Кінетохор
Кінетохор — білкова структура на хромосомі, до якої кріпляться волокна веретена поділу під час поділу клітини. Кінетохори відіграють найважливішу роль при сегрегації хромосом для подальшого поділу батьківської клітини на дві дочірні.[1]
Кінетохори формуються на центромерах хромосом у еукаріотів. Кінетохори поділяють на дві області — внутрішню, міцно пов'язану з центромерною ДНК, і зовнішню, що взаємодіє з мікротрубочками веретена поділу.
На початку мітозу мікротрубочки, що швидко ростуть і тут же розпадаються, активно «обмацують» цитоплазму клітини в пошуках кінетохор .[1] Зв'язки мікротрубочок, що кріпляться до одиничного кінетохору, називають «К-пучками» (англ. K-bundles). З ходом еволюції і ускладненням організмів, число мікротрубочок, що кріпляться до одиничного кінетохора, очевидно, зростала: у дріжджів виду Saccharomyces cerevisiae до кінетохору кріпиться одна мікротрубочка, у Schizosaccharomyces pombe — від 2 до 4, у мушки Drosophila melanogaster від 4 до 6, у ссавців — від 20 і більше.[2]
Структурно кінетохори складаються з безлічі білків, їх набір різний у різних видів, але багато з них гомологічних. Основними білками, що входять до складу кінетохора є білки, що зв'язують його з хроматидою, і білки, що беруть участь в перенесенні хроматиди по мікротрубочках веретена поділу. Основними з них є дінеїни. Активно досліджується молекулярна еволюція будови кінетохора.
Слово «кінетохор» складено з двох грецьких коренів: кине — рух, і хорос — місце.
Багатьох читачів плутає триваюче помилкове використання термінів «кінетохор» і «центромера» для загального позначення звуженої частини хромосом, що з'єднується з веретеном, для позначення ДНК-послідовності в цій галузі, для позначення частини гетерохроматину в цій позиції.[2]
- Огляд «Кінетохор: структура та функції [Архівовано 12 вересня 2012 у Wayback Machine.]» (pdf), 2005 рік. Chan GK, Liu ST, Yen TJ (November 2005). Kinetochore structure and function. Trends Cell Biol. 15 (11): 589—98. doi:10.1016/j.tcb.2005.09.010. PMID 16214339. Архів (05) 00234-5 оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ а б Chan GK, Liu ST, Yen TJ (November 2005). Kinetochore structure and function. Trends Cell Biol. 15 (11): 589—98. doi:10.1016/j.tcb.2005.09.010. PMID 16214339. Архів -8924 (05) 00234-5 оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ а б BioScience 59 (11) :933-943. 2009 doi: 10.1525/bio.2009.59.11.5 The Kinetochore Moves Ahead: Contributions of Molecular and Genetic Techniques to Our Understanding of Mitosis. Mary Kathrine Johnson and Dwayne A. Wise
|
Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з молекулярної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |