Коцюбайло Дмитро Іванович
Дмитро Коцюбайло Коцюбайло Дмитро Іванович | |||
---|---|---|---|
Лейтенант (посмертно) | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 1 листопада 1995 Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна | ||
Смерть | 7 березня 2023 (27 років) Бахмут, Донецька область, Україна (осколкове поранення в шию від обстрілу системою Град) | ||
Поховання | Аскольдова могила | ||
Національність | українець | ||
Alma Mater | Івано-Франківський професійний будівельний ліцей | ||
Псевдо | «Да Вінчі» | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 2014—2023 | ||
Приналежність | Україна | ||
Вид ЗС | Збройні сили | ||
Рід військ | Механізовані війська | ||
Формування | |||
Війни / битви | |||
Командування | |||
| |||
Нагороди та відзнаки | |||
Коцюбайло Дмитро Іванович у Вікісховищі |
Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло (позивний «Да Вінчі»; 1 листопада 1995, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна — 7 березня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український доброволець, лейтенант (посмертно), командир батальйону «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України. Учасник російсько-української війни, член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор» (2020—2023). Герой України (2021).
2022 року був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1].
Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво[2].
Народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Прадід Дмитра воював у складі УПА.
Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу, Івано-Франківський професійний будівельний ліцей. Дмитро навчався в Івано-Франківську на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов'язаний саме з талантом — він гарно малював[3].
Учасник російсько-української війни, зокрема — командир взводу добровольців (2014) та роти (2015). 2014 року зазнав важкого поранення в Пісках Донецької області: в обличчя влучив уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком перебило ключицю, медикам довелося встановлювати пластину для скріплення, також були пошкоджені ребра. Через три місяці повернувся на фронт[4].
Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою[5].
17 березня 2016 року призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС[4].
2021 року отримав звання Героя України, ставши першим добровольцем, якому присвоєно це звання прижиттєво[2].
Російське вторгнення Дмитро з підрозділом зустріли на Донбасі, в лютому 2022 року рота воювала поблизу Щастя на Луганщині[6]. Навесні 2022 року штурмову роту «Вовки Да Вінчі» переформовано на 1-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі»[7] у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут[8]. За словами друга Капусти, заступника Дмитра, після втримання траси на Хромове вони повернулися до міста Часів Яр, де їх накривала ворожа артилерія. Їх було троє: Капуста, Мітчел і Да Вінчі. Мітчел забіг у під'їзд, а Капуста з Дмитром були в дверях, коли стався вибух. Дмитро розвернувся й видавлював з себе, що він поранений, а за хвилину знепритомнів. Попри швидку евакуацію поранення Дмитра було в шию і несумісне з життям[9].
9 березня 2023 року відбулося прощання з Дмитром у Бовшеві та Бурштині[10], наступного дня, 10 березня, відбулося прощання в Києві. Тисячі українців прощалися з Дмитром на Майдані. Віддати останню честь прийшли президент Володимир Зеленський і вище військове керівництво України: головнокомандувач Валерій Залужний, начальник ГУР Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков і бригадні генерали ЗСУ.
Дмитра поховано на Аскольдовій Могилі[11].
-
Відспівування Дмитра Коцюбайла, 10 березня 2023
-
Прощання Валерія Залужного з Дмитром
З 2017 року був у стосунках з керівницею медичної служби «Ульф» та політкинею Аліною Михайловою[12]. Був вірянином Української греко-католицької церкви.
- Прадід Дмитра воював у складі УПА.
- Народився в багатодітній родині. Мав брата і чотирьох сестер [13]
- 12 вересня 2024 стало відомо, що одна з сестер-близнючок Дмитра — Олександра підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном імені свого брата, який він створив та командуючи ним, загинув [14]
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (30 листопада 2021) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[15]
- Хрест бойових заслуг (9 березня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[16]
- відзнака Президента України «Національна легенда України» (23 серпня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[17]
- орден «Народний Герой України» (2017)[18]
- лейтенант[17];
- молодший лейтенант (2022)[19]
19 квітня 2023 року в місті Краматорську вулицю Шмідта перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі»[20].
21 квітня 2023 року у місті Львові відкрили фонтан, який присвятили Дмитрові та усім добровольцям російсько-української війни[21].
30 травня 2023 року в місті Нікополі вулицю Маяковського перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[22].
13 червня 2023 року в місті Харкові вулицю Державінська перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[23].
15 червня 2023 року в місті Івано-Франківську вулицю Урожайну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[24]
У місті Покровську вулицю Центральну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».
У місті Куп'янську вулицю Лермонтова перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[25].
У селі Мала Рогань вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[26].
У місті Яготині вулицю Ватутіна перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.
У місті Дніпрі сквер у центрі міста назвали на честь Дмитра Коцюбайла[27].
У місті Запоріжжі вулицю Столєтова перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.
У місті Києві сквер між вулицею Михайла Омеляновича-Павленка та Іподромним провулком назвали на честь Дмитра Коцюбайла[28][29].
У місті Авдіївці вулицю Гагаріна перейменували на вулицю Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла[30].
У селі Руська Лозова провулок Суворова перейменували на провулок Дмитра Коцюбайла.[31]
- «Побратима мого зачепила куля вражая» / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2023[32].
- Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Cтисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023[33].
- «Да Вінчі» (2024)
- ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього [Архівовано 2022-08-22 у Wayback Machine.] // Forbes.
- ↑ а б Герой України доброволець «Да Вінчі» вперше зустрічає Новий рік не на фронті [Архівовано 15 травня 2022 у Wayback Machine.] // ТСН. — 2021. — 31 грудня.
- ↑ Шевченко, Тарас (29 червня 2023). Сім’я легендарного воїна Да Вінчі показала його дитячі фото. https://chasdiy.org/. Час ДІй. Архів оригіналу за 1 вересня 2024. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ а б У боях загинув Дмитро Коцюбайло "Да Вінчі". Що про нього відомо. BBC News Україна (укр.). 7 березня 2023. Архів оригіналу за 22 травня 2023. Процитовано 2 березня 2024.
- ↑ «Такі люди, як Діма, не можуть загинути». Спогади вчителів про Героя України Дмитра Коцюбайла на псевдо Да Вінчі. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ Загинув Дмитро Коцюбайло - легендарний "Да Вінчі". Яким він назавжди запам'ятався українцям. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Добровольчий підрозділ «Вовки Да Вінчі», розрісся вже до розміру батальйону— командир Дмитро Коцюбайло. Архів оригіналу за 19 лютого 2023. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Цензор.НЕТ. На Донбасі загинув Герой України, легендарний доброволець Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі), — Зеленський. Відео. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Командир 1-го батальйону 67-ої бригади Юрій Капустяк, позивний Капуста: "З 1 липня наш підрозділ носитиме ім’я Героя України Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі". Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 3 липня 2023.
- ↑ У Бовшеві на Франківщині попрощалися з полеглим Героєм України Дмитром Коцюбайлом на позивний Да Вінчі. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ У Києві попрощалися з легендарним Героєм України «Да Вінчі»: фото та відео з Майдану. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 11 березня 2023.
- ↑ Волонтерка Аліна Михайлова про повернення з війни, нагороду “Да Вінчі” та внутрішній флюгер. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
- ↑ ЯКИМ БУВ ЛЕГЕНДАРНИЙ ДА ВІНЧІ: СІМ’Я ГЕРОЯ ПОКАЗАЛА ЙОГО ДИТЯЧІ ФОТО.
- ↑ Сестра загиблого Да Вінчі доєдналася до лав батальйону, який він очолював.
- ↑ Указ Президента України від 30 листопада 2021 року № 608/2021 «Про присвоєння Д.Коцюбайлу звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 9 березня 2023 року № 142/2023 «Про нагородження Д.Коцюбайла відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг»»
- ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 499/2023 «Про нагородження відзнакою Президента України «Національна легенда України»»
- ↑ Дмитро Коцюбайло став новим Героєм України на YouTube // ТСН. — 2021. — 1 грудня.
- ↑ Волошин, Н. Герой України Дмитро Коцюбайло — легендарний «Да Вінчі», отримав первинне офіцерське звання «молодший лейтенант» [Архівовано 2022-08-23 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 23 серпня.
- ↑ Розпорядження Краматорської міської військової адміністрації від 19.04.2023 року № 269-р «Про перейменування вулиць, провулків в Краматорській міській територіальній громаді» (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 19 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023.
- ↑ К. Садовська. У Львові відкрили фонтан, присвячений Герою України «Да Вінчі» [Архівовано 2023-04-21 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2023. — 21 квітня.
- ↑ https://www.facebook.com/zagranichny (29 травня 2023). Бандери, Махна, Коцюбайла - у Нікополі перейменували ще 21 вулицю: список (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
- ↑ У Харкові з'явились вулиці на честь Дмитра Коцюбайла, Георгія Тарасенка, Олега Громадського і сквер Влади Черних. 13 червня 2023. Архів оригіналу за 22 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
- ↑ На честь Да Вінчі й Мерінова. В Івано-Франківській громаді перейменували дев'ять вулиць. Архів оригіналу за 18 червня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Замість Лермонтова — вулиця Дмитра Коцюбайла: у Куп’янську перейменували топоніми. 2day.kh.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2023. Процитовано 1 жовтня 2023.
- ↑ У Вільхівській громаді перейменували 14 вулиць: список. Слобідський край (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2023. Процитовано 5 жовтня 2023.
- ↑ Alisa, Antonyuk (20 грудня 2023). У Дніпрі сквер у центрі міста назвали на честь героїчного командира Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» (Фото) - Новини Дніпра. Телеканал «ДніпроTV» (укр.). Архів оригіналу за 20 грудня 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об’єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2024. Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ У Києві з'явиться сквер на честь Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла. 02.03.2024, 22:09. Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 2 березня 2024.
- ↑ Вулиці Да Вінчі та Героїв Українського неба: в Авдіївці перейменували вулиці.
- ↑ У Дергачівській громаді на Харківщині обрали понад 200 нових назв для топонімів (ДОКУМЕНТ). DUMKA.MEDIA (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2024. Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ «Побратима мого зачепила куля вражая»: у Києві презентували видання про полеглих героїв. Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.
- ↑ У видавництві «Залізний тато» вийшла друком книга «Вовки Да Вінчі». Незборима нація
- Дмитро Коцюбайло // Правий сектор.
- Моя мета перемога -Да Вінчі
- Збірка інтерв'ю з Дмитром Коцюбайлом
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Пам'яті Героя України! Невідомі факти про «Да Вінчі», які зробили його легендою на YouTube // ТСН. — 2023. — 11 березня. | |
Останнє інтерв'ю з легендарним ДаВінчі. Героям Слава на YouTube // Front 18. — 2023. — 8 березня. | |
Як святкує свій 20 день народження легендарний боєць «Правого сектору» Да Вінчі на YouTube // ТСН. — 2015. — 3 листопада. | |
«Звільнити всі наші території!» або що ще задумав ДУК ПС: інтерв'ю командира Дмитра Коцюбайла на YouTube // Yanina Sokolova. | |
Мріяв стати художником, але пройшов революцію і війну — Герой України Дмитро Коцюбайло на YouTube // ТСН. — 2021. — 1 грудня. |
- Коцюбайло Дмитро Іванович // Герої України.
- Дмитро Коцювайло // Платформа пам'яті Меморіал.
- Розділені: історії п'ятьох українців з Донбасу, долі яких змінила російсько-українська війна // ТСН. — 2021. — 1 серпня.
- «Їх нічого не спиняє», — інтерв'ю з легендарним командиром «Да Вінчі» про загострення на Донбасі // 24 канал. — 2021. — 15 вересня.
- «Одна з найуспішніших операцій буде звільнення Донецька»: ГЕРОЙ УКРАЇНИ Дмитро Коцюбайло в Рандеву // 5 канал, 10 грудня 2022.
- Назавжди 27. Пам'яті Да Вінчі
Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 223 30 листопада 2021 |
Наступник: |
Хамраєв Рустам Шонійозович | Полицяк Петро Петрович |
- Лейтенанти (Україна)
- Народились 1 листопада
- Народились 1995
- Померли 7 березня
- Померли 2023
- Поховані на Аскольдовій горі
- Діячі Добровольчого українського корпусу
- Військовослужбовці батальйону імені Дмитра Коцюбайла
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені Хрестом бойових заслуг
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Нагороджені відзнакою Президента України «Національна легенда України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники боїв за Бахмут
- Навчалися в Івано-Франківську
- Померли в Бахмуті
- Список лідерів України УП-100