Перейти до вмісту

Казарновський Ісаак Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Казарновський Ісаак Абрамович
Народився17 (29) вересня 1890(1890-09-29)
Миколаїв
Помер12 січня 1981(1981-01-12) (90 років)
Москва
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна Російська імперіяШвейцарія ШвейцаріяСРСР СРСР
Діяльністьхімік
Alma materЦюрихський університет
ЗакладХімічний факультет МДУd
Посадазавідувач науково-дослідницької лабораторії неорганічної хімії Физико-хімічного інституту ім. Л. Я. Карпова в Москві
Науковий ступіньчлен-кореспондент АН СРСР
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Відомий завдяки:дослідження неорганічних оксидів
НагородиСталінська премія Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Ісаа́к Абра́мович Казарновський (нар. 17 (29) вересня 1890(18900929), Миколаїв — пом. 12 січня 1981, Москва) — український та російський хімік радянських часів, січень 1939 — член-кореспондент АН СРСР — по відділенню математичних та природничих наук (неорганічна та загальна хімія), 1941 — лауреат Сталінської премії 2 ступеня, нагороджений двома орденами «Знак Пошани», орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни». Один із засновників структурного напряму в неорганічній хімії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

В швидкому часі родина переїздить з Миколаєва до Одеси. З 1900 року проживали у Швейцарії, в Берні закінчив гімназію.

1914 року закінчив Цюрихський університет — хімічний факультет, доктор філософії.

Протягом 1915—1917 років викладав у інституті «Мінерва» в Цюриху та одночасно вчився на хімічному факультеті Цюрихського політехнічного інституту.

Літом 1917 року з групою політемігрантів повертається до Росії. В 1917—1918 роках працював на Шліссельбурзькому пороховому заводі.

У 1918—1921 роках працює в Міському санітарному бюро Севастополя.

З липня 1922 року — науковий співробітник Фізико-хімічного інституту ім. Л. Я. Карпова в Москві — запросив академік О. М. Бах; до 1981 року завідував заснованою ним науково-дослідницькою лабораторією неорганічної хімії; з 1971 року — старший науковий співробітник.

Досліджував теорію будови гідридів, хлоридів і оксидів металів; вивчав розчинність газів в рідинах та сольватацію йонів.

Відкрив ряд нових оксидів: NaO2 −1936, KO3 — 1948, NaO3, інші.

1936 року напрацював методику виробництва безводного хлориду алюмінію з глин.

Запропонував нову методику регенерації повітря (новоксид), здійснення якої можливе у виробничих масштабах. Використовувалося як ефективний засіб для регенерації кисню в замкнутих системах життєзабезпечення — протигази, підводні човни.

1942 року розробив методику синтезу пероксиду натрію.

Протягом 1949—1951 років з'ясував механізм побудови нововідкритих оксидів та запропонував запропонував нову систематику пероксидів.

У своїх дослідженнях встановив новий механізм утворення перекису водню з вільних гідроксильних радикалів. Також дослідив механізм розпаду і окислювальну дію Озонозону, котра йде через озонідний іон і вільний гидроксил — 1969.

Серед його робіт:

  • «Про побудову неорганічних перекисів», «Журнал фізичної хімії», 1940,
  • «Вищі окисли калію (Неорганічні перекиси)», «Журнал фізичної хімії», 1947 — разом з С. І. Райхштейном,
  • «Новий окисел калію», «Доповіді АН СРСР, Нова серія», 1949 — разом з Г. П. Нікольським та Т. А. Аблецовою,
  • «Кінетика самовільного розпаду озоніду калію», «Доповіді АН СРСР», 1956 — в співавторстві,
  • «Ізотопний обмін кисню між вільним гідроксильним радикалом та водою», «Журнал фізичної хімії», 1956 — у співавторстві.

Цікавинки

[ред. | ред. код]

Газета «UA-футбол» провела дослідження, в результаті якого кореспондент встановив, що брати Казарновські виступали за швейцарські футбольні клуби «Янг Бойз» з Берна і «Янг Феллоуз» з Цюриха на позиціях напівзахисників. 1910 року при відвідинах Миколаєва вони кілька сезонів виступали з місцеву команду. 1911 року миколаївська команда «Зебра» виграла у англійських службовців одеських торговельних фірм «Бритіш-Атлетік клуб».

Посилання

[ред. | ред. код]