Очікує на перевірку

Калюжний Іван Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калюжний.
Ф
Іван Калюжний
Особисті дані
Повне ім'я Іван Володимирович Калюжний
Народження 21 січня 1998(1998-01-21) (26 років)
  Довжик, Харківська область, Україна
Зріст 189 см
Вага 79 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція центральний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Олександрія»
Номер 5
Юнацькі клуби
200?–2008
2008–2015
2015 		Україна «Арсенал» (Харків)
Україна «Металіст» (Харків)
Україна «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2015–2020 Україна «Динамо» (Київ) 0 (0)
2018–2019 → Україна «Металіст 1925» 26 (1)
2019–2020 → Україна «Рух» 30 (2)
2021– Україна «Олександрія» 45 (3)
2022 → Ісландія «Кеплавік» 6 (0)
2022–2023 → Індія «Керала Бластерс» 18 (4)
2023 → Україна ЛНЗ 8 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2013–2015 Україна Україна U-16/U-17 24 (0)
2015 Україна Україна (U-18) 3 (0)
2024– Україна Україна 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 6 жовтня 2024.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 6 жовтня 2024.

Іван Володимирович Калюжний (нар. 21 січня 1998, с. Довжик, Золочівський район, Харківська область, Україна) — український футболіст, центральний півзахисник «Олександрії». Виступав за юнацькі збірні України U-17 та U-18.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Вихованець академії харківського «Металіста»[1], в якій навчався протягом семи років[2]. До «Металіста» грав за харківський «Арсенал», приїжджаючи лише на ігри, на тренування потрапляв рідко[2]. Перші тренери — Володимир Лінке та Олег Крамаренко[1]. З 2011 по 2014 рік провів за харків'ян 62 матчі та забив 18 голів у чемпіонаті ДЮФЛ, а також 7 матчів (1 гол) у вищій лізі юнацького чемпіонату України (U-17)[3]. Проходив збори з першою командою «Металіста» під час зимової перерви у чемпіонаті 2014/15[2][4].

27 лютого 2015 року підписав контракт із київським «Динамо»[1][4]. Того ж року зіграв за киян 16 матчів і забив один гол у ДЮФЛ, згодом став виступати за юнацьку (U-17 — 3 матчі, 1 гол; U-19 — 67 матчів, 6 голів) та молодіжну (20 матчів, 1 гол) команди «Динамо»[3]. 67 ігор, проведених Калюжним у Чемпіонаті України U-19, є другим показником за всю історію турніру[5]. Був капітаном команди U-19[6][7]. Ставав переможцем (2015/16, 2016/17) та срібним призером (2014/15) Юнацького чемпіонату України, переможцем Молодіжного чемпіонату України 2017/18. Також провів 12 матчів (1 гол) у Молодіжній Лізі УЄФА[8]. 8 жовтня 2016 року дебютував у складі першої команди «Динамо» у товариській грі проти «Олімпіка» (3:3), відігравши весь матч та забивши гол на 83 хвилині[9][10][11].

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Улітку 2018 року Калюжний міг перейти до «Волині»[12][13], але віддав перевагу поверненню до рідного міста, уклавши 1 липня договір щодо виступів у «Металісті 1925» на правах оренди з «Динамо»[1][13]. Дебютував на професійному рівні 22 липня у матчі першого туру Першої ліги «Металіст 1925» — «Агробізнес» (2:0), вийшовши на заміну на 67 хвилині (за рахунку 0:0) замість Євгенія Терзі[14]. Відразу став гравцем основного складу харківської команди, взявши участь у 26-ти іграх чемпіонату (з 27-ми командних), у 25-ти з них вийшовши у стартовому складі[8]. Також зіграв один матч у Кубку України[8]. Відзначився одним голом за «Металіст 1925» у чемпіонаті[8].

24 липня 2019 року став гравцем першолігового львівського «Руху»[15]. У сезоні 2019/20 зіграв у Першій лізі 27 матчів з 30 командних та забив два голи[8], допомігши львів'янам посісти друге місце в чемпіонаті та підвищитися в класі. В Українській прем'єр-лізі дебютував у першому турі сезону 2020/21, вийшовши в стартовому складі «Руху» в матчі проти «Ворскли» (2:5)[8]. Після закінчення терміну оренди наприкінці 2020 року покинув львівський клуб[16].

12 лютого 2021 року підписав 2-річний контракт з іншим клубом УПЛ, «Олександрією»[17]. У січні 2022 року продовжив контракт із «жовто-чорними» до травня 2025 року[18]. У сезоні 2021/22, недограному через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, провів 16 матчів (2 голи, 3 гольові передачі) та ввійшов до списку 33-х найкращих футболістів УПЛ за версією видання SportArena як центральний півзахисник № 3[19].

18 квітня 2022 року[20] перейшов до ісландського клубу «Кеплавік» на умовах оренди з «Олександрії» до кінця сезону 2021/22[21].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Викликався до юнацьких збірних команд України U-17 та U-19. Дебютував у збірній 13 серпня 2013 року у матчі збірної України U-17 проти шотландських однолітків (2:2)[22].

5 жовтня 2024 року Сергій Ребров викликав його до національної збірної України на матчі Ліги націй УЄФА проти Грузії та Чехії[23].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Любить читати книги про спорт, зокрема, футбольні автобіографії. Серед улюблених книжок — «Маніфест великого тренера» Тіма Гровера[2].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Іван Калюжний — перший літній новачок ФК «Металіст 1925». Металіст 1925. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.
  2. ↑ а б в г Іван Калюжний. Інтерв’ю-знайомство. fcrukh.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  3. ↑ а б Калюжний Іван Володимирович. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  4. ↑ а б 17-річний півзахисник «Металіста» Калюжний перейшов до «Динамо». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  5. ↑ Кирило Книш наближається до юнацького рекорду Владислава Дубінчака. upl.ua. 22 лютого 2022. Процитовано 4 липня 2022.
  6. ↑ Протокол матчу «Динамо» Київ — «Шахтар» Донецьк 2:0. Чемпіонат України U-19 2015/16. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  7. ↑ Олександр Панков: «Чому Калюжного не викликають до молодіжних збірних уже майже 2 роки?». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  8. ↑ а б в г д е I. Kaliuzhnyi. Profile with news, career statistics and history. int.soccerway.com (англ.). Soccerway. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  9. ↑ «Динамо» — «Олімпік» 3:3. Відео голів та огляд матчу. ua-football.com. 8 жовтня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  10. ↑ 18-річний Іван Калюжний забив у дебютному матчі за першу команду «Динамо». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  11. ↑ Калюжний: «Ребров мене похвалив». ua-football.com. 8 жовтня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  12. ↑ Півзахисник «Динамо» Калюжний перейде до «Волині». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  13. ↑ а б Динамівець Калюжний перейде до «Металіста 1925». dynamomania.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  14. ↑ Протокол матчу «Металіст 1925» Харків – «Агробізнес» Волочиськ 2:0. Перша ліга 2018/19. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  15. ↑ «Рух» представив новачків. Footboom.com. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 20 лютого 2020.
  16. ↑ Іван Калюжний покидає «Рух». fcrukh.com. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
  17. ↑ Іван Калюжний — гравець ФК «Олександрія» [Архівовано 12 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт ФК «Олександрія»
  18. ↑ Бабогло та Калюжний продовжили контракт із «Олександрією». sportarena.com. 11 січня 2022. Архів оригіналу за 14 січня 2022.
  19. ↑ Валерко, Артур (27 квітня 2022). Довбик, Тілль, Циганков та ще 30 найкращих гравців недограного чемпіонату УПЛ. sportarena.com. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  20. ↑ Ivan Kalyuzhnyi. Player profile. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  21. ↑ Основний хавбек «Олександрії» гратиме в Ісландії. ua-football.com. UA-Футбол. 19 квітня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  22. ↑ Протокол матчу Шотландія U-17 – Україна U-17 2:2. Відбір чемпіонату Європи 2015 U-17. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  23. ↑ Сергій Ребров довикликав до збірної України Віталія Буяльського та Івана Калюжного. uaf.ua. Офіційний сайт Української асоціацїї футболу. 5 жовтня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калюжний_Іван_Володимирович&oldid=43692352