Очікує на перевірку

Мечислав Свенціцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечислав Свенціцький
пол. Mieczysław Święcicki
Зображення
Зображення
Мечислав Свенціцький. Грудень 2011 року.
Основна інформація
Дата народження26 березня 1936(1936-03-26)
Місце народженняСокаль
Дата смерті5 лютого 2018(2018-02-05) (81 рік)
Місце смертіКраків
ПохованняРаковицький цвинтар
Роки активності1956 — 2018
ГромадянствоПольща Польща
СРСР СРСРПольща Польща
Національністьполяк
Професіяспівак, актор, режисер
ОсвітаМузична школа в Ярославі, Музична академія (Краків)
Співацький голосліричний баритон
Інструментикларнет, гітара
Жанрроманс, естрада, театральна роль
ПсевдонімиKsiążę Nastroju — Князь Настрою[1]
КолективиКабаре «Підвал „Під Баранами“»
СпівпрацяСтарий театр імені Гелени Моджеєвської, Рапсодійний театр, Театр 38
Нагороди
Silver Medal for Merit to Culture – Gloria Artis‎ Honoris Gratia
CMNS: Файли у Вікісховищі
Могила Мечислава Свенціцького.

Мечи́слав Свенці́цький (пол. Mieczysław Święcicki; 26[2] або 27[3] березня 1936, Сокаль — 5 лютого 2018, Краків) — польський співак, актор і режисер[4].

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Мечислав Свенціцький народився в Сокалі, в сім'ї Броніслава й Ольги. Мав брата Юліана († 2010)[5] і сестру. Батько був родом із Вільнюса, мати — зі Львова[6]. Свенціцькі проживали у власному домі, поряд із річечкою Млин. У цій родині любили співати, й Броніслав заохочував сина до музики. З початком Другої світової війни батько, як офіцер флоту, вирушив до Гдині, потрапив у табір в Осташкові, звідки втік і переховувався вдома в підвалі[3]. У Сокалі Мечислав встиг закінчити три класи початкової школи. 1946 року Свенціцькі перебралися до Ярослава, де батько, закінчивши педагогічні курси, вчителював, а мати підторговувала. Після семи класів середньої школи Мечислав вступив до будівельного технікуму, де брав участь в ансамблі пісні й танцю — грав на кларнеті. Паралельно він здобув освіту в музичній школі. Закінчивши технікум у 1954-му, Свенціцький поїхав за скеруванням до Дуклі, де півтора року пропрацював у будівельному підприємстві «Цергова». Там він став одним із засновників ансамблю пісні й танцю «Підкарпаття»[7]. Наприкінці літа 1956 року вступив на вокальне відділення Краківської консерваторії.

Тоді ж Свенціцький познайомився з Пйотром Скшинецьким, засновником краківського літературного кабаре «Підвал „Під баранами“» («Piwnica pod Baranami») й восени 1956 року дебютував у ньому в програмі «Озеро трьох віщунок». Надалі Свенціцький виступав у цьому кабаре. Виконував здебільшого вокальні номери — зокрема пісні Зиґмунта Конечного, а також циганські та російські романси, особливо з репертуару Олександра Вертинського («Madam Irene», «To były piękne dni», «Wasze palce zimne są»). Завдяки артистизму й задушевності виконання він дістав прізвисько «Князь настрою» («Książę nastroju»). Кабаре відзначалося вільнодумством, і кілька разів міська влада пробувала його закрити. 1976 року Свенціцький припинив співпрацю з «Підвалом „Під баранами“» й поновив її у 2001-му. Відтоді був незмінний учасник виступів цього кабаре аж до смерті.

Закінчивши в 1960 році консерваторію, Свенціцький починає театральну діяльність. У 1960—1963 роках він співпрацював із краківським Рапсодійним театром, виконавши, зокрема, ролі Ламме Гудзака (Jagnuszek Poczciwiec) у «Тілі Уленшпігелі» / «Dyl Sowizdrzał» (1960) і В'язня у «Дзядах» (1961)[8]. 1963 року поставив у формі вестерну «Стару легенду» за Юзефом Ігнацієм Крашевським у краківському Театрі-38. Того ж року Свенціцький дістав стипендію московського Театру на Таганці. У Москві познайомився з дружиною та дочками Вертинського й, гостюючи в них, виконував його романси під акомпанемент Дмитра Шостаковича[6]. Кілька сезонів Свенціцький належав до трупи краківського Старого театру імені Гелени Моджеєвської й, зокрема, зіграв ролі у виставах «Вийшов із дому» Тадеуша Ружевича (1965), «Підсвічник» Альфреда Мюссе та «Генріх Четвертий» Вільяма Шекспіра. Згодом він перебрався до Катовиць, де працював директором «Сілезької естради». 1970 року у Варшаві Свенціцький склав іспит на акторську професійність. У жовтні 1975-го він став режисером і водночас актором музичного спектаклю «Незакінчений романс» у катовицькому Сілезькому театрі імені Станіслава Виспянського[8]. 1979 року в Телевізійному театрі виконав роль Кацпера у п'єсі Леона Шіллера «Пасторалька»[8]. Свенціцький виступив на театральних фестивалях в Абруццо та Нансі.

Упродовж усієї творчої діяльності Свенціцький виступав також як естрадний співак, концертував у Франції, Італії, СРСР, НДР, Чехословаччині, Угорщині та США. З 1963-го він брав участь у пісенних фестивалях у Ополе, Колобжегу (1977, 1978, 1980, 1981, 1985, 1986) та Зеленій Гурі (1971), здобував на них премії. Через свою участь у цих прорадянських (крім ополівського) фестивалях Свенціцький мав непорозуміння з колегами у фаху. У 1980-х він кілька років проживав у США. Повернувшись до Польщі, 1989 року заснував Фонд європейської культури і мистецтва «Ars Longa», задуманий як засіб допомоги працівникам культури і мистецтва, але з часом склалося так, що головною метою цього фонду стала допомога хворим і бідним дітям. У 2010-х «Ars Longa» потрапив у фінансову скруту[5].

Мечислав був одружений з Іреною («Лялею») Скомпською, яка в 1971-му померла на рак, й мав від неї дочку Йоанну Клару, що здобула освіту філолога та психолога, живе у Нью-Йорку й організовує виступи артистів[9]. Вдруге одружився з Гражиною Левицькою[10].

В останніх роках життя Свенціцький хворів на серце, однак не відмовлявся від виступів. 2016 року він перебув серйозну кардіологічну операцію. Востаннє Свенціцький виступив на сцені 3 лютого 2018 року, незадовго перед смертю[11][12]. Помер нагло, на одній із вулиць Кракова, повертаючись додому. Похорон відбувся 15 лютого, після відправи в Маріяцькому костьолі. Поховали артиста на Алеї заслужених Раковицького цвинтаря[13][14].

2011 року знято фільм із циклу Rozmowy z Piotrem («Розмови з Пйотром» [Архівовано 11 жовтня 2020 у Wayback Machine.]), у якому Свенціцький розповів про становлення кабаре «Підвал „Під баранами“». Про життя і творчість співака катовицькі журналісти Адам Язвецький і Ян Коханьчик написали книжку "Нема життя без романсу. Мечислав Свенціцький і «Підвал „Під баранами“»" (2013). Про діяльність цього кабаре йдеться в книжці Вацлава Крупінського «Підвальні голови» (2016).

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1970 — «Żółty anioł — romanse» (Longplay) — «Жовтий ангел»
  • 1978 — «Czy Pamiętasz, Żołnierzu?» (Flexi-disc) — «Чи пам'ятаєш, солдате?»
  • ???? — «Litość Miej» (cygańska mel. ludowa; flexi-disc) — «Пожалій»
  • 2011 — «Rosyjskie romanse śpiewa Mieczysław Święcicki» (Longplay) — «Російські романси співає Мечислав Свенціцький»
  • 2013 — «Jęczmienny łan», «Serce spowiła tęsknota» (Longplay) — «Ячмінний лан», «Серце оповила туга»

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1960 — «Rzeczywistość» / «Дійсність». Учасник капели, що співає в забігайлівці
  • 1962 — «Dziewczyna z dobrego domu» / «Дівчина з порядного дому». Учасник балу в підвалі
  • 1966 — «Ściana czarownic» / «Стіна чарівниць». Лижник Павліцький («Чемний»)
  • 1969 — «W szponach sexu» / «В пазурах сексу». Кандидат
  • 1970 — «Raj na ziemi» / «Рай на землі». Рядовий Марковський
  • 1972 — «Zniszczyć pirata» / «Знищити пірата» (TV). Єндрек, чоловік Гані
  • 1973 — «…Te wspaniałe bąbelki w tych pulsujących limfocytach» / «Ці чудові бульбашки в цих лімфоцитах, що пульсують…»
  • 2011 — фільм із циклу Rozmowy z Piotrem («Розмови з Пйотром» [Архівовано 11 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Монолог

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1963 — Відзнака на Фестивалі польської пісні в Ополе за пісню «Не клич мене» / «Nie wołaj mnie»
  • 1978 — «Золотий Перстень» на Фестивалі солдатської пісні в Колобжегу
  • 1985 — «Срібний Перстень» на Фестивалі солдатської пісні в Колобжегу
  • 1986 — Почесна відзнака заслуги у розвитку Кошалінського воєводства
  • 2000 — Медаль «Краків — європейське місто культури, 2000»
  • 2000 — звання Почесного члена монархістського союзу «Краковія» Великого князівства Краківського[15]
  • 2004 — Медаль «Меценат мистецтва» і Медаль засновників Товариства друзів високого мистецтва у Кракові[pl] Амброзія Грабовського і Міхала Валерія Вєлогловського — з нагоди 150 роковин створення цього товариства
  • 2005 — Відзнака «Honoris Gratia»[pl]
  • 2005 — Золотий Хрест Заслуги
  • 2005 — Медаль імені доктора Генрика Йордана[pl] — від Товариства друзів дітей
  • 2006 — Відзнака від очільника Малопольського воєводства і фундації «Міський парк і зоологічний сад у Кракові» — за благодійну діяльність, з нагоди сімдесятиліття від дня народження та п'ятдесятиліття від початку творчості
  • 2010 — Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis» II ступеня[16]
  • 2011 — «Золотий листок ретро» і спеціальна премія міністра культури на VIII Всепольському фестивалі пісень ретро імені Мечислава Фоґґа[17]
  • 2011 — Символічні ключі до Кракова — від президента міста
  • 2011 — Титул Кавалера Вавельського бронзового дзвона
  • 2013 — Медаль «За допомогу й сприяння» Польського туристично-краєзнавчого товариства[18]
  • 2016 — Почесний громадянин Ярослава

Почесті

[ред. | ред. код]
  • У жовтні 2018 року артисти кабаре «Підвал „Під баранами“» дали концерт у Закопаному, присвячений пам'яті про Мечислава Свенціцького[19].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Мечислав Свенціцький колекціонував краватки. У його зборі було понад 3500 екземплярів із усього світу[3].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Adam Jaźwiecki, Jan Kochańczyk. Nie ma życia bez romansu. Mieczysław Święcicki i Piwnica pod Baranami. — Videograf S.A., 2013
  • Wacław Krupiński. Głowy piwniczne. — Wydawnictwo Literackie, 2016, s. 298. ISBN 978-83-08-06113-8

Зовнішні зв'язки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mieczysław Święcicki. www.piwnicapodbaranami.pl. Процитовано 1 серпня 2019.
  2. Mieczysław Święcicki. Сайт «Filmweb», прочитано 2.01.2018. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  3. а б в Mieczysław Święcicki. Książę Nastroju. Сайт «Styl gwiazd», прочитано 2.01.2018. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  4. Romans niedokończony (пол.). Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 1 серпня 2019.
  5. а б Anna Agaciak. Kiedyś założył «Piwnicę pod Baranami», teraz trafi na bruk?. Сайт «Gazeta Krakowska», 5.7.2011, прочитано 3.1.2018. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  6. а б Wacław Krupiński. W sercu wciąż romanse. «Dziennik Polski» nr 123/27.05.06. Опубліковано 30.05.2006, прочитано 3.1.2018. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  7. Jerzy Duszko. Mieczysław Święcicki «twarzą w twarz». Сайт «POD-24», 10.12.2016, прочитано 3.1.2018. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  8. а б в Mieczysław Święcicki. Сайт «Encyklopedia teatru polskiego», прочитано 3.1.2018. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  9. Zawsze w nastroju — Mieczysław Święcicki. Сайт «Viapoland», прочитано 3.1.2018. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 2 січня 2018.
  10. Adam Jaźwiecki, Jan Kochańczyk. Nie ma życia bez romansu. Mieczysław Święcicki i Piwnica pod Baranami. Сайт «Czytamy książki», 13.11.2013, прочитано 3.1.2018. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  11. Odszedł Mieczysław Święcicki. (pol.). muzyk.net. 2018-02-08. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  12. Mieczysław Święcicki nie żyje. Współzałożyciel Piwnicy Pod Baranami miał 81 lat. (pol.). se.pl. 2018-02-08. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  13. Pogrzeb Mieczysława Święcickiego. Msza w Kościele Mariackim. (pol.). gazetakrakowska.pl. 2018-02-15. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  14. Krakowianie pożegnali zmarłego artystę Piwnicy pod Baranami, Mieczysława Święcickiego. (pol.). krakow.wyborcza.pl. 2018-02-15. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  15. Akt Nadania Tytułu "Honorowego Członka" Wielkiego Księstwa Krakowskiego Związku Monarchistów "Cracovia". krakow.pl. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  16. Uroczystość wręczenia odznaczeń resortu kultury (пол.). mkidn.gov.pl. 18.10.2010. Процитовано 19.10.2010.
  17. Програма VIII фестивалю, прочитано 3.1.2018 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  18. ХІ Вседержавний конкурс для дітей і молоді зі спеціальними потребами в навчанні «Збережемо вітчизняну природу». Прочитано 2.1.2018. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  19. «Zakopane. Piwnica pod Baranami — mistrzowi romansów». Сайт encyklopediateatru.pl. Прочитано 09.10.2020