Матіас Зурбріґґен
| Матіас Зурбріґґен | |
|---|---|
| нім. Matthias Zurbriggen | |
 | |
| Народився | 15 травня 1856 Зас-Фе |
| Помер | 21 червня 1917 (61 рік) Женева ·повішення |
| Громадянство | Швейцарія |
| Діяльність | альпініст |
Матіас Зурбріґґен (нім. Matthias Zurbriggen; 15 травня 1856; Зас-Фе — 21 червня 1917 Женева) — швейцарський альпініст. Зурбріґґен протягом свого життя підкорив багато вершин, мандрував у Альпах, Південній Америці, в Гімалаях і Нової Зеландії. Найвідоміше його сходження — підкорення вершини Аконкаґуа, найвищого піку в Північній та Південній Америці. Він самостійно опанував гірське мистецтво та виконав ряд сходжень в Альпах. У 1890-х роках він провів декілька експедицій, зокрема на гору Кука в Новій Зеландії та вершину Аконкаґуа в Андах.
Матіас Зурбріґґен народився у 1856 році в Саас-Фе. Його батько був шевцем. У віці чотирнадцяти років, Матіас Зурбріґґен покинув свою родину і працював різноробом. Працював конюхом, у млині.
У середині 1880-х років Маттіас вирішив стати гірським гідом. Не маючи спочатку ніякого гірського досвіду, він самостійно придбав всі необхідні навички і почав працювати з клієнтами в Альпах, зробивши ряд серйозних сходжень. У 1887 році він, супроводжуючи англійського альпініста Оскара Еккенштейна, зробив перше сходження на Дюрренгорн по південно-західному гребеню, перше сходження і траверс вершини Штеккнадельгорн, перше наскрізне проходження перевалу Надельгорн між вершинами Ленцшпітце (4294 м) і Надельгорн (4327 м)[1].
Потім він виконує ряд сходжень у гори Монте-Роза і Матергорн, з Емілем-Рейєм. Його перша експедиція відбулась до Каракоруму в 1892 році, разом з Вільямом Мартіном Конвеєм і Оскаром Еккенштейном.
1894 року він поїхав досліджувати Нову Зеландію. 14 березня 1895 року Зурбріґґен зробив перше сходження на гору Кука. 1897 року вирушає в Анди, з експедицією на чолі з Едвардом Фіцджеральдом, для того, щоб підкорити вершину Аконкаґуа. 14 січня 1897 року Матіасом Зурбріґґеном було підкорено найвищу вершину обох Америк Аконкаґуа. Під час тієї ж експедиції Зурбріґґен зробив перше сходження на вершину Тупунґато з англійцем Стюартом Вінесом[2].
У 1899 році, він був найнятий подружжя Буллок-Воркмен для вивчення льодовика Балторо. У 1900 році він взяв участь в експедиції на Тянь-Шань а у 1902 році він супроводжував подружжя Буллок-Воркмен у Гімалаях. У 1906 році він ще відвідав гори Монте-Роза, а потім закінчив з альпінізмом.
З 1906 року Матіас Зурбріґґен жив як волоцюга, страждав від алкоголізму. Матіас Зурбріґґен вчинив самогубство 21 червня 1917 року — він був знайдений повішеним у Женеві[3].
- 1887 — сходження на Дюрренгорн[en] (4035 м);
- 1887 — сходження на Штеккнадельгорн[en] (4241 м);
- 1892 — сходження на пік Піонер (6890 м) — допоміжний пік гори Балторо-Кангрі;
- 1894 — перше сходження на гору Сефтон (3151 м);
- 1895 — перше сходження на гору Тасман (3498 м);
- 1895 — перше сходження соло на гору Кука (3724 м);
- 1896 — Монте-Роза (4634 м);
- 1897 — перше сходження на Аконкаґуа (6962 м), 14 лютого 1897;
- 1897 — Тупунґато (6570 м), 12 квітня 1897;
- 1899 — Косер-Ґунге[de] (6401 м);
Матіас Зурбріґґен був визнаний багатьма своїми сучасниками і альпіністами наступних поколінь одним з кращих гірських гідів свого часу. Його цінували за ретельність і педантичність при підготовці маршрутів, здатність орієнтуватися і знаходити маршрут в важкодоступній місцевості, почуття впевненості та здатності приймати швидкі та правильні рішення там, де це було необхідно. Він вважав, що існує маршрут на будь-яку вершину. Його завзятість, в поєднанні з відмінною фізичною підготовкою, дозволило йому зробити ряд складних і знаменитих сходжень по всьому світу[3]. Матіас Зурбріґґен був поміщений в список 10 кращих гірських гідів всіх часів за версією «The Mountain Encyclopedia»[4].
На честь Маттіаса Зурбріґґена були названі кілька географічних об'єктів по всьому світу: перевал «Зурбріґґен» між вершинами Людвігсгеге і Шварцгорн в Пеннінських Альпах в масиві Монте-Роза, гребінь «Зурбріґґен» в Новій Зеландії і вершина «Церро-Зурбріґґен» в Аргентині[3].
- ↑ Alpengipfel & Erstersteiger — Stecknadelhorn (нім.). Alpengipfel & Erstersteiger. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 11-03-2021.
- ↑ Фіцджеральд, Едвард. Найвищі Анди. Метуен & Co., 1899
- ↑ а б в Matthias Zurbriggen 1856–1917 (PDF) (фр.). Schweizer Alpen-Club SAC 3000 Bern. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2011. Процитовано 11-03-2021.
- ↑ Frederic Hartemann, Robert Hauptman. The Mountain Encyclopedia: An A to Z Compendium of Over 2,250 Terms, Concepts, Ideas, and People. — Lanham, Maryland : Taylor Trade Publishing, 2005. — P. 98. — ISBN 1589791614.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Матіас Зурбріґґен- Матіас Зурбріґґен. Життєпис [Архівовано 20 липня 2015 у Wayback Machine.](нім.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |