Карл Густав Кассель
| Карл Густав Кассель | |
|---|---|
| Karl Gustav Cassel | |
 | |
| Народився | 20 жовтня 1866 м. Стокгольм, Швеція |
| Помер | 15 грудня 1945 (79 років) м. Йонкопінг |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | економіст, викладач університету |
| Alma mater | Університет Уппсала Стокгольмський університет |
| Галузь | економіка |
| Заклад | Стокгольмський університет |
| Аспіранти, докторанти | Гуннар Мюрдаль Бертіл Олін |
| Членство | Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук |
| Батько | Oskar Casseld |
| Брати, сестри | Oscar Casseld Hjalmar Casseld Gunnar Casseld |
| Діти | Arne Casseld Leif Casseld Margit Wohlind |
 Карл Густав Кассель у Вікісховищі | |
Ка́рл Гу́став Ка́ссель (швед. Karl Gustav Cassel, 20 жовтня 1866, Стокгольм — †15 грудня 1945, Йончепінг) — шведський економіст, представник Стокгольмської школи, автор закону Касселя, моделі Вальраса — Касселя.
Кассель Карл Густав народився 20 жовтня 1866 в Стокгольмі.(1866—1945) був членом-засновником Шведської школи економіки разом з Кнутом Вікселем і Девідом Девідсоном. У 1895 році отримав докторський ступінь з математики в Упсальському університеті. Після його закінчення здобув диплом з математики. Завдяки фонду Лорена, в 1898 році прослухав курс лекцій з економіки в Тюбінгенскому університеті, потім семестр в Берлінському університеті. В 1899 році навчався в Геттінгемі, в 1901—1902 роках в Англії, в 1902 році повернувся до Швеції. Навчався в Стокгольмі наприкінці 90-х років, але до початку ХХ століття виїхав у Німеччину для вивчення економіки. В 1904—1919 роках — головний експерт по оподаткуванню Міністерства фінансів Швеції, керівник банківського комітету.
Незважаючи на офіційне навчання в Німеччині, перспектива Касселя щодо економічної дійсності була пов'язана з британським неокласицизмом і початковою шведською школою, яка була сформована ранніми творами Вікселя. Помер 15 січня 1945 року в м.Йончепінг [1]
Його публікації в економіці датуються 1899 роком і охоплюють період майже чотири десятиліття. Кассель писав для популярної преси і був стійким прихильником вільних ринків та вільної торгівлі. Підсумок його ідей пропонується в його власних фундаментальних думках з економіки.
У випущеній в 1918 році книзі «Теорія суспільного господарства» Г. Кассель запропонував модель загальної економічної рівноваги («модель Вальраса — Касселя»), яка в подальшому розроблялася в неовальрасіанскій теорії загальної рівноваги в роботах А. Вальда, Дж. Фон Неймана, К. Ерроу, Жерар. Дебре, Т. Купманса і ін.
Меморандум Касселя про світову валютну проблему було видано Лігою Націй і представлено на міжнародній фінансовій конференції, що проходила в Брюсселі в 1920 році. Його пропозиції були прийняті рядом європейських країн з метою стабілізації своєї валюти. Кассель був призначений почесним лектором Оксфордського університету на лекціях пам'яті Родосу протягом літа 1932 року.
Найбільш амбіційна робота Касселя «Theoretische Sozialökonomie» (1918), перекладена на англійську мову в 1923 році як «Теорія соціальної економіки». Він розглядав торгівельно-промислові кризи як процеси, зумовлені явищами попередньої економічної історії кожної країни. Їхню причину він вбачав у революційних змінах соціальної і економічної систем, зокрема в переході від старої натуральної сільськогосподарської економіки до сучасної, високо індустріалізованої. Економічні коливання, на його думку, породжуються не структурними особливостями самої економіки, а змінами в технології. Такими були пошуки "соціально-економічної гармонізації", "оптимізації" та загальної "рівноваги" в суспільстві, якими займалися представники різних шкіл і напрямків соціально-економічної думки. [2]
Крім своїх основних робіт з визначення процентної ставки та теорії загального рівноваги, Кассель популяризував теорію валютних курсів паритету купівельної спроможності. Вона сприяла поточним дебатам щодо монетарної стабільності та валютної реформи.
Г. Кассель критикував квазі-кейнсіанські пропозиції, такі як громадські роботи, допомогу по безробіттю і всі форми дефіцитного фінансування.
Зіставляючи оптові ціни за період 1850—1910 років з розмірами золотого запасу, виявив між ними залежність, що пізніше отримала назву «закону Касселя». Згідно цього закону, економічна стабільність в довгостроковому періоді забезпечується щорічним приростом капіталу (якому пропорційне зростання національного доходу) в розмірі 3 %. На основі цієї закономірності Кассель сформулював грошову теорію економічного циклу.
На думку Касселя, рух процентної ставки та відповідні зміни рентабельності основного капіталу є ключовими змінними економічної системи. Карл Густав після Першої світової війни був теоретиком і експертом з питань грошового обігу, активно вів боротьбу за відновлення золотого стандарту. У двох меморандумах, написаних для Ліги Націй, обґрунтував теорію паритету купівельної спроможності.[3]
- ↑ Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 4-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1988. — с. 555
- ↑ Cassel, Gustav. The Theory of Social Economy [archive]. New York: Augustus M. Kelley, 1967.
- ↑ Cassel, Gustav (1903), The Nature and Necessity of Interest. New York: Macmillan. Cassel, Gustav (1918), Theoretische Sozialökonomie. Leipzig: C. F. Winter. English translation 1923: The Theory of Social Economy, London: T. F. Unwin. Cassel, Gustav (1921), The World's Monetary Problems. London: Constable and Co. Cassel, Gustav (1922), Penningväsendet efter 1914. Stockholm: P. A. Norstedt. English translation 1922: Money and Foreign Exchange after 1914, London: Constable and Co. Cassel, Gustav (1925), Fundamental Thoughts in Economics. London: T. F. Unwin. Cassel, Gustav (1936), The Downfall of the Gold Standard. Oxford: Clarendon Press. Cassel, Gustav (1937), "Keynes' General Theory, " International Labor Review 36: 437—445.
- Cassel, Gustav (1918), Theoretische Sozialökonomie. Leipzig: C. F. Winter. English translation 1923: The Theory of Social Economy, London: T. F. Unwin.
- "КЕЙНСІАНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ" В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ НАУЦІ. ДЖОН МЕЙНАРД КЕЙНС 1883-1946 pp.
- Money and foreign exchange after 1914
- Історія економічних учень: Підручник Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко.— К.: КНЕУ, 1999.— 564 с.
- Cassel, Gustav (1903), The Nature and Necessity of Interest. New York: Macmillan. [Архівовано 26 травня 2016 у Wayback Machine.]
