Лука Камб'язо
Лука Камб'язо (також Камб'язі, Канджаджо, італ. Luca Cambiaso, 18 жовтня 1527, Монелья, Генуя, Італія — 1585, Ескоріал, Іспанія) — італійський художник доби пізнього Відродження і маньєризму. Малював фрески, релігійні і міфологічні картини. Представник Генуезької школи живопису
Народився в Монельї. Син художника Джованні Камб'язо (1495—1579), від якого отримав перші навички малювання і праці з фарбами.
На художню манеру Луки мали вплив твори художників Порденоне , Періно дель Вага, Беккафумі, Паоло Веронезе. Працював в багатьох містах Лігурії, Римі.
Займався декоративними роботами по оздобленню фасадів і інтер'єрів палаців Генуї (палаццо Доріа, нині Префектура, палаццо Мерідіана, палаццо Імперіалі Терральба) разом з Маркантоніо Кальві, учнем свого батька. В римський період творчості орієнтувався на зразки мистецтва авторитетного в Ватикані Рафаеля Санті, пізнішн на твори Антоніо Корреджо і Якопо Тінторетто.
Був одруженим. Після смерті дружини жив без вінчання в церкві з сестрою померлої дружини. Намагався отримати дозвіл на шлюб з нею, але папа римський дозволу не дав. Мав сина — Ораціо Камб'язі, що теж був художником.
У 1583 році був запрошений до Іспанії королем Феліпом II і працював в Ескоріалі.
Життя і творчість Луки Камб'язо припали на добу посилення католицької реакції на всі сфери політичної і духовної діяльності. Папа римський Павло ІІІ (понтифікат 1534—1549) вводить церковну цензуру, відновив інквізицію в Італії. В 1540 році засновано орден єзуїтів, що стали в авангарді боротьби католицтва з наслідками гуманізму і протестантськими віровченнями всіх напрямків. Почалося друкування Індексу заборонених книг. Посилився і контроль за відповідністю витворів мистецтва догматам католицизму. Дійшло до видання у 1564 книги з аналізом помилок і гріховних зображень в церковних образах з позицій папського Риму. Все це значно обмежувало коло дозволених тем в живопису, скульптурі, графіці чи в стильових засобах виконання. Церква підтримувала аскетизм, сувору порядність, відданість церкві і її віровченню, релігійний фанатизм. Кардинал Олессандро Фарнезе особисто спостерігав за сюжетами стінописів, що робили художники Цуккарі в його замку Капрарола. Папа римський Пій V наказав заховати всі оголені скульптури, що були в Ватикані. За наказом іншого папи — Павла IV — художник одягав оголені тіла на фресці Мікеланджело «Страшний Суд» в Ватикані.
Переїзд Луки Камб'язо в Ескоріал (Іспанія)не позначилися отриманням волі. З одних супільних утисків він потрапив в другі. Обмеженішим було і коло сюжетів, що міг розробляти художник.
-
Оплакування Христа. Рапалло, Італія -
Святий Єронім в пустелі. Ріо де Жанейро, Бразилія. -
Оплакування Христа.Базиліка Санта Маргеріта Лігурійська,Лігурія, Італія.
- Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог № 1,Л, «Аврора», 1976 (рос)
- Всеобщая история искусств, т № 3,М, «Искусство», 1962, (рос)
- W. Suida-B. Suida Manning, Luca Cambiaso, la vita e le opere, Milano 1958.
- L. Magnani, Luca Cambiaso: da Genova all'Escorial, Genova 1995.
relativamente alla collaborazione di Cambiaso e del Bargamasco:
- Rosso Del Brenna, G. B. Castello il Bergamasco nella villa delle Peschiere, in «Arte Lombarda», XIV, 1969, n. 2, pp. 111, 118
- Labò 1970, p. 65
- R. De Maio, Michelangelo e la Controriforma, Bari 1981 (I ediz. 1978)
- E. Bianchi, Giovanni Cambiaso, in «Rivista Ligure di Scienze, Lettere ed Arti», 1915
Calì, Da Michelangelo all'Escorial, Torino 1980
- P. Boccardo, L'episodio genovese del Pordenone all'interno di una nuova proposta cronologica per la decorazione di Palazzo Doria, in «Atti del Convegno, Pordenone e il suo tempo», Pordenone 23-25 agosto 1984
- G. P. Lomazzo, Idea del Tempo della Pittura, Milano 1590, Capitolo 26, in R. P. Giardi, Gian Paolo Lomazzo, Scritti sulle arti, vol. I, Firenze 1973
- P. Torriti, Luca Cambiaso, Disegni, Genova 1969, I ediz. 1966
- Juan de Arphe, Varia Commensuracion para la escultura y arquitectura, Madrid 1736, 1a ediz.: Sevilla 1585
- Работы в музеях мира [Архівовано 28 листопада 2009 у Wayback Machine.]
