Нейт Робінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нейт Робінсон
Загальна інформація
Громадянство США
Народження31 травня 1984(1984-05-31) (40 років)
Сіетл, Вашингтон, США
Зріст175 см
Вага82 кг[1]
Alma materВашингтонський університет[2], James Logan High Schoold і Rainier Beach High Schoold
Спорт
Країна США
Вид спортубаскетбол[2]
КомандаОклахома-Сіті Тандер, Бостон Селтікс, Нью-Йорк Нікс, Голден-Стейт Ворріорс, Чикаго Буллз, Денвер Наггетс, Лос-Анджелес Кліпперс, Нью-Орлінс Пеліканс і Washington Huskies men's basketballd[2]
CMNS: Нейт Робінсон у Вікісховищі

Натаніель Корнеліус Робінсон (англ. Nathaniel Cornelius Robinson; нар. 31 травня 1984(1984травня31), Сіетл, Вашингтон, США) — американський професійний баскетболіст. У студентські роки виступав за Університет Вашингтону[3], обраний 21-м на драфті НБА 2005 року. Зі зростом 1,75 м був розігруючим захиснуком у командах НБА: «Нью-Йорк Нікс», «Бостон Селтікс»[4], «Оклахома-Сіті Тандер», «Голден Стейт Ворріорз», «Чикаго Буллз»[5], «Денвер Наггетс», «Лос-Анджелес Кліпперс» і «Нью-Орлінс Пеліканс». 2010 року став першим триразовим чемпіоном НБА зі слем-данку.[6].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Навчався у Сіетлі в районі Ренієр-Біч, а потім переїхав до Юