Очікує на перевірку

Зіґфрід Каше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіґфрід Каше
нім. Siegfried Kasche
Народився18 червня 1903(1903-06-18)[1]
Штраусберг, Меркіш-Одерланд, Бранденбург, Німеччина
Помер19 червня 1947(1947-06-19) (44 роки)
Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ
·повішення
Країна Німеччина
Діяльністьполітик
Знання мовнімецька
ЧленствоСА
Посададепутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і ambassador of the German Reichd
Військове званняобергруппенфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесіяпротестантизм

Зіґфрід Каше (нім. Siegfried Kasche; нар. 18 червня 1903, Штраусбергпом. 19 червня 1947, Загреб) — німецький політик, депутат рейхстагу у 1930—1941 рр., обергрупенфюрер СА, посол нацистської Німеччини в Незалежній державі Хорватія з 1941 по травень 1945 р.

Ранній період життя

[ред. | ред. код]

Народився у Штраусбергу. Після закінчення кадетської школи у Потсдамі та військової академії у берлінському районі Ліхтерфельде провів 1919 і 1920 роки у Фрайкорі у Берліні і країнах Балтії. 1925 року вступив у штурмові загони, а в 1926 — в нацистську партію.[2] Був також провідником СА в Померанії. З 1928 по 1931 рік був заступником гауляйтера Остмарки, а у вересні 1930 обраний депутатом рейхстагу. 1934 року дослужився до обергрупенфюрера СА, що прирівнювалося до генерал-лейтенанта у Вермахті. Kasche був одним із небагатьох вищих офіцерів СА, які пережили Ніч довгих ножів.[3] Каше вижив через те, що за нього заступався Герінг, доки не домовився, що Каше залишиться живим і неушкодженим.[4]

Посол Хорватії

[ред. | ред. код]

У квітні 1941 року Каше направлено на дипломатичну службу в МЗС. 15 квітня 1941 року, коли Німеччина визнала Незалежну Державу Хорватія, його призначено послом. 20 квітня він прибув у Загреб. У НДХ Каше схвалював спільні зусилля країн Осі проти югославських партизанів. Дуже прихильно ставивлячись до Анте Павелича і «усташівської революції», він виправдовував політику і дії усташів, а Гітлер називав його «більшим хорватом, ніж Павелич».[3]

Каше постійно конфліктував із Повноважним генералом у НДХ Едмундом Гляйзе-Горстенау.[3] Після невдалої змови Лорковича-Вокича — спроби переорієнтувати НДХ на західних союзників, Зігфріду Каше випала довгождана нагода очорнити Горстенау і присилувати його забратися з Хорватії, оскільки той був замішаним у змову.[5] На засіданні нацистського керівництва 16 липня його було визначено як майбутнього райхскомісара запланованої нацистської колонії під назвою Райхскомісаріат Московія, яка повинна була б охопити більшість центральної та північної території європейської частини Росії аж до Уралу.[6] Військові реалії на Східному фронті протягом зими 1941-1942 років перешкодили його заснуванню, залишивши проект на етапах планування.[джерело?]

Воєнні злочини

[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни з Хорватії було депортовано багато сербів, деяких — у Сербію, а інших — у Німеччину. Наказ депортувати сербів походив не від керівництва НДХ, яке вважало за краще цих сербів силоміць перетворити на хорватів, убити або утримувати як рабську робочу силу у межах кордонів тієї маріонеткової хорватської держави. Як засвідчив Нюрнберзький трибунал, на одній із нарад під головуванням Зіґфріда Каше в німецькій місії в Загребі «було вирішено насильно евакуювати словенців у Хорватію і Сербію, а сербів — з Хорватії у Сербію. Це рішення випливало з телеграми Міністерства закордонних справ, № 389 від 31 травня 1941 р.»[7] 18 квітня 1944 року він повідомив у Берлін, що «Хорватія є однією з країн, у якій єврейське питання розв'язано».[8]

Після війни

[ред. | ред. код]

Після закінчення війни в Європі, Антигітлерівська коаліція повернула Каше в Югославію. У травні 1947 Верховний Суд Федеративної Народної Республіки Югославії засудив його до страти через повішення. Вирок виконано 7 червня того ж року.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  2. Jacobsen, 1961, с. 4.
  3. а б в Dizdar та ін., 1997, с. 183.
  4. DER SPIEGEL 26/1984 - Mordsache Röhm. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2018.
  5. Brissaud та ін., 1977, с. 334.
  6. Kay, 2006, с. 182.
  7. Secretariat of the Tribunal, Trial of the Major War Criminals, Nuremberg: International Military Tribunal: 1947: Vol. I, p. 433. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 26 лютого 2018.
  8. Jewish History of Yugoslavia [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.], porges.net; процитовано 5 травня 2016.
  9. Execution of Siegfried Kasche [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.], jewishvirtuallibrary.org; accessed 5 May 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Brissaud, André; Mabire, Jean; Odić, Slavko F.; Komarica, Slavko (1977). Noć i magla: Gestapo u Jugoslaviji (хорватською) . Centar za informacije i publicitet.
  • Dizdar, Zdravko; Grčić, Marko; Ravlić, Slaven; Stuparić, Darko (1997). Tko je tko u NDH (хорватською) . Minerva. ISBN 9536377039.
  • Jacobsen, Hans Adolf (1961). Ausgewählte Dokumente zur Geschichte des Nationalsozialismus, 1933-1945 (німецькою) . Verlag Neue Gesellschaft.
  • Kay, Alex J. (2006). Exploitation, Resettlement, Mass Murder: Political and Economic Planning for German Occupation Policy in the Soviet Union, 1940-1941. Berghahn Books.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2. überarbeitete Auflage. Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-10-039309-0, S. 299.