Миклашевський Андрій Михайлович (1801—1895)
| Андрій Миклашевський | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 1801 с. Ярославець |
| Помер | 1895 Волокитине |
| Національність | українець |
| Діяльність | меценат, поміщик, комерсант |
| Рід | Миклашевські |
| Батько | Михайло Миклашевський |
| У шлюбі з | Darya Olsufyevad |
| Діти | Марія Миклашевськаd і Олександра Миклашевськаd |
Миклашевський Андрій Михайлович (*1801 — 1895) — український поміщик, меценат, засновник першої на Лівобережній Україні порцелянової мануфактури[1]. Рідний дід Гетьмана України Павла Скоропадського.
Походив зі старовинного козацького, старшинського роду Миклашевських. Народився у 1801 році у с. Ярославець Глухівського повіту, Малоросійської губернії (тепер територія Кролевецького району, Сумської області). Андрій Михайлович виховувався в Імператорському Царськосельському пансіоні. З 1819 року — корнет Охтирського гусарського полку, з 1821 року — поручник, з 1824 року — штабсротмістр у відставці.
З 1836 року мешкав в родовому маєтку в с. Волокитине, де збудував першу на Лівобережній Україні порцелянову мануфактуру (1839—1862). Першу офіційну нагороду — велику Срібну медаль — отримав у 1839 році на промисловій виставці в Санкт-Петербурзі. У 1849 році отримав Золоту медаль столичної виставки за декоративні вази. На виставці 1851 року у м. Кролевець відзначений поліхромним живописом на порцеляні[2].
У 1857 році на кошти Андрія Миклашевського у садибі (с. Волокитине) споруджено Покровську церкву з унікальним порцеляновим іконостасом (не зберігся). У 1875 році в маєтку збудовано так званні Золоті ворота в англо-готичному стилі, які нині входять до реєстру унікальних архітектурних пам'яток України. Помер Андрій Миклашевський у 1895 році[3][1].
Андрій Миклашевський був одружений з Дарією Олександрівною Олсуф'євою (1818—1848). Діти:
- Марія (1839—1900) — дружина Петра Івановича Скоропадського (1834—1885). Їх діти: Єлизавета, Михайло, Павло.
- Олександра (1846—1929) — статс-дама імператриці Марії Федорівни та обер-гофмейстерина великої княгині Єлизавети Федорівни. Вийшла заміж за свого кузена графа Олексія Васильовича Олсуф'єва. Мала двох синів — Андрія та Василя (1872—1924).
Один з онуків:
- Скоропадський Павло Петрович (1873—1945). Офіцер армії Російської імперії. Учасник російсько-японської та Першої світової війни. Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918). У дитинстві часто відвідував садибу свого діда у с. Волокитине[4].
-
Золоті ворота в англо-готичному стилі, с. Волокитине. -
Золоті ворота в англо-готичному стилі, с. Волокитине. Фото кінця ХІХ ст. -
Покровська церква у с. Волокитине. Фото кінця ХІХ ст. -
Будівля порцелянової мануфактури Миклашевського А. М. у с. Волокитине. -
Вироби порцелянової мануфактури Миклашевського: Ваза з алегорією річкового бога. -
Вироби порцелянової мануфактури Миклашевського: Ваза з богинею Церерою.
- ↑ а б «Енциклопедія українознавства» — Молоде Життя, 1962 — під ред. В. Кубійовича, том 4-й.
- ↑ Лукаш И. Фарфоровая Россия // Со старинной полки. — Париж-Москва: YMCA-PRESS, 1995.
- ↑ Ю. А. Олсуфьев Из недавнего прошлого одной усадьбы. — Индрик, 2009. — С. 332.
- ↑ Скоропадський, Павло. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918 / гол. ред. Ярослав Пеленський. — Київ—Філадельфія: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Інститут східноєвропейських досліджень НАН України; Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1995. — 493 с. — ISBN 5-7702-0845-7.