Марина Грецька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина Грецька та Данська
Μαρίνα της Ελλάδας και Δανίας
Фото принцеси Марини в день весілля, 29 листопада 1934
Ім'я при народженніангл. Marina of Greece and Denmark
ПсевдоМарина Кентська
Народилася13 грудня 1906(1906-12-13)
Афіни, Грецьке королівство
Померла27 серпня 1968(1968-08-27) (61 рік)
Кенсінгтонський палац, Лондон, Велика Британія
·рак головного мозку[d]
Поховання30 серпня 1968
Фроґмор, Беркшир
Країна Велика Британія
 Грецьке королівство
Місце проживанняБелгрейвська площаd
Татої
Діяльністьмеценатка, медична сестра, аристократка, філантропка
Знання мованглійська, грецька і французька
УчасникДруга світова війна
Суспільний станЧлен королівської родини
Титулгерцогиня Кентська
Попередникне було
НаступникКетрін Ворслі
Конфесіяправослав'я
РідГлюксбурги, Віндзори
БатькоМиколай Грецький
МатиОлена Володимирівна
Брати, сестриЄлизавета Грецька і Ольга Грецька
У шлюбі зГеорг Кентський
ДітиЕдвард, Александра, Майкл
Автограф
НагородиОрден Британської імперії
Орден Святих Ольги та Софії
Герб
Герб

Герб принцеси Марини

Марина Грецька та Данська (грец. Μαρίνα της Ελλάδας και Δανίας; 13 грудня 1906, Афіни — 27 серпня 1968, Кенсінгтонський палац) — принцеса Греції та Данії з династії Глюксбургів, донька грецького принца Миколая та російської княжни Олени Володимирівни, дружина принца Великої Британії Георга Кентського.

Біографія

[ред. | ред. код]

Марина народилась 13 грудня 1906 року в Миколаївському палаці в Афінах. Вона була третьою дитиною та молодшою донькою грецького принца Миколая та його дружини Олени Володимирівни. Своє ім'я новонароджена отримала на честь популярної грецької святої — Марини Антіохійської. Дівчинка народилась з трохи вивихнутою лівою ногою, пізніше знадобилась операція, щоб це виправити. В дитячому віці вона помітно кульгала, але у дорослому віці нічого, окрім деякої незграбності у ході, видно не було. Після народження Марини матір тривалий час відновлювала здоров'я на європейських курортах.[1]

Марину охрестили в кінці 1906 року. Її хрещеними батьками стали король Греції Георг I, король Великої Британії Едуард VII, принц Андрій Грецький та Данський, принцеса Уельська Марія Тек, великий князь Борис Володимирович та велика княгиня Вікторія Федорівна.

Марина з родичами у Росії

Дівчинка мала старших сестер Ольгу та Єлизавету. Між собою родина спілкувалася англійською мовою. Марину, як наймолодшу, кликали «Baby». Вона мала слухняне темно-русяве волосся та карі очі блідо-бурштинового відтінку з сіро-зеленим кільцем навколо зіниць.

Як і батько, цікавилась малюванням. Часто заходила до його художньої майстерні, а коли стала трохи дорослішою, разом з ним малювала ескізи. Листи до родини часто супроводжувала гумористичними ілюстраціями, що всіх смішили.

Освіту дівчата здобували вдома, під наглядом англійської няньки міс Фокс. Раз на рік всією сім'єю навідували Росію. У Петербурзі вони перебували й коли почалася Перша світова війна.

Греція вступила у війну лише влітку 1917 року. Перед цим відбулося зречення короля та еміграція майже всієї королівської родини до Швейцарії. Принц Миколай з родиною жив спочатку у Санкт-Моріці, а згодом — у Франції, де давав уроки живопису, щоб заробити на життя. 1920 року відбулася реставрація короля Костянтина і вони повернулися до Греції. Марина ж залишилась у Парижі. 1922 року її родина знову емігрувала після другого зречення короля.

У 1932 році в Лондоні Марина познайомилась із своїм троюрідним братом Георгом Британським. Влітку 1934 року між ними зав'язався роман, а 28 серпня 1934 року було оголошено про їхні заручини.

Марина та Георг, 1934

12 жовтня Георг отримав титули герцога Кентського, графа Сент-Ендрюса та барона Даунпатріка.

Весілля відбулося 29 листопада 1934 року.[2] Англіканська церемонія вінчання відбулась у Вестмінстерському абатстві, після чого послідувала православна у каплиці Букінгемського палацу. Нареченому виповнився 31 рік, нареченій було 27. На Марині була біла із срібним шовкова сукня від Едварда Моліно, яку шили декілька швачок, серед яких, на її прохання, були і росіянки. Дружками були принцеси Ірина, Євгенія та Катерина Грецькі, велика княжна Кіра Кирилівна, принцеса Юліана Нідерландська, Єлизавета Йоркська, леді Айріс Маунтбаттен та Мері Кембридж.

Чоловік Марини був суперечливою персоноюː він уживав наркотики та мав численні позашлюбні зв'язки. Тим не менш, у подружжя народилося троє дітейː

Проживала родина в будинку № 3 на Белгрейв-сквер у фешенебельному лондонському районі Белгравія та на віллі в Бакінгемширі, яку вони успадкували від тітки Георга.

За шість тижнів після народження молодшого сина Георг загинув в авіаційній катастрофі за нез'ясованих обставин.[6] Після його смерті Марина опинилась у скрутному фінансовому становищі, оскільки цивільний лист було анульовано, і вона отримувала лише невеличку дотацію від королівської родини. За п'ять років герцогиня виставила майно чоловіка на продаж на аукціоні «Christie’s». Розпродаж відбувся у березні 1947 року і зібрав 92,3 тисячі британських фунтів стерлінгів.[7]

У листопаді 1947 року Марина була присутньою на весіллі кронпринцеси Єлизавети та Філіпа Маунтбаттена і поставила підпис під їх весільним свідоцтвом.

