Культура М'янми
 |
Культура М'янми (також Бірми) (бірманською: မြန်မာ့ ယဉ်ကျေးမှု) формувалась на основі буддизиму й під впливом сусідніх держав. Східна культура та колоніальне правління Великої Британії у близькому минулому позначилися на окремих аспектах культури М'янми, а саме: мові та освіті.
Образотворче мистецтво та архітектура М'янми зв'язані з мистецтвом Індії. У X—XIII столітті тут створився свій стиль, близький до мистецтва сусідніх країн — Таї та Кхмеру. Вплив традицій індійського мистецтва бачимо в храмах давнього міста Паган. Провідний архітектурний тип — ступа. Самобутню форму храму-ступи вироблено в X столітті. Це широке дзвоноподібне завершення на квадратно-уступчастій основі (наприклад так званий Вуликовий храм у Пагані). Головним пам'ятником національного бірманського мистецтва є храмовий ансамбль Шві-Дагон у місті Рангуні. Нижня його частина забудована храмами-ступами, великими статуями Будд і фантастичних істот, у виконанні яких є дещо спільне з мистецтвом Південного Китаю (багатоярусні ажурні пірамідальні дахи, примхливі орнаменти). Проте обличчя відтворюють цілком місцевий етнічний тип, а декоративна дерев'яна різьба позбавлена химерності. Коні, люди, візки невимушено розташовані на фоні рослинного орнаменту, вони цілком реалістичні. Завершує ансамбль колосальна ступа головного храму, що формою нагадує дзвін; красиво перерізаний посередині, він закінчується шпилем. Мистецтво Бірми було підпорядковане пропаганді ідей буддизму.
Сучасні художники М'янми звертаються до зображення навколишнього життя, до народних тем (художник Маун Тун Тін та інші). Зберігаються і розвиваються традиції прикладного мистецтва, пам'ятники давнини дбайливо реставруються.
-
Пагода Ботатаунг -
Ресторан на озері Кандавгуй -
-
Вхід у готель Sein Lae Tin -
Кафедральний собор, Янгон
_at_Kandawgyi_Lake.JPG)
Література в М'янмі зародилася у Середньовіччі: найдавніші писемні пам'ятки належать до XI — XII століть; розвивалася двома мовами: «палі»— священною, нині мертвою мовою буддизму, і бірманською. Крім того, М'янма має багату, але мало досліджену народну творчість. До XIX століття класична література мала виключно релігійний (буддистський) характер. В ній усталилися певні жанрові форми (пйо, джатак, ечин та інші). З XV по XIX століття найповніше розвивалася поезія; найвидатніші поети — Шин Магатілавунта (XV століття), Таунгбіла (XVII століття), Сейндачоту (XVIII століття) та інші. У народі була з давніх часів дуже популярна драма; відомі драматурги XVIII—XIX століть: М'яваді Мінджі У Са, У Чін У, У Поун Нья та інші. Проза почала розвиватися лише на початку XX століття, коли з'явилися перші романи бірманських авторів: У Чі, Маун Ба Тіна, У Ла, У Луна (пізніше відомого як Такін Кодо Хмаїнг), а також переклади європейських письменників.
У 20—30-х роках XX століття посилився національно-визвольний рух, що викликав бурхливий розвиток національної літератури, поклав початок новій літературі. Серед інтелігенції виник просвітительський рух «Кхісан» («Вік експериментів»). 1937 року передові письменники заснували видавництво «Нагані» («Червоний дракон»), що ставило перед собою політичну мету. Обидві групи об'єдналися й створили асоціацію письменників, яка відіграє велику роль у культурному і громадському житті країни. Популярні сучасні письменники: Такін Кодо Хмаїнг, Мінтувун, Ма Ма Ле, Дагон Тая, БамоТінАун, Таду, Тукха, Аун Лін та інші.
До 1976 року щорічно видавалися 411 назв, починаючи з 1882 р. - 445 назв. Довгий бюрократичний процес отримання дозволу на друк, цензура та щораз більші економічні труднощі споживачів сприяли занепаду книговидання.Здійснюються переклади західних авторів, особливо Артура Гейлі та Гарольда Роббінса. Процвітаюча перекладацька діяльність в М'янмі є результатом уряду, який не підписав Угоду про загальну авторську конвенцію, щоб змусити перекладачів платити роялті авторам.
На відміну від романів та інших творів, поезію пишуть народною мовою, а не літературною бірманською. В М'янмі з'явився рух за мовну реформу, який очолюють лівоорієнтовані письменники. Вони вважають, що мова непрофесіоналів (народна мова та розмовна форма бірманської мови) повинна використовуватися замість офіційної бірманської мови в літературі.
Танець можна поділити на драматичний, народний, сільський та нат-танець. Кожен з них має різні характеристики. Бірманські танці запозичили деякі тайландські традиції.
Музика М'янми національно своєрідна, має вікові традиції. Народні мелодії і ритми зазнавали певного впливу музики сусідніх країн (Китай, Індія), але зберегли національну самобутність. З народних оркестрів найпоширеніший саїнг, в складі якого близько 30 барабанів (1956 року гастролював у Москві). Для народних танців М'янми характерне поєднання різних ритмічних малюнків музики і танців. Розвивається професіональна музика. Відома пісня на тему бірмано-радянської дружби композитора У По Увей.
М'янма - багатоконфесійна країна; переважна більшість населення - буддисти (школа Тхеравада). Конфесійний склад населення: буддисти - 89%, християни - 4%, мусульмани - 4%, анімісти - 1%, інші - 2%.
Футбол - найпопулярніший вид спорту в М'янмі.[1] Традиційна бірманська гра чінлон ( бірманською: ခြင်းလုံး ) є схожою на футбол.
Летвей ( бірманською: လက်ဝှေ့ ), або бірманський бокс без рукавичок, є найпопулярнішим серед бойових видів спорту. Летвей поділяється на бандо (беззбройний бій) і баншай (збройний бій).
Регата - перегони на гребних або парусних суднах. Змагання проводять у серпні-версні.
За часів бірманських королів армія проводила кінні перегони у грудні-січні.
Цей вид спорту перейшов від британців. Нині національна збірна Бірми є членом Міжнародної ради з крикету.
Також у Бірми є збірна команда з баскетболу. Раніше команда брала участь в азійських змаганнях.
-
Бірманська регата -
Кінний спорт -
Битви биків. Акварель 19 століття -
Боксерський матч. Акварель 19 століття
У традиційному бірманському календарі дванадцять місяців та дванадцять фестивалів.[2] Більшість фестивалів пов’язані з бірманським буддизмом. В будь-якому місті чи селі найважливішим є місцевий пайя-фе ( фестиваль пагоди). [3]
Найвідоміший фестиваль - Тінгіан, чотириденне святкування Нового року.
Основна стаття: Свята М'янми
| Дати | Назва | Бірманська назва | Примітка |
|---|---|---|---|
| - | Каренський новий рік | Kayin hnithiku | Новий Рік каренів |
| 4 січня | День Незалежності | လွတ်လပ်ရေးနေ့ | незалежність від Британської імперії в 1948 |
| 12 лютого | День Союзу | ပင်လုံစာချုပ် | Річниця Панлонської конференції в 1947 |
| 2 березня | Селянське свято | တောင်သူလယ်သမားနေ့ | Роковини перевороту Не Віна |
| Березень, дати змінюються | Повний місяць табаунга | တပေါင်းလပြည့်နေ့ | Фестиваль пагоди |
| 27 березня | День Збройних сил М'янми — Татмадо | တပ်မတော်နေ့ | Колишній день Опору (проти японської окупації 1945) |
| Квітень, дати змінюються | Фестиваль Тінгіан | သင်္ကြန် | |
| - | Бірманський новий рік | Hnit hsan ta yet nei | |
| 1 травня | День праці | ကမ္ဘာ့အလုပ်သမားနေ့ | |
| - | Повний місяць касона | ကဆုန်လပြည့်နေ့ | Відзначається поливом дерева Бодхі |
| - | Початок буддистського поста — Васса | ဝါတွင်း | |
| 19 липня | День мучеників | အာဇာနည်နေ့ | В пам'ять про вбивство Аун Сан і членів кабінету міністрів у 1947 |
| - | Кінець буддистського поста | Thadingyut | Фестиваль світла |
| жовтень — листопад | Дівалі | ဒေပါဝါလီနေ့ | |
| - | Фестиваль Тазаундаін | တန်ဆောင်မုန်းလပြည့်နေ့ | День паперових ліхтариків і гарячих повітряних куль |
| - | Національне свято | အမျိုးသားနေ့ | Річниця студентського страйку 1920 року |
| 25 грудня | Різдво | ခရစ္စမတ် | |
| грудень — січень | Ід уль-Фітр | Id nei |
- Scott, Sir James George (1882). The Burman: His Life and Notions (en). Macmillan and Company.
- www.yangoncity.com.mm. web.archive.org. 2012-06-14.
- Marshall, Andrew (2002). The trouser people: a story of Burma--in the shadow of the Empire. Washington, D.C: Counterpoint. ISBN 978-1-58243-120-8.
- Myanmar Arts, Myanmar Travel Information: Myanmar travel agents & suppliers. web.archive.org. 2010-01-04.
- ↑ Marshall, Andrew (2002). The trouser people : a story of Burma--in the shadow of the Empire. Washington, D.C. : Counterpoint. ISBN 978-1-58243-120-8.
- ↑ www.yangoncity.com.mm. web.archive.org. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 25 березня 2021.
- ↑ Scott, Sir James George (1882). The Burman: His Life and Notions (англ.). Macmillan and Company.