Мартін Шульц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульц.
Мартін Шульц
нім. Martin Schulz[1]
Мартін Шульц
Мартін Шульц
Голова Європейського парламенту
1 липня 2014 — 17 січня 2017
ПопередникДжанні Піттелла (в.о.)
НаступникАнтоніо Таяні
17 січня 2012 — 18 червня 2014
ПопередникЄжи Бузек
НаступникДжанні Піттелла (в.о.)
Голова Соціал-демократичної партії Німеччини
24 січня 2017 — 13 лютого 2018
ПопередникЗігмар Габрієль
НаступникАндреа Налес
Керівник фракції Прогресивний альянс соціалістів і демократів у Європарламенті
5 липня 2004 — 17 січня 2012
ПопередникЕнріке Барон Креспо
НаступникГанс Свобода
Народився20 грудня 1955(1955-12-20) (68 років)
Ешвайлер, Північний Рейн — Вестфалія, ФРН
Відомий якполітик
КраїнаНімеччина[1][2][3]
Національністьнімець
Alma materHeilig-Geist-Gymnasiumd (1974)[3]
Політична партіяСДП
БатькоAlbert Schulzd[3]
МатиClara Schulzd[3]
У шлюбі зодружений
Діти2 дітей
Нагороди
Grand Cross of Honor for Services to the Republic of Austria офіцер ордена Почесного легіону Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною» офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Grand Officer of the Order of the White Double Cross Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Grand Cross of the Order of Liberty
Міжнародна премія імені Карла Великого

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d]

почесний громадянин[d] (2015)

Heinrich Albertz Peace Prized (2016)

Підпис
martinschulz.de
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ма́ртін Шульц (нім. Martin Schulz; нар. 20 грудня 1955, Ешвайлер, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — європейський та німецький політик і державний діяч, соціал-демократ, президент Європарламенту (2012–2017).

Депутат Європейського парламенту від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДП), з 2004 року лідер фракції Соціалістів (з 2009 року — Прогресивний альянс соціалістів і демократів). З січня 2012 року до червня 2014 року — Голова Європейського парламенту. З 18 червня 2014 року до січня 2017 року — лідер групи соціалістів та демократів в Європейському парламенті (залишив посаду президента ЄП).1 липня 2014 року Мартін Шульц був переобраний на посаду президента Європарламенту.[4] У січні 2017 поступився посадою новообраному президенту Європарламенту італійцю Антоніо Таяні, після цього повернувся до Берліна, де був обраний головою партії СДП та відповідно був оголошений кандидатом на посаду бундесканцлера від цієї партії на загальних федеральних виборах у вересні 2017.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався у Вюрзелені — містечку поблизу Аахена. 1974 року вступає до молодіжної організації Соціал-демократичної партії. В 1975–1977 роках навчався на книготорговця, одночасно працюючи помічником у магазині. З 1977 по 1982 рік працював в різних видавництвах і книжкових магазинах. У 1982 році відкриває свій власний магазин у Вюрзелені, котрим володів до 1994 року. В 1984 році його обирають до міської муніципальної ради, де він працює два терміни підряд. В 1987 році його обирають мером Вюрзелена, на цій посаді він перебував до 1998 року. З 1991 року по 1998 роки — член партійної ради СДП. В 1995 році Шульц став членом виконавчого органу партії в районі Середнього Рейну, наступного року він був обраний головою партії в Аахені. З 1999 року Мартін Шульц став членом правління національної партії.

З 1994 року постійно обирається депутатом до Європейського парламенту. У 1994–1996 роках працював координатором у підкомісії з прав людини в Партії європейських соціалістів. Потім у 1996–2000 роках виконував ті ж функції в Комітеті з громадянських свобод, юстиції й внутрішніх справ. У 2000–2004 роках Мартін Шульц був головою групи німецьких соціал-демократів в Європейському парламенті. З 2002 року став першим заступником голови парламентської групи соціалістів. Після виборів 2004 року він очолює групу соціалістів, змінивши іспанця Енріке Барон Креспо. З 2009 року очолює Партію європейських соціалістів, а пізніше Прогресивний альянс соціалістів і демократів. 15 вересня 2011 року члени прогресивного альянсу соціалістів і демократів у Європейському парламенті висунули Шульца своїм кандидатом на пост президента Європейського парламенту.[5] 17 січня 2012 Мартін Шульц, набравши 387 голосів, замінив Єжи Бузека на посаді Президента Європейського парламенту.[6]

Мартін Шульц обіцяв посилити роль Європарламенту, поглибити євроінтеграцію та продовжити боротьбу із фінансовою кризою. На думку наукового директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка, для Мартіна Шульца пріоритетом буде внутрішня ситуація в ЄС, а не зовнішня політика Євросоюзу, зокрема, і стосунки з Україною,[7] після обстрілу Маріуполя різко негативно висловився щодо введення нових санкцій проти Росії,[8][9] але засудив дії так званих «повстанців» на Сході України.[10].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1975–1977 — Продавець книг

1977–1982 — Працював в різних книжкових магазинів і видавництвах

1982–1994 — Власник книгарні

1991–1999 — Член Ради партії СДП

з 1995 року — Член Mittelrhein SPD Executive

з 1996 року — голова СДП району Аахен

з 1999 року — член Соціал-демократичної партії Німеччини

1984–1999 — муніципальний радник

1987–1998 — мер міста Вюрзелен

з 1994 року — Член Європейського парламенту

1994–1996 — координатор у партії європейських соціалістів, підкомітет з прав людини

1996–2000 — координатор у партії європейських соціалістів, комітет з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ

2000–2004 — Голова Німецької Соціалістичної (ПЄС) делегації Європейського парламенту

2002–2004 — Перший заступник голови ПЄС групи починаючи з 2009 року: Голова ППО, а потім S & D Group

У 2012–2017 рр. — президент Європарламенту

Політична позиція

[ред. | ред. код]

Європейська інтеграція

[ред. | ред. код]

Шульц вважається затятим прихильником ЄС. У 2014 році він стверджував, що важливо, щоб відповідальність була делегована починаючи від Брюсселя і аж до національних, регіональних і місцевих органів влади, що дозволить ЄС зосередитися на великих проблем.

Політика безпеки

[ред. | ред. код]

19 грудня 2013 року Шульц взяв на себе відповідальність за ініціювання місії Кокса—Квасневського в Україну. У тому ж виступі він зазначив, що Європа ще в військовому відношенні залежить від США, і що в багатьох випадках, Європа буде не в змозі проводити військові операції без підтримки США.

Шульц сказав: «Якщо ми хочемо захистити наші цінності й інтереси, якщо ми хочемо забезпечити безпеку наших громадян, то більшість депутатів Європарламенту вважають, що нам потрібен штаб для цивільної й військові місії в Брюсселі». Європейська служба зовнішніх дій та представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки та Кетрін Ештон підготували положення, яке підтримали Франція, Іспанія, Італія, Польща та Німеччина, які разом складають більшість у голосуванні в Раді Європейського Союзу, щодо створення Європейських військово-повітряних сил, що складатимуться з безпілотних літальних апаратів спостереження, важких транспортних літаків.

Ставлення до Росії

[ред. | ред. код]

Мартін Шульц є послідовним прихильником посилення санкцій проти агресивного путінського режиму, який за його виразом «розтоптав» усі принципи міжнародного права. Він підкреслював, що Євросоюз не може обговорювати відносини з Росією без урахування «пропагандистів і шанувальників президента Путіна, популістів, які працюють по обидва боки Атлантики».

У 2015 році на тлі української кризи Шульц призупинив існування комітету до складу якого входили законодавці з Росії та ЄС, які проводили наради декілька разів на рік з метою поліпшення зв'язків між країнами. Коли Росія у 2015 році заборонила в'їзд двом політикам Європейського Союзу, які планували бути присутніми на похоронах убитого опозиціонера Бориса Нємцова, Шульц гостро розкритикував таку поведінку Росії.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має сина та доньку. Полюбляє читати, серед улюблених авторів Ерік Гобсбаум та Джузеппе Томазі ді Лампедуза. На додаток до читання, він любить футбол, вболіває за футбольний клуб «Кельн». Шульц також полюбляє історичні фільми та музику різних епох.

Мартін Шульц володіє англійською, французькою, іспанською, італійською та голландською мовами.

Почесні звання та нагороди

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У Німеччині Шульц має прізвисько «Містер Європа». Це через те, що він тривалий час працював у Брюсселі.[16]
  • Він харизматичний і прямолінійний — це освіжаюча зміна порівняно з нудними кар'єрними політиками, які переважно наповнюють Бундестаг.[16]
  • В молодості Шульц мріяв про кар'єру професійного футболіста, але серйозна травма коліна поставила на цих надіях хрест.[16]
  • Він кинув школу, не складавши іспити, тоді — алкоголізм і депресія. У 1980 році він кинув пити й почав працювати як незалежний торговець книжками, а потім став мером Вюрзелена, маленького містечка на далекому заході Німеччини.[16]
  • Відсутність у Шульца освіти часом призводила до знущань з нього у країні, зацикленій на кваліфікації, хоча він вільно володіє п'ятьма мовами.[16]
  • Втім, його недосконале резюме і відкритість в питанні боротьби з алкоголізмом викликають повагу звичайних німців.[16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1032149744 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ European Commission Martin SCHULZ — European Parliament, 1995.
  3. ↑ а б в г Munzinger Personen
  4. ↑ Мартін Шульц переобраний на посаду президента Європарламенту. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014.
  5. ↑ Martin Schulz elected President of the European Parliament. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 3 грудня 2011.
  6. ↑ Європарламент обрав собі нового голову. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  7. ↑ Європарламент очолив німець Мартін Шульц[недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 28 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Голова Європарламенту виступив проти посилення санкцій відносно Росії. Еспресо TV. 28 січня 2015. Архів оригіналу за 25 червня 2015. Процитовано 3 червня 2021.
  10. ↑ Президент Європарламенту: Проросійські сили сіють терор. Еспресо TV. 24 січня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 червня 2021.
  11. ↑ Brandes, Sabine (12 лютого 2014). EU‐Parlamentspräsident in der Knesset. Jüdische Allgemeine (нім.). Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  12. ↑ Pädagogische Hochschule Karlsruhe: PH Karlsruhe zeichnet EU-Parlamentspräsidenten Martin Schulz mit Ehrendoktorwürde aus. www.ph-karlsruhe.de (нім.). Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  13. ↑ Ehrenbürger. archive.fo (нім.). 27 липня 2015. Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 6 серпня 2019.
  14. ↑ Heinrich-Albertz-Friedenspreis an Martin Schulz. AWO.ORG (нім.). Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  15. ↑ Verleihung des Großen Verdienstkreuzes mit Stern und Schulterband an Martin Schulz. www.bundespraesident.de (нім.). Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  16. ↑ а б в г д е Крелл, Крістіан (22 березня 2017). (Не)святий Мартін: неймовірна історія головного конкурента Ангели Меркель. http://www.eurointegration.com.ua (укр.) . Європейська правда. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 07.05.2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартін_Шульц&oldid=42917342