Перейти до вмісту

Меркушина Анастасія Олегівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анастасія Меркушина
Меркушина Анастасія Олегівна
Загальна інформація
Національністьукраїнка
Громадянство Україна
Місце проживанняс. Підгородне, Тернопільська область, Україна
Народження14 січня 1995(1995-01-14) (29 років)
Суми, Україна
Зріст162 см
Alma materТернопільський економічний університет
Військове званнястарший лейтенант
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортубіатлон
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Клуб«Динамо» (Тернопіль)
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Чемпіонат світу
Срібло Гохфільцен 2017 естафета 4×6 км
Бронза Естерсунд 2019 естафета 4×6 км
Бронза Антерсельва 2020 естафета 4×6 км
Бронза Поклюка 2021 естафета 4×6 км
Чемпіонат Європи
Бронза Душники-Здруй 2017 індивідуальна гонка
Бронза Душники-Здруй 2017 змішана естафета
Бронза Раубичі 2020 одиночна змішана естафета
Срібло Душники-Здруй 2021 індивідуальна гонка
Золото Ленцергайде 2023 спринт 7,5 км
Чемпіонат світу серед юніорів
Золото Контіолагті 2012 змішана естафета
Срібло Нове Место-на-Мораві 2011 змішана естафета
Срібло Обертілліях 2013 змішана естафета
Бронза Обертілліях 2013 індивідуальна гонка 10 км
Чемпіонат Європи серед юніорів
Золото Отепя 2015 спринт 7,5 км
Золото Отепя 2015 переслідування 10 км
Бронза Отепя 2015 змішана естафета
Чемпіонат світу з літнього біатлону
Золото Кейле Гредіштей 2015 спринт 7,5 км
Золото Кейле Гредіштей 2015 переслідування 10 км
CMNS: Меркушина Анастасія Олегівна у Вікісховищі

Анастасія Олегівна Меркушина (нар. 14 січня 1995, Суми, Україна) — українська біатлоністка. Чемпіонка Європи. Заслужений майстер спорту України. Чемпіонка світу з біатлону серед юніорів, дворазова чемпіонка Європи з біатлону серед юніорів, учасниця етапів Кубка світу. Донька української біатлоністки Ірини Меркушиної.

13 березня 2022 року Анастасія Меркушина розповіла, що вирішила захищати територіальну цілісність України у прикордонних військах[1].

Юніорська кар'єра

[ред. | ред. код]

Біатлоном почала займатися в клубі «Динамо» (Львів), першими тренерами були батьки — Олег Меркушин та Ірина Меркушина-Корчагіна, пізніше разом із батьками переїхала в Тернопіль.

У 2011 році стала абсолютною (триразовою) чемпіонкою V зимових юнацьких спортивних ігор України.

З 2010 року виступає на міжнародних змаганнях. На юніорському чемпіонаті світу 2010 року в Турсбю найкращим результатом 15-річної спортсменки стало 14-е місце в спринті. У наступному турнірі, у 2011 році, виграла срібну медаль в естафеті серед дівчат, у команді з Юлією Бригінець та Іриною Варвинець. У 2012 році на світовому юніорському чемпіонаті в Контіолахті перемогла в естафетній гонці, разом з Юлією Бригінець і Юлією Журавок, у тому ж році на юніорському чемпіонаті Європи в Осрбліє стала бронзовим призером змішаної естафети разом с Іриною Варвинець, Іваном Моравським і Олександром Дахно.

У 2013 році на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в Брашові стала чемпіонкою в естафеті і бронзовим призером у спринті.

На юніорському чемпіонаті світу 2013 року виграла дві медалі — в естафеті разом з Юлією Журавок та Анастасією Ничипоренко завоювала срібло, а в індивідуальній гонці стала третьою, пропустивши вперед росіянку Уляну Кайшеву і подругу по команді Журавок. У 2014 році в чемпіонаті світу серед юніорів не брала участі, а на європейському рівні в Новому Месті-на-Мораві стала срібним призером в індивідуальній гонці, поступившись Анастасії Євсюніній.

У 2015 році стала дворазовою чемпіонкою Європи серед юніорів, вигравши спринт і гонку переслідування на змаганнях в Отепя, у змішаній естафеті на цьому ж турнірі завоювала бронзу. На світовому юніорському чемпіонаті того ж року в Раубичах посідала в особистих видах 7, 8 та 11 місця.

У 2016 році посіла друге місце в індивідуальній гонці на юніорському чемпіонаті світу в Кейле-Гредіштей, а на європейському рівні виграла золото в індивідуальній гонці в Поклюці. Також у сезоні 2015/2016 завоювала малий глобус юніорського кубку IBU в індивідуальних гонках.

У 2014 році також ставала бронзовим призером юніорського чемпіонату світу з літнього біатлону в Тюмені в змішаній естафеті. У 2015 році на аналогічному турнірі в Кейле-Гредіштей стала триразовою чемпіонкою світу, перемігши в спринті, гонці переслідування і змішаній естафеті. У 2016 році в Отепя виграла золото в спринті, срібло в змішаній естафеті і бронзу в гонці переслідування.

Доросла кар'єра

[ред. | ред. код]

Неодноразово ставала призеркою чемпіонатів України серед дорослих, у тому числі у 2012 і 2013 роках вигравала срібло в жіночій естафеті в складі команди «Динамо»[2][3], у 2013 році стала бронзовим призером у спринті[4]. У 2013 у складі команди «Динамо»[5] і у 2015 році в складі збірної Тернополя[6] вигравала срібло чемпіонату України з літнього біатлону в змішаних естафетах, а у 2016 році стала срібним призером у спринті[7].

На Кубку IBU дебютувала в 16-річному віці в сезоні 2010/2011 на етапі в Бейтостолені, у своїй першій спринтерській гонці посіла 67-е місце. В сезоні 2012/2013 набрала перші очки цього турніру, посівши 11-е місце в спринті на етапі в Острові. В сезоні 2014/2015 уперше піднялася на подіум цього турніру, посівши друге місце на етапі в Обертілліяху. У сезоні 2015/2016 отримала першу перемогу на одному з етапів в одиночній змішаній естафеті, а в сезоні 2016/2017 на етапі в Ріднау стала дворазовою переможницею, також вигравши в одиночній змішаній естафеті і вперше в кар'єрі в особистій гонці (спринті).

На Кубку світу дебютувала 4 грудня 2014 року в індивідуальній гонці в Естерсунді, де посіла 51-е місце. 11 грудня 2016 року вперше потрапила на п'єдестал Кубку світу, посівши третє місце в жіночій естафеті на етапі в Поклюці. В особистих гонках уперше набрала очки 6 січня 2017 року в спринті на етапі в Обергофі, посівши 19-е місце.

25 січня 2017 року Анастасія Меркушина завоювала бронзу на чемпіонаті Європи (Душники-Здруй, Польща)[8].

Виступи на Олімпійських іграх

[ред. | ред. код]
Змагання Місце Індивідуальна Спринт Переслідування Мас-старт Естафета Змішана естафета
XXII Зимові Олімпійські ігри 2018 Південна Корея Пхьончхан 70 55 46 11
XXIV Зимові Олімпійські ігри 2022 КНР Пекін 24 25 7

З сезону 2012 результати зимових Олімпійських ігор не зараховуються до загального заліку Кубку світу.

Виступи на чемпіонатах світу

[ред. | ред. код]
Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗМ
2017 Австрія Гохфільцен, Австрія 33 10 8 2
2019 Швеція Естерсунд, Швеція 10 28 15 27 3 7
2020 Італія Антерсельва, Італія 11 10 DNS 3 5
2021 Словенія Поклюка, Словенія 13 3

Виступи на чемпіонатах світу серед юніорів

[ред. | ред. код]
Рік Місце проведення Інд Спр Пр ЗМ
2011 Чехія Нове Место-на-Мораві, Чехія 46 54 2
2012 Фінляндія Контіолагті, Фінляндія 5 46 37 1
2013 Австрія Обертілліях, Австрія 3 17 17 2
2015 Білорусь Мінськ, Білорусь 7 11 8 6
2016 Румунія Кейле Гредіштей, Румунія 2

Виступи на чемпіонатах Європи

[ред. | ред. код]
Чемпіонат Європи 2017 року.
Рік Місце проведення Інд Спр Пр ЗМ ОЗМ СС
2014* Чехія Нове Место-на-Мораві, Чехія 2 7 12
2015* Естонія Отепя, Естонія 7 1 1 3
2017 Польща Душники-Здруй, Польща 3 3
2019 Білорусь Раубичі, Білорусь 18 8 8 7
2020 Білорусь Раубичі, Білорусь 6 5 3 6
2021 Польща Душники-Здруй,Польща 2 22 5
2023 Швейцарія Ленцергайде 24 1 7 5

