Леоні Адамс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леоні Адамс
Ім'я при народженніангл. Léonie Fuller[1]
Народилася9 грудня 1899(1899-12-09)[1][2][…]
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4][5]
Померла27 червня 1988(1988-06-27)[6][2][…] (88 років)
Нью-Мілфорд[7]
Країна США
Місце проживанняНью-Мілфорд
Діяльністьпоетеса, письменниця, викладачка університету
Сфера роботипоезія
Alma materБернард-коледж (1922)[7][8]
Закладколедж Сари Лоуренсd
Мова творіванглійська
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
Брати, сестриLouise Adams Hollandd і Josephine Truslow Adamsd[9]
У шлюбі зWilliam Troyd[1]
Нагороди
CMNS: Леоні Адамс у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адамс.

Леоні Фуллер Адамс (9 грудня 1899(1899грудня09) — 27 червня 1988)[10] — американська поетеса. У 1948 році вона була призначена сьомим поетом-лауреатом-консультантом з поезії Бібліотеки Конгресу[11].

Біографія

[ред. | ред. код]

Адамс народилася у Брукліні, штат Нью-Йорк, і виросла у надзвичайно суворих умовах. До вісімнадцяти років її не пускали у метро, і навіть тоді її супроводжував батько[12]. Її сестра, Луїзою Голланд, була вчителем й археологом, а її зять — археолог Лестер Бодін Голланд. Вона навчалася у Барнард-коледж, де була сучасницею та сусідкою по кімнаті Маргарет Мід. Ще студенткою вона була неабиякою поетесою, і в цей час почали друкувати її вірші[13]. У 1924 році вона стала редактором «The Measure». Її перший збірник віршів «Those Not Elect» вийшов у 1925 році[14].

Навесні 1928 року у неї був короткий роман з Едмундом Вілсоном. Адамс перепросила Вілсона «за поганий настрій та сварку» у день від'їзду до Франції[15].

Перебуваючи у Лондоні, Адамс познайомилася з Гільдою Дулітл, яка познайомила її з кількома постатями лондонської літературної сцени; у Парижі її запросила на чай Ґертруда Стайн. На початку 1929 року, коли Вілсон написав їй, що думає одружитися з іншою жінкою, Адамс відповіла, що вона була вагітна, і натякнула, що у неї стався викидень, згадавши про необхідність візиту до лондонського лікаря у жовтні[16]. Почуття провини за вагітність — Вілсон та колишня студентка Джудіт Фарр говорили, що Адамс мала дар змушувати інших відчувати себе винними — у поєднанні з його пияцтвом і нерішучістю в інших сферах його особистого життя спричинили у Вілсона нервовий зрив. Пізніше Луїза Боган розповіла йому, що вагітність Леоні була вигадкою[17]. 

У 1929 році вийшов друком її том «High Falcon». Протягом 1930-х років вона жила у горах Рамапо поблизу Гіллберна, Нью-Йорк, і їздила до Нью-Йорка, читати лекції про вікторіанську поезію у Нью-Йоркському університеті[18]. У 1930 році вона зустріла письменника та викладача Нью-Йоркського університету Вільяма Троя. Вони одружилися у 1933 році. Того ж року вона опублікувала «This Measure». У 1935 році вона та її чоловік вступили на факультет Беннінгтон-коледж. 

Вона викладала англійську мову у багатьох інших коледжах й університетах, зокрема у коледжі Дуглас (тоді відомий як жіночий коледж Нью-Джерсі), Університеті Вашингтону, Конференції письменників Bread Loaf, Колумбійському університеті та коледжі Сари Лоуренс. Серед поетів, для яких Адамс була наставником: Луїза Ґлік, лауреат Нобелівської премії з літератури 2020 року та колишній поет-лауреат США[19][20]. Письменниця у жанрі фентезі, поетеса та редактор Лін Картер відвідувала її Поетичну майстерню під час навчання у Колумбійському університеті[21]. Марселла Комес Вінслоу написала портрет Адамс у 1947 році[22]. У 1950 році вона здобула ступінь почесного доктора жіночого коледжу Нью-Джерсі[23]. 

Її «Poems: A Selection» отримала премію Боллінгена 1954 року. У рецензії на книгу Луїза Боґан написала: «Такі вірші, як „Companions of the Morass“, „For Harvest“, „Grapes Making“ і „The Runner with the Lots“ беруть початок і є ознаками глибокого поетичного таланту, а це рідко буває»[24].

У 1955 році у короткій автобіографії, написаній для біографічного словника сучасної літератури, Адамс пролила трохи світла на свої релігійні та політичні погляди: «Мій батько… зробив мене агностиком у дитинстві — тепер я римо-католик… Я дуже ліберальний демократ»[25].

У 1988 році вона померла у віці 88 років у Нью-Мілфорді, штат Коннектикут[26]. 

Поетичний стиль

[ред. | ред. код]

Зовні стиль Леоні Адамс не змінився суттєво протягом її життя, але спочатку було сором'язливе зачаровування світом, яке згодом перетворилося на інтенсивний і майже відданий ліризм. Її багаті описи демонстрували велику тонкість сприйняття та піднесений дух. Її порівнювали з Генрі Воганом і метафізичною поезією XVII століття, особливо в її майже релігійному екстазі. У середині 2000-х років у критичному коментарі для вебсайту WOM-PO (Обговорення жіночої поезії) поетеса Енні Фінч надала більш постмодерне прочитання Адамс як «пишної, чуттєвої поетеси, яка спрямовувала свою чуттєвість не на інших людей, а насамперед на матеріали поезії, до синтаксису та символу, дикції та звуку слова, одним словом, до самої мови», і далі сказала, що «поезія Адамс створює баланс між заклинальною та репрезентативною силами поетичної мови. Вона використовує звуки мови як противагу уявним значенням своїх віршів, ускладнюючи акт читання та ставлячи під сумнів емоційні реакції читача»[27].

Призи та нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1954: Премія Боллінгена за «Poems: A Selection» (1954)
  • 1974: Стипендія Академії від Академії американських поетів
  • Меморіальна премія Шеллі
  • стипендія Фонду Ґуґґенгайма
  • гранти від Національної ради мистецтв і Національного інституту мистецтв і літератури

Поетичні збірки

[ред. | ред. код]
  • Those Not Elect, Robert M. McBride & Co, 1925; Reprint Services Corp, 1992, ISBN 978-0-7812-6913-1
  • High Falcon and Other Poems, John Day, New York, 1929.
  • Midsummer, Ward Ritchie, 1929
  • This Measure, A. A. Knopf, 1933
  • Poems: A selection, Funk & Wagnalls, 1954

Редактор і перекладач

[ред. | ред. код]
  • The Lyrics of Francois Villon, Limited Editions Club, Нью-Йорк, 1933.

Дитячі книги

[ред. | ред. код]

Антології

[ред. | ред. код]
  • David Lehman, ред. (2006). Magnificat in Little; The Horn; The Figurehead; Bell Tower. The Oxford book of American poetry. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-516251-6.
  • David Cecil, Allen Tate, ред. (1958). Country Summer; Caryatid; Early Waking; These Not Elect; Grapes Making. Modern Verse in English. Taylor & Francis.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://hdl.handle.net/10079/fa/beinecke.adamstroy
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ http://www.poets.org/poetsorg/poet/l%C3%A9onie-adams
  5. ↑ http://writersalmanac.publicradio.org/index/index.php?date=2011/12/09
  6. ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/5175/Leonie-Adams
  7. ↑ а б Léonie Adams — Боллінгенська премія.
  8. ↑ https://www.gf.org/fellows/all-fellows/leonie-adams/
  9. ↑ https://www.cwamericanmodernism.com/post/josephine-truslow-adams-1897-1969
  10. ↑ Adams, Leonie. Who Was Who in America, with World Notables, v. 10: 1989–1993. New Providence, NJ: Marquis Who's Who. 1993. с. 3. ISBN 0837902207.
  11. ↑ Poet Laureate Timeline: 1953–1960. Library of Congress. 2008. Процитовано 19 грудня 2008.
  12. ↑ Untermeyer, Louis (ред.). A Treasury of Great Poems. с. 512.
  13. ↑ Lutkehaus, Nancy C. (1996). Margaret Mead and the 'Rustling-of-the-Wind-in-the-Palm-Tress School' of Autographic Writing. У Ruth Behar (ред.). Women Writing Culture. University of California Press. с. 189.
  14. ↑ Leonie Adams: Review of Leonie Adams, Those Not Elect (1926). Leonie Adams: Review of Leonie Adams, Those Not Elect (1926) (англ.). De Gruyter Mouton. 14 грудня 2010. с. 1023—1025. doi:10.1515/9783110816099.1023/html. ISBN 978-3-11-081609-9.
  15. ↑ Dabney, Lewis M. (1997). A Turning Point. У Lewis M. Danbey (ред.). Edmund Wilson: Centennial Reflections. Princeton University Press. с. 111. ISBN 0-691-01671-2.
  16. ↑ Dabney, op. cit. p. 112; see also Colin Walters (16 листопада 1997). Edmund Wilson, One Hundred Years On. The Washington Times. с. 6.
  17. ↑ Dabney, op. cit. p. 119.
  18. ↑ Kunitz, Stanley (1935), Dilly Tante (ред.), Living Authors: A Book of Biographies, New York: H. W. Wilson, с. 1, Entry from Tante
  19. ↑ . Marietta, GA. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  20. ↑ Chiasson, Dan (5 листопада 2012). The Body Artist. The New Yorker (амер.). Процитовано 9 жовтня 2020.
  21. ↑ August Derleth, ред. (1961). Fire, Sleet and Candlelight: New Poems of the Macabre. Sauk City, WI: Arkham House. с. 228. Contributor note on Lin Carter.
  22. ↑ Léonie Adams. CAP Search Results. National Portrait Gallery. Процитовано 8 січня 2013.
  23. ↑ Léonie Adams | The Bollingen Prize for Poetry. bollingen.yale.edu. Процитовано 16 квітня 2023.
  24. ↑ Bogan, Louise (1955). Selected Criticism: Prose, Poetry. New York: Noonday Press. с. 380.
  25. ↑ . New York. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  26. ↑ Léonie Adams | American poet | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 16 квітня 2023.
  27. ↑ Finch, Annie. Commentary on Leonie Adams, Foremothers Corner. WOM-PO. Discussion of Women's Poetry website. Архів оригіналу за 13 серпня 2006.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леоні_Адамс&oldid=40644825