISBN 3-7995-6341-5
- Jan Urban: Lichtenburkové. Praha 2003, ISBN 80-7106-579-X, S. 290—320.