Марцел Лічка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Марцел Лічка
Особисті дані
Народження 17 липня 1977(1977-07-17)[1][2] (47 років)
  Острава, Чеська Соціалістична Республіка, Чехословаччина[3][4][2]
Зріст 174 см
Вага 72 кг
Громадянство  Чехія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1986–1987
1987–1989
1989–1991
1991–1992
1992–1997
Франція «Гренобль»
Бельгія «Берхем»
Франція «Кале»
Франція «Олімпік Гранд-Сінт»
Чехія «Банік»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997–2001 Чехія «Банік» 87 (13)
2001–2002 Чехія «Славія» 14 (0)
2002   Чехія «Хмел» 9 (1)
2002–2003   Чехія «Вікторія» (Жижков) 24 (3)
2003–2004 Чехія «Тескома» (Злін) 19 (0)
2004–2006 Польща «Гурник» (Забже) 28 (5)
2006 Польща «Дискоболія» 2 (0)
2006–2008 Іспанія «Орадада» 72 (14)
2008–2009 Франція «Кале» 10 (0)
2010 Чехія «Кладно» 12 (1)
Всього 277 (37)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998–1999 Чехія Чехія U-21 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2015–2016 Чехія «Хмел»
2016–2017 Польща «Радом'як» (пом.)
2018 Білорусь «Динамо» (Брест) (пом.)
2018 Білорусь «Динамо» (Брест) (в.о.)
2018–2019 Білорусь «Динамо» (Брест)
2020–2023 Росія «Оренбург»
2023– Росія «Динамо» (Москва)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Марцел Лічка (чеськ. Marcel Lička; нар. 17 липня 1977 року, Острава) — чеський футболіст і футбольний тренер. Головний тренер російського клубу «Динамо (Москва)». Син чехословацького футболіста Вернера Лічки, брат футболіста Маріо Лічки.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]

Марцел Лічка почав професійну кар'єру в рідному місті, в остравському клубі «Банік», в якому свого часу 10 років провів його батько Вернер. Перший офіційний матч зіграв 15 листопада 1997 року. Відігравши в клубі кілька років, перейшов в 2001 році в празьку «Славію», з якою став володарем Кубка Чехії з футболу 2002 року. Провівши наступні 2 роки в декількох чеських клубах, перейшов в польську Екстраклясу, ставши стабільним гравцем основи клубу «Гурник» з міста Забже. Через 2 роки Марцел на півсезону перейшов в інший польський клуб, «Дискоболія» з міста Гродзиськ-Великопольський, де в цей час тренером був його батько. Пішовши з «Дискоболії», Марцел кілька років грав в нижчих лігах Іспанії («Орадада»[5], 4 ліга Іспанії) і Франції («Кале»[6], 3 ліга Франції).

У 2010 році Марцел Лічка повертається в чемпіонат Чехії в складі «Кладно», де і завершив кар'єру, зігравши останній матч 15 травня 2010 року. Всього в кар'єрі провів 164 матчі в чемпіонатах Чехії, 30 матчів в Екстраклясі, 4 матчі (і 1 гол) в Лізі Європи[7][8].

У збірній

[ред. | ред. код]

У складі молодіжної збірної Чехії (U-21) провів 12 ігор, в тому числі 6 товариських і 6 в стадії відбору на молодіжний чемпіонат Європи 2000 року, однак до заявки команди на фінальну частину турніру не потрапив. Голів за збірну не забивав[9].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Тренерську кар'єру розпочав у 2013 році в клубі з шостої ліги Чехії «Куніце[cs]», в 2015—2016 роках тренував клуб «Хмел» з селища Блшани (4-й дивізіон Чехії). Паралельно з тренерською роботою працював експертом на чеському телебаченні[10]. У сезонах 2015/16 і 2016/17 був асистентом головного тренера (яким був його батько) в клубі «Радомяк» із Радома[5].

На початку 2018 року був запрошений як асистент тренера в «Динамо-Брест» (асистував Радославу Латалу). Після відставки Латала Марцел Лічка залишився в клубі на позиції асистента головного тренера, допомагаючи в тренерському процесі спочатку Сергію Ковальчуку, а потім Олексію Шпилевському. Після відставки останнього влітку 2018 року Марцел залишився виконуючим обов'язки головного тренера до кінця сезону.

У сезоні 2019 року Марцел був призначений головним тренером[11]. Тричі визнавався тренером місяця в чемпіонаті Білорусі 2019 (в травні, червні та вересні)[12][13]. Під його керівництвом команда завоювала Суперкубок Білорусі і вперше стала чемпіоном країни, перервавши серію з 13 титулів БАТЕ, однак клуб вирішив не продовжувати контракт з чеським фахівцем на наступний сезон.

28 серпня 2020 очолив «Оренбург», який виступав на момент його приходу в ФНЛ[14]. За підсумками сезону 2020/2021 ФК «Оренбург» під його керівництвом посів друге місце, що дозволяло за спортивним принципом вийти в РПЛ. Але через зміни в регламенті, прийняті в середині сезону, підопічні Марцела Лічки залишилися в ФНЛ. Утім вже за результатами сезону 2021/22 повернув оренбурзьку команду до найвищого девізіону, а наступний сезон 2022/23 вона завершила сьомому місце у Прем'єр-лізі.

У червні 2023 року уклав однорічну тренерську угоду із московським «Динамо»

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравець

[ред. | ред. код]

Як тренер

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. FBref
  2. а б regional database of the Pilsen City Library
  3. Transfermarkt.de — 2000.
  4. а б 90minut.pl — 2003.
  5. а б Marcel Licka - профиль тренера. Transfermarkt (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  6. Марцел Лічка на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
  7. Marcel Lička. Fotbal - iDNEs.cz (чес.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  8. Marcel Lička. Fortuna Liga (чес.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  9. Marcel Lička. The Footbal Association of the Czech Republic (чес.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  10. Марцел Личка, главный тренер Динамо-Брест. Прессбол (рос.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 18 жовтня 2019.
  11. Главный тренер Бреста — о потрясениях сезона. Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  12. Личка второй раз подряд признан лучшим тренером месяца в высшей лиге. Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  13. Личка признан лучшим тренером сентября в ЧБ. Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
  14. Марцел Личка главный тренер ФК «Оренбург» :: Новости клуба :: Официальный сайт ФК «Оренбург». fcorenburg.ru. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 28 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]