Кобецький Михайло Веніамінович
| Михайло Веніамінович Кобецький | |
| Народження: |
26 жовтня 1881 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
28 квітня 1937 (55 років) Москва, СРСР |
| Країна: |
 Російська імперія.svg){kind=small} РРФСР СРСР |
| Освіта: | 5-а гімназія (Одеса) |
| Партія: | РСДРП→РКП(б)→ВКП(б) |
Миха́йло Веніамі́нович Кобе́цький (26 жовтня 1881, Одеса, Херсонська губернія — 28 квітня 1937, Москва) — російський революціонер, діяч Комінтерну, дипломат.
Народився 26 жовтня 1881 року в Одесі в караїмській сім'ї вихідця з міста Троки Віленської губернії, міщанина Веніаміна Ісааковича Кобецького[1][2]. Мав старшого брата Ісаака (1879 — ?). Закінчив 5-у Одеську гімназію із золотою медаллю[3]. Навчався разом із Борисом Житковим та Корнеєм Чуковським[3].
1900 року вступив до відділу математичних наук фізико-математичного факультету Імператорського Новоросійського університету[1], звідкіля був вилучений через участь у студентських протестах[4]. 1902 року висланий під нагляд поліції до Севастополя. 1903 року вступив до організації РСДРП у м. Баку, кооптований до складу Бакинського комітету партії[5]. Після Другого з'їзду партії приєднався до більшовиків. Працював у більшовицьких організаціях РСДРП Курська, Катеринослава та Санкт-Петербурга. Був обраний членом Петербурзького комітету партії. З кінця 1906-го до серпня 1907 року перебував під арештом у «Хрестах». 1908 року емігрував[6]. У березні 1908 року зажив у Данії. Викладав російську мову в комерційному училищі Копенгагена[7]. Займався переправлянням до Росії більшовицької газети «Пролетарій» (1906) і центрального органа РСДРП «Соціал-Демократ», організовував пересилання партійної кореспонденції із Росії. Переписувався з В. І. Леніном та Н. К. Крупською, коли вони жили в Парижі. У серпні 1910 року займався організацією розташування та приїзду Леніна до Копенгагена для його участі в VIII конгресі Другого інтернаціоналу[8].
1917 року повернувся до Росії. Працював на кулеметному заводі в Коврові, а потім у Петрограді в Дансько-російській торговельній палаті. 1919 року став головним редактором журналу «Комуністичний Інтернаціонал», після чого в серпні 1920 року був введений до складу президії Виконавчого комітету Комуністичного інтернаціоналу (ВККІ). До 1921 — секретар, у 1921—1923 рр. — заступник голови ВККІ. У червні-грудні 1924 року був уповноваженим НКЗС СРСР в Естонії, з 1924 по 1933 рік — повноважним представником СРСР у Данії. 1926 року очолив Спілку безбожників СРСР, паралельно став редактором журналу «Безбожник»[9]. У липні 1933 року призначено повноважним представником НКЗС СРСР при РНК ЗСФРР, а 28 квітня 1934 року — повноважним представником СРСР у Греції. З 23 січня 1935 року за сумісництвом — повноважним представником в Албанії.
Помер 28 квітня 1937 року після недовгої важкої хвороби в Кремлівській лікарні Москви[10][6]. Проте, дехто з авторів стверджує, що Кобецького було репресовано (розстріляно)[3][4][11][12][13][14][15].
1938 року Корней Чуковський вніс ім'я Кобецького до другої редакції своєї повісті «Гімназія»[3].
- ↑ а б Список студентов и посторонних слушателей Императорского Новороссийского университета в весеннем полугодии 1900-1901 учебного года по физико-математическому факультету, отделение математических наук. — Одесса, 1901. — С. 10. Архів оригіналу за 15 Січня 2022. Процитовано 15 Січня 2022.
- ↑ Ревизская сказка Тысяча восемь сот пятьдесят восьмого года Апреля первого дня Виленской Губернии уездного города Трок о состоящих мужского и женского пола душах общества мещан Караимов. Архів оригіналу за 16 Січня 2022. Процитовано 15 Січня 2022.
- ↑ а б в г Наталья Панасенко. Чуковский в Одессе. Альманах "Егупец", № 11 / 2002 г. Архів оригіналу за 15 Липня 2020. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ а б Михаил Петров (30 січня 2011). Личности. М. В. Кобецкий — Полномочный представитель СССР в Эстонской Республике (1924 г.). Baltija.EU. Архів оригіналу за 15 Січня 2022. Процитовано 5 листопада 2014.
- ↑ Багирова И. С. Политические партии и организации Азербайджана в начале XX века (1900—1917). — Баку : Елм, 1997. — С. 22. — ISBN 5-8066-0767-4.
- ↑ а б М. В. Кобецкий : Некролог // Правда. — 1937. — № 119 (30 квітня). — С. 4.
- ↑ Кобецкий М. Ясность и простота // Известия. — 1967. — № 95 (15489) (21 квітня). — С. 3.
- ↑ Кобецкая А. Копенгаген. Вестерброгаде, 112 // Огонёк. — 1966. — № 51 (грудень). — С. 12—13.
- ↑ Zenonas Butkus. 1924 m. gruodžio 1 d. komunistinis pučas Taline ir diplomatinė jo maskuotė : [лит.] // Lietuvos istorijos studijos. — 2019. — Vol. 43. — P. 28. — ISSN 1392-0448.
- ↑ Некролог // Известия. — 1937. — № 103. — Число 1 (5). — С. 4.
- ↑ Новиков Н. В. Воспоминания дипломата: (Записки о 1938–1947 годах). — М. : Политиздат, 1989. — С. 8. — ISBN 5-250-00489-x.
- ↑ Политбюро ЦК РКП(б) — ВКП(б) и Коминтерн: 1919—1943 гг. Документы / Федер. архив. служба России, Рос. гос. архив соц.-полит. истории; Отв. ред. Г. М. Адибеков. — М. : РОССПЭН, 2004. — С. 854. — ISBN 5-8243-0467-X.
- ↑ Чернявський Г. Й. Лев Троцкий. — М. : Молодая гвардия, 2010. — С. 545. — (Жизнь замечательных людей) — ISBN 978-5-235-03369-6.
- ↑ Встречными курсами: политика СССР и США на Балканах, Ближнем и Среднем Востоке в 1939—1947 гг / отв. ред. В. Т. Юнгблюд. — Киров : Вятский государственный гуманитарный университет, 2014. — С. 40. — ISBN 978-5-498-00182-1.
- ↑ Mikhail Kizilov. Karaites and Communism: The Positive Side of the Relations of the East European Karaites with Bolshevik and Soviet Authorities : [англ.] // Karaite Archives. — 2017. — Vol. 4. — P. 67. — ISSN 2353-2327.
- Кобецкий Михаил Вениаминович. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898 - 1991. Архів оригіналу за 6 Липня 2020. Процитовано 28 січня 2021.