Мена (річка)
| Мена | |
|---|---|
 | |
| 51°24′46″ пн. ш. 32°06′26″ сх. д. / 51.412858° пн. ш. 32.10733° сх. д. | |
| Витік | Щокоть |
| Гирло | Десна |
| • координати | 51°24′46″ пн. ш. 32°06′26″ сх. д. / 51.412858° пн. ш. 32.10733° сх. д. |
| Басейн | басейн Десни |
| Країни: |  Україна |
| Прирічкові країни: | Україна |
| Регіон | Чернігівська область |
| Довжина | 70 км |
| Площа басейну: | 775 км² |
| Притоки: | річки: Кут, Короська, Остреч, Сивуха, Удідка, Сидорівка, Бабка, Іржавець, Дягова Конотоп. |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ме́на — річка в Чернігівській області, права притока Десни, басейну Дніпра. Бере початок в Сновському районі. Протікає територією Корюківського та Менського районів Чернігівської області.
Довжина — 70 км, середня глибина — 1,5—2 метри. Найбільша глибина — 5 метрів. Ширина — 5—10 метрів.
Назва походить від балтського men~kas «дрібний, слабкий».[1]
Бере початок у селі Щокоть Сновського району. Протікає з півночі на південь через такі населені пункти: с. Низківка, Веселе, санаторій Остреч, місто Мену, с. Феськівку, Киселівку, Осьмаки, хутір Дубровку.
Впадає в Десну. Притоки: ліві — річки Короська, Сивуха, Удідка, Сидорівка, Бабка, Остреч, праві — Сперш, Іржавець, Дягова, Конотоп.
У 18—19 ст. річка була важливим судноплавним шляхом і мала ширину 25—50 м і середню глибину 8—14 м. Нині річка має штучне регулювання за допомогою 7 шлюзів. До 1960-х рр. була судноплавною.
Риби, які водяться: краснопірка, плітка, окунь, карась китайський, карась білий, в деяких місцях зустрічається карась червоний (золотистий), лин, щука, піскар, гірчак, удідка, чебачок амурський, ротан, в невеликій кількості постійно, а також під час нересту в річку в великій кількості можуть заходити такі види риб, як сазан річковий, плоскирка (густера), в'язь, верховодка (уклейка), жерех, йорж.
Ссавці: пацюк чорний і пацюк сірий, ондатра, в невеликій кількості — бобер, хохуля.
Птахи: сіра чапля, бекас, дупель, кулик болотяний (пастушок), вальдшнеп, кроншнеп, деркач, бугай водяний, водяна курочка, дикі качки, лелеки.
Земноводні: вуж звичайний і водяний, жаба ставкова, ропуха.
- ↑ Костянтин ТИЩЕНКО. ЛИТВА НА СІВЕРЩИНІ. Топонімічні свідчення. — Частина ІІ. Про що говорять ці назви. Архів оригіналу за 2 січня 2010. Процитовано 6 лютого 2010.
- Miena // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 350. (пол.)
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- «Каталог річок України» — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 97. — (№ 1626).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 359
- Знойко Олександр. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989. — С. 123—124.
- Калібаба Д. П., Соляник В. С. Наша рідна Менщина. — Мена: «Домінант», 2003. — 176 с.