[*] — юніорські змагання

Кубок світу

[ред. | ред. код]

Місця в кубках світу

[ред. | ред. код]
Сезон Індивідуальна Спринт Переслідування Мас-старт Загальний залік
Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки)
2014-15 — (0) — (0) — (0)
2016-17 63 (8) 32 (92) 39 (64) 39 (27) 37 (191)
2017-18 27 (26) 57 (33) 33 (69) 36 (29) 42 (157)
2018-19 15 (56) 50 (52) 34 (77) 35 (28) 35 (213)
2019-20 24 (44) 61 (29) 57 (17) 50 (90)
2020-21 38 (28) 60 (33) 66 (12) 57 (73)
2021-22 104 (4) 104 (4)
2022-23

Подіуми на етапах кубків світу

[ред. | ред. код]
Сезон Місце проведення Змагання Результат
2016-17 Словенія Поклюка, Словенія Естафета 3
2016-17 Австрія Гохфільцен, Австрія — ЧС Естафета 2
2017-18 Фінляндія Контіолахті, Фінляндія Одиночна змішана естафета 2
2018-19 Словенія Поклюка, Словенія Одиночна змішана естафета 3
2018-19 Швеція Естерсунд, Швеція — ЧС Естафета 3
2019-20 Італія Антерсельва, Італія — ЧС Естафета 3
2020-21 Словенія Поклюка, Словенія Естафета 3

Статистика кубка світу

[ред. | ред. код]
2014–2015 Швеція
Остерсунд
Австрія
Гохфільцен
Словенія
Поклюка
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антерсельва
Чехія
Нове Место
Норвегія
Гольменколен
Фінляндія
ЧС Контіолахті
Росія
Ханти-Мансійськ
Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Ест Пр Спр Пр МС Ест Спр МС Ест Спр МС Спр Пр Ест ЗМ Спр Пр Інд Спр Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
50 86 6 58 5 57 62 0
2016–2017 Швеція
Остерсунд
Словенія
Поклюка
Чехія
Нове Место
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антхольц
Австрія
ЧС Гохфільцен
Південна Корея
Пхьончхан
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Холменколен
Підсумки
ЗМ ОЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Ест Спр Пр Інд МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр Ест Спр Пр ОЗМ ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
10 48 77 3 48 44 19 39 4 23 23 58 4 10 8 33 2 14 31 38 7 30 40 7 54 36 190 37
2017–2018 Швеція
Естерсунд
Австрія
Гохфільцен
Франція
Аннесі
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антгольц
Південна Корея
ОІ Пхьончхан (*)
Фінляндія
Контіолахті
Норвегія
Гольменколен
Росія
Тюмень
Підсумки
ОЗМ ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр Ест Інд Ест МС Спр Пр МС Спр Пр Інд МС ЗМ Ест Спр ОЗМ ЗМ МС Спр Пр Ест Спр Пр МС Очок Місце
37 34 25 24 22 45 28 32 25 5 19 11 12 DNS 55 46 70 11 61 2 59 36 8 157 42
2018–2019 Словенія
Поклюка
Австрія
Гохфільцен
Чехія
Нове Место
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антерсельва
Канада
Кенмор
США
Солджер Голлов
Швеція
ЧС Остерсунд
Норвегія
Гольменколлен
Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр Ест Спр Ест МС Спр Пр МС Інд Ест Спр Пр ЗМ ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
3 16 46 37 67 8 14 22 23 35 19 8 56 15 35 35 7 28 15 10 3 25 57 50 213 35
2019–2020 Швеція
Остерсунд
Австрія
Гохфільцен
Франція
Аннесі
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Словенія
Поклюка
Італія
ЧМ Антерсельва
Чехія
Нове Место
Фінляндія
Контіолахті
Підсумки
ЗМ Спр Інд Ест Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр МС Ест Спр Ест Пр ЗМ Інд МС ЗМ Спр Пр Інд ОЗМ Ест МС Спр Ест МС Спр Пр Очок Місце
4 49 31 9 46 6 5 37 5 10 DNS 11 3 21 4 32 24 90 50
2020–2021 Фінляндія
Контіолахті
Австрія
Гохфільцен
Німеччина
Обергоф
Італія
Антерсельва
Словенія
ЧС Поклюка
Чехія
Нове Место
Швеція
Естерсунд
Підсумки
Інд Спр Спр Ест Пр Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр Пр ЗМ Спр Ест МС Інд МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Ест Спр Пр Спр Пр ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
60 56 92 13 3 4 22 29 27 55 78 73 57
2021–2022 Швеція
Остерсунд
Австрія
Гохфільцен
Франція
Аннесі-Ле-Гран-Борнан
Німеччина
Обергоф
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антерсельва
КНР
ОІ Пекін
Фінляндія
Контіолахті
Естонія
Отепяе
Норвегія
Осло
Підсумки
Інд Спр Спр Пр Ест Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр ЗМ ОЗМ Спр Пр Ест Інд МС Ест Інд Спр Пр МС Ест ЗМ Спр Пр Ест Спр МС ЗМ ОЗМ Спр Пр МС Очок Місце
71 10 88 9 37 11 24 25 7 4 104
2022–2023 Фінляндія
Контіолахті
Австрія
Гохфільцен
Франція
Аннесі-Ле-Гран-Борнан
Словенія
Поклюка
Німеччина
Рупольдінг
Італія
Антерсельва
Німеччина
ЧС Обергоф
Чехія
Нове Место
Швеція
Естерсунд
Норвегія
Осло
Підсумки
Інд Спр Ест Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр ЗМ ОЗМ Інд МС Ест Спр Пр Ест Ест Спр Пр Спр Пр ЗМ ОЗМ Спр Пр ЗМ ОЗМ Інд МС Ест Спр Пр МС Очок Місце
35 35 12 57 36 38 45 7 31 11 55 DNS 9 30 60

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Мама Анастасії, Ірина Меркушина, також займалася біатлоном і в 1990-ті роки брала участь у змаганнях Кубку світу в складі збірної України, завершила кар'єру 2004 року. Батько працює тренером з біатлону. Молодша сестра Олександра також займається біатлоном.

Закінчила факультет міжнародного бізнесу та менеджменту Тернопільського національного економічного університету (2016).

13 березня 2022 року Анастасія Меркушина розповіла, що вирішила захищати територіальну цілісність України у прикордонних військах[1].

Статистика стрільби

[ред. | ред. код]
Сезон Загальна[9] Індивідуальна гонка Спринт Гонка переслідування Мас-старт Естафета
1 2014/15 85.2 (69/81) 90.0 (18/20) 77.5 (31/40) 0.0 (0/0) 0.0 (0/0) 95.2 (20/21)
2 2016/17 84.0 (331/394) 71.7 (43/60) 86.3 (69/80) 85.7 (120/140) 95.0 (19/20) 85.1 (80/94)
3 2017/18 87.4 (285/326) 83.3 (50/60) 84.3 (59/70) 89.2 (107/120) 95.0 (19/20) 89.3 (50/56)
4 2018/19 86.3 (327/379) 95.0 (38/40) 86.3 (69/80) 83.3 (100/120) 80.0 (32/40) 88.9 (88/99)
5 2019/20 82.9 (208/251) 86.7 (52/60) 85.0 (34/40) 85.0 (17/20) 0.0 (0/0) 80.2 (105/131)
6 2020/21 82.5 (146/177) 95.0 (19/20) 84.0 (42/50) 76.7 (46/60) 0.0 (0/0) 83.0 (39/47)

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Анастасія МЕРКУШИНА: «Настав час змінити біатлонну гвинтівку на автомат» [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]. sport.ua. 13 березня 2022.
  2. Чемпионат Украины. Команды братьев Прима и сестер Белкиных победили в эстафетах [Архівовано 28 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Чемпионат Украины. Эстафета. Команды Варвинец и Кильчицкого победили [Архівовано 7 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Чемпионат Украины. Спринт. Варвинец победила, Меркушина — 3-я [Архівовано 25 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Летний биатлон. Чемпионат Украины. Смешанная эстафета. Команда Бондарь одержала победу [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Летний биатлон. Чемпионат Украины. Команда Семенова победила в смешанной эстафете [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Летний биатлон. Чемпионат Украины. Пидгрушная и Семенов победили в спринтах [Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. Фото дня: Українка на п'єдесталі чемпіонату Європи з біатлону. ukranews.com. Українські новини. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 27 січня 2017.
  9. У дужках наведена кількість влучних пострілів та загальна кількість пострілів. У статистиці стрільби рахуються постріли, які здійснив біатлоніст на етапах кубка світу та чемпіонаті світу
  10. Указ Президента України від 8 березня 2021 року № 92/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  11. Указ президента України № 270/2017 від 9 вересня 2017 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту». Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  12. Кабінет Міністрів України - Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]