Класичний провулок
| Класичний провулок Харків | |
|---|---|
 Класичний провулок. Вид з Клочківської вулиці | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Шевченківський район |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 280 м |
| Координати початку | 49°59′42.6″ пн. ш. 36°13′51.7″ сх. д. / 49.995167° пн. ш. 36.231028° сх. д. |
| Координати | 49°59′40.2″ пн. ш. 36°13′46.2″ сх. д. / 49.994500° пн. ш. 36.229500° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′40.3″ пн. ш. 36°13′39.2″ сх. д. / 49.994528° пн. ш. 36.227556° сх. д. |
| поштові індекси | 61057 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Історичний музей, 200 м |
| Рух | одно- та двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 16 |
| Архітектурні пам'ятки | №8, підпорна стіна б/н |
| Медичні заклади | Поліклінічне відділення міської поліклініки № 26 |
| Забудова | одно- та багатоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450151 |
| Мапа | |
 | |
 Класичний провулок у Вікісховищі | |
Класичний провулок — провулок у Шевченківському районі Харкова, у районі театру ім. Шевченка. Довжина 280 метрів. Починається від Римарської вулиці, від перехрестя з провулком Грабовського. Класичний провулок іде на захід, спускаючись похилим рельєфом до Клочківської вулиці. По вихідних днях у провулку працює книжковий блошиний ринок.
- № 2 — піцерія «Maranello»;
- № 3 — на непарному боці провулку розташована цегляна підпорна стіна з контрфорсами, зведена в 1900 році за проектом невідомого архітектора. Пам'ятка архітектури, охоронний № 436;
- № 6 — у цьому одноповерховому будинку в 1896—1897 роках мешкав російський художник М. О. Врубель, дружина якого отримала ангажемент у Харківському оперному театрі[1].
- № 8 — житловий будинок, зведений у 1913 році за проектом архітектора Бориса Корнієнка. Пам'ятка архітектури, охоронний № 437. У будинку також розміщується Харківська міська поліклініка № 26 (поліклінічне відділення)[2];
- № 10 — багатоквартирний 3-поверховий житловий будинок. На момент вересня 2020 року майже повністю демонтований (залишилась занедбана прибудова)[3];
- № 12 — дворове місце належало дружині губернського секретаря Катерині Бліновій[4]. Тут стояв невеликий дерев'яний одноповерховий будинок її батьків, зведений ще в XIX столітті. У 1858 році Блінова збудувала одноповерховий дерев'яний будинок на кам'яному напівповерсі з залізним дахом за типовим проектом інженера Харківської казенної палати Денисенкова. У підвалі розташовувалися печі для опалення, кухня та три житлові кімнати для здачі в оренду. На другому поверсі знаходилися шість житлових кімнат, вхід в які здійснювався з дерев'яної галереї. У кожній кімнаті один з кутів займала піч та було по дві двері. У найбільших кімнатах вікна виходили на вулицю. Всі зручності розташовувалися на дворі. У тому ж 1858 році були побудовані дерев'яні житлові служби на кам'яному фундаменті, а зліва під ним був влаштований кам'яний льох з окремим входом. Більшу частину цієї будівлі пристосували для проживання прислуги. Будинок і колишні житлові служби вціліли до наших днів майже без змін[5].
На мапі Харкова за 1804 рік показана балка, якою пізніше пройде провулок. На мапі Харкова за 1817 рік вже показаний сам провулок.
-
Мапа Харкова 1804 року -
Мапа Харкова 1817 року
-
Будинок № 8 -
Будинок №10, 27 серпня 2015 року -
Будинок №10,10 вересня 2019 року -
Будинок №10, 14 вересня 2020 року -
Продавець книг згортає торгівлю. На задньому плані підпорна стіна з контрфорсами
.jpg)
- ↑ Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ 26-я Городская Поликлиника Харькова
- ↑ Классический пер., 10 - Харьков | многоквартирный жилой дом. wikimapia.org (рос.). Процитовано 14 вересня 2020.
- ↑ Андрей Парамонов. Прогулки по Харькову. Дом Блиновых по Классическому переулку, 12
- ↑ Классический пер., 12 - Харьков | строение 1850-х годов. wikimapia.org (рос.). Процитовано 14 вересня 2020.
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Переулок Классический
- Домофото. Список зданий Харьков, Классический переулок. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
- Георгий Никольский (23 липня 2015). Переулок Классический (альбом). Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 14 січня 2022.
