Морімус блакитний
| Морімус блакитний | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Morimus funereus Mulsant, 1863 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Морі́мус блаки́тний, Морі́мус те́мний[2][3][4] (лат. Morimus funereus Mulsant, 1863 = Morinus asper funereus (Mulsant) Sama, 1991) — вид жуків з родини вусачів.
Вид занесений до Червоної книги України (2009) (статус − «Вразливий».), Європейського червоного переліку.
M. funereus — південноєвропейський вид у складі європейського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Південно-Східну Європу, Південно-Західну Україну, Молдову, Румунію, Болгарію, Угорщину та Словаччину. В Українських Карпатах даний вид зустрічається в передгірних районах, в межах південно-східної частини Чернівецької області.
Вид приурочений до листяних лісів. M. funereus є нелітаючим. Зустрічається на ґрунті та прикореневих частинах стовбурів дерев, вигризає кору та луб. Личинка розвивається в широкому спектрі листяних деревних порід.
Характерною особливістю, яка відрізняє M. funereus від інших видів свого та близьких родів є наявність світлого із блакитним відтінком густого волосяного покриву, на тлі якого різко видніються чотири темні волосяні плями. Вусики довгі, їх 1-й членик потовщений, з чітким цикатриксом. Очі дуже вузькі, виїмчасті. Надкрила зрощені по шву. Крила рудиментарні. Задньогруди дуже короткі. Бічні горби передньоспинки витягнуті в гостру шпильку. Розміри — 18-38 мм.
З кожної сторони голови личинки по 1 погано помітному вічку. Вусики 3-членикові. Гіпостом чорний. Верхня губа овальна, широкопоперечна. Мандибули недовгі, гострі, з помітно вирізаним ріжучим краєм. Полапки максил 3-членикові. Передньоспинка спереду із смужкою густих щетинок. Основа пронотуму з підведеним полем дуже дрібних шипиків. Дорзальні мозолі черевця з 2 поперечними борозенками, які утворюють овал, і по 1 поздовжній борозенці збоку від овалу. Вентральні мозолі з 1 поперечною борозенкою. 3-9-й сегменти черевця з опуклими епіплеврами. 9-й сегмент не озброєний. Дихальця овальні, без краєвих камер. Анальний отвір поперечний. Довжина — 57 мм, ширина — 9 мм.
Вважається, що розвиток триває з 3-х до 6-ти років.
- ↑ World Conservation Monitoring Centre (1996). Morimus funereus: інформація на сайті МСОП (англ.) 11 вересня 2021
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20131204174238/http://redbook-ua.org/item/morimus-funereus-mulsant/ Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] Морімус темний у Червоній книзі України]
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20110827095612/http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/_tvar/evrotvar.htm Архівовано 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] Види тварин України, занесені до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991) на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України]
- ↑ [[Міністерство охорони навколишнього природного середовища України]]. Наказ від 16.02.2005 N 67 «Про затвердження Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів [[природно-заповідний фонд України|природно-заповідного фонду України]]». Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 24 серпня 2013.
- Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич И. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Систематика виду на порталі BioLib [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Зображення та відомості про вид на порталі cerambyx.uochb.cz [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)