Очікує на перевірку

Кобець Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобець Михайло Олександрович
 Матрос
Загальна інформація
Народження23 червня 1995(1995-06-23)
Білошицька Слобода, Чернігівська область, Україна
Смерть3 червня 2017(2017-06-03) (21 рік)
Чермалик, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби2015—2017
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Військово-морські сили
Рід військ Морська піхота
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Миха́йло Олекса́ндрович Кобець (23 червня 1995, с. Білошицька Слобода, Корюківський район, Чернігівська область, Україна — 3 червня 2017, смт Чермалик, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовик, матрос Військово-морських сил України, навідник баштової установки БТР (137-й окремий батальйон морської піхоти), учасник російсько-української війни на сході України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1995 року в селі Білошицька Слобода на Чернігівщині, у кількох кілометрах від українсько-російського кордону. Виріс у багатодітній родині, — був старшим із п'ятьох братів. 2012 року закінчив Рибинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів сусіднього села Рибинська, у 2015 році — Щорське вище професійне училище лісового господарства (місто Сновськ).

Під час російської збройної агресії проти України 4 листопада 2015 року був призваний на строкову військову службу, 18 листопада 2016 підписав контракт зі Збройними силами України. З 2016 року виконував завдання на території проведення антитерористичної операції в Донецькій області, у Приазов'ї.

Матрос, навідник баштової установки БТР взводу десантно-штурмової роти 137-го окремого батальйону морської піхоти, військова частина А3821, с. Дачне Біляївського району Одеської області.

3 червня 2017 року дістав тяжке осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу опорного пункту поблизу села Чермалик на Маріупольському напрямку. Помер від втрати крові по дорозі до шпиталю[1][2][3].

Похований 7 червня на кладовищі рідного села Білошицька Слобода[4][5][6].

По смерті залишилися мати Пророченко Катерина Олексіївна, вітчим та четверо молодших братів.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 216/2017 від 9 серпня 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7][8].
  • 12 жовтня 2017 року в селі Білошицька Слобода на фасаді Білошицькослобідської ЗОШ І-ІІІ ступенів відкрили меморіальну дошку на честь полеглого на війні земляка Михайла Кобця[9][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У мережі опубліковано деталі загибелі юного бійця у зоні АТО [Архівовано 4 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // «24 канал», 4 червня 2017
  2. Поблизу Маріуполя після обстрілу з «Граду» помер Михайло Кобець [Архівовано 7 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Україна молода», 4 червня 2017
  3. Вічна пам'ять нашому бойовому побратиму! // facebook-сторінка ВМС ЗС України, 4 червня 2017
  4. Навколішки та з квітами жителі Чернігова зустрічали загиблого у зоні АТО морпіха (відео) [Архівовано 4 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 6 червня 2017
  5. Живий коридор і море квітів. На Чернігівщину привезли загиблого морського піхотинця (відео) [Архівовано 4 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Gorod.cn.ua», 7 червня 2017
  6. Корюківщина прощається з 21-річним бійцем АТО (Фото) [Архівовано 8 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Чeline», 7 червня 2017
  7. Указ Президента України від 9 серпня 2017 року № 216/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Президент нагородив захисників України [Архівовано 4 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // Міністерство оборони України, 10 серпня 2017
  9. За кілька кілометрів від кордону з ворогом відкрили дошку герою [Архівовано 4 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Сіверщина», 15 жовтня 2017
  10. На Чернігівщині воїну АТО відкрили меморіальну дошку [Архівовано 4 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Високий вал», 24 жовтня 2017

Джерела

[ред. | ред. код]