Мірча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мірча
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Радомишльська міська громада
Код КАТОТТГ UA18040450290056708
Основні дані
Засноване 1376
Населення 337
Площа 1,238 км²
Густота населення 272,21 осіб/км²
Поштовий індекс 12231
Телефонний код +380 4132
Географічні дані
Географічні координати 50°38′42″ пн. ш. 29°17′03″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Водойми Вирва, Мироч
Місцева влада
Адреса ради 12231, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Мірча, тел. 7-72-37
Вебсторінка https://www.mircha.pp.ua
Карта
Мірча. Карта розташування: Україна
Мірча
Мірча
Мірча. Карта розташування: Житомирська область
Мірча
Мірча
Мапа
Мапа

Мірча́ — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Радомишльської міської громади. Населення становить 337 осіб.

Щорічно 4 листопада в Мірчі відзначається свято Казанська — святкування на честь Казанської ікони Божої Матері. Також в ці дні святкують День села![недоступне посилання]

Історія

[ред. | ред. код]

Мірча — досить давнє село, з багатою історією та традиціями. Засноване воно було приблизно у 1376 році, у період проникнення Литовсьої держави на терени України. Чому виникло поселення — на разі не відомо, проте існує думка, що поселення виникло на річках Вирва та Мироч не дарма, тому що не згодні з литовським режимом люди, шукали іншої долі у поліських лісах. Саме так, можливо, виникла Мірча.

Давність походження села відчувається і в його специфічній назві. У 1569 році прилеглі території потрапили до складу Речі Посполитої: посилився економічно-релігійний гніт до нечисельного населення Мірчі. У 1793 році, землі Правобережжя потрапили до складу Російської імперії. За період російського царату, чисельність населення Мірчі дещо збільшилося, тут працювала кінна пошта та лісоповальне угіддя.

У момент Української Демократичної революції 1917—1921 років, Мірча не раз знаходилася у вирі протистоянь за владу України. Однак українські революціонери зазнали фіаско і настав величезний радянський період.

Вперше радянську окупацію у Мірчі було встановлено у січні 1918 року, далі було знову явище, яке здавалося уже не таким і дивним: землі по декілька десятків разів переходили з рук у руки, проте після поразки поляків під Києвом у червні 1920 році, Житомирське Полісся так і залишилося у складі радянських окупантів.

Досить болючими були роки Воєнного комунізму, колективізації, Голодомору 1932—1933 та постійних грабунків села, що відразу ж било по економічному становищу жителів.

До колективізації населення жило переважно в хуторах при своїй землі. Радянська влада силою знищила ці поселення і людей переселила в село ближче до колгоспу. Переселенці змушені були терміново будуватися на новому місці. Зокрема таким чином з'явився Малий Куток села Мірча. Першу криницю в Малому Кутку тоді було викопано громадою, за адресою Малий Куток 5, бо лише в цьому господарстві на той час були залізобетоні кільця для криниці, тому криниця знаходиться біля брами і далеко від хати, щоб всі вулиці зручно було набирати воду.

У період війни, велика кількість жителів села вступила до лав підпілля. Хоча ворог був один, підпільних груп було дві: націоналістичне та радянське. Всього за роки війни, 75 жителів села отримало нагороди різних рівнів за проявлений героїзм у багатьох битвах. Мешканців села часто грабували партизани, що вночі приходили до села з лісу.

Наступ радянських військ на село відбувався від лісу з боку Малина. Німці відбивалися ховаючи свої міномети за людськими хатами.

Під час комунізації на селі, чисельність населення станом на 1971 рік становило 577 осіб у складі 227 дворів. Досить розвинутими галузями господарства були: хмільництво, льонарство та буряківництво.

Колишній орган місцевого самоуправління — Мірчанська сільська рада.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Досить велика кількість населення вирушила у міста, покинувши землю і забувши про своє давнє коріння. Досить часто можна зустріти традиційні для Мірчі обряди, що давно не проводяться в інших селах. Ця земля славиться багатьма співцями, які прославляють Полісся на всю Україну.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Історія міст і сіл Житомирської області, К.: Издательство политической литературы УРСР, стор. 602
  • Україна: міста і села Житомирщина, Ж.: Видавництво «Полісся», стор.41

Посилання

[ред. | ред. код]