У 1952 році подорожувала Далеким Сходом, відвідавши Цейлон, Малайю, Борнео та Гонконг. 1952 року — представляла королеву на святкуваннях у Гані. Пізніше навідала Мексику, ПАР та Австралію. У вересні 1966 року була представницею королеви в Ботсвані.

Принцеса Марина пішла з життя 27 серпня 1968 року в Кенсингтонському палаці. Причиною смерті стала пухлина мозку. Відспівування герцогині відбулось 30 серпня. На ньому були присутніми королева Єлизавета, королева-матір, король Греції Костянтин II з матір'ю та дружиною, Єлена Грецька, колишній король Італії Умберто II та інші. Поховали Марину у Фроґморі на королівському цвинтарі поруч із чоловіком.[8]

Спадщина

[ред. | ред. код]

Принцеса Марина дала своє ім'я численним закладам, у їхньому числіː

Нагороди

[ред. | ред. код]

Почесні військові звання

[ред. | ред. код]
  • Шеф Кентського полку;
  • Шеф Шотландського полку Есекса та Кента;
  • Шеф Королівського власного Її Величності полку Західного Кента;
  • Шеф Дорсетського полку;
  • Шеф Девонширського та Дорсетського полку;
  • Шеф Корпусу королівських електриків та інженерів-механіків;
  • Шеф Королівського полку;
  • Почесний полковник Букінгемширського батальйону оксфордширської та букінгемширської легкої піхоти;
  • Почесний полковник 4-го Батальйону оксфордширської та букінгемширської легкої піхоти;
  • Почесний полковник 431-го ППО полку Королівської артилерії;
  • Почесний полковник 229-го Королівського Йоменів Букінгемшира, Власних Королівських гусар Оксфордшира та Беркшира польового полку королівської артилерії
  • Почесний полковник Букінгемширського територіального полку королівської артилерії;
  • Полковник Власного королівського полку Баффів
  • Почесний комендант Австралійської Жіночої королівської військово-морської служби.

Титули

[ред. | ред. код]
  • 13 грудня 1906 — 29 листопада 1934 — Її Королівська Високість Принцеса Марина Грецька та Данська
  • 29 листопада 1934 — 8 червня 1961 — Її Королівська Високість Герцогиня Кентська
  • 8 червня 1961 — 27 серпня 1968 — Її Королівська Високість Принцеса Марина, Герцогиня Кентська

Після весілля з Георгом Кентським Марина йменувалась ЇКВ Герцогиня Кентська, однак залишалась принцесою Грецькою та Данською.

Перед весіллям свого старшого сина із Кетрін Ворслі, Марина заявила, що бажає титулуватися ЇКВ Принцеса Марина, Герцогиня Кентська замість ЇКВ Вдовіюча Герцогиня Кентська і повернула собі префікс принцеси. Королева Єлизавета II дала дозвіл на відповідне йменування.

На момент смерті принцеси Марини її повне титулування було Її Королівська Високість Принцеса Марина, Герцогиня Кентська, Графиня Святого Ендрюса та Баронеса Даунпатрік, Член Імператорського Ордену Корони Їндії, Дава Великого Хреста Уоролвського Ордену Вікторії, Дама Великого Хреста Ордену Британської Імперії, Дама Великого Хреста Ордену Святого Йоанна Єрусалимського.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • На весіллі Марини Грецької та Георга Кентського вперше побачились принцеса Єлизавета Йоркська та Філіп Грецький.[9] Згодом, вже на їхньому весіллі, одним з юних пажів, що ніс фату Єлизавети, був Майкл Кентський — син Георга та Марини.[10]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Крістіан IX
 
Луїза Гессен-Кассельська
 
Костянтин Миколайович
 
Олександра Йосипівна
 
Олександр II
 
Марія Олександрівна
 
Фрідріх Франц II
 
Августа Ройсс цу Кьостриць
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
Ольга Костянтинівна
 
 
 
 
 
Володимир Олександрович
 
 
 
 
 
Марія Павлівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Миколай Грецький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена Володимирівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Олена Володимирівна [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ Оголошення про шлюб в газеті «Відродження» [2] [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Герцог Кентський на сайті Бртанського королівського дому [3] [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ Принцеса Александра на сайті Британського королівського дому [4] [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Принц та принцеса Майкл Кентський на сайті Британського королівського дому [5] [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. ↑ Валентина Григорян «Русские жены европейских монархов» [6]
  7. ↑ Коллекция герцога Кентского и его супруги на Christie’s [7] [Архівовано 19 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Профіль на Find A Grave [8] [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ 100 великих весіль [9] (рос.)
  10. ↑ Історія кохання Єлизавети II та Філіпа Маунтбаттена [10] [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Pierre Belperron «La princesse Marina, duchesse de Kent», Plon, 1936
  • Jennifer Ellis «La Vie de Marina, duchesse de Kent», Amiot-Dumont, 1951
  • Grace Ellison «The Authorised Life Story of Princess Marina», William Heinemann, 1934
  • Christopher Warwick «George and Marina», Weidenfeld and Nicholson, Londres, 1988 ISBN 0297794531
  • Sophia Watson «Marina, The story of a Princess», Weidenfeld and Nicholson, Londres, 1994 ISBN 0297814672

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марина Грецька
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марина_Грецька&oldid=43126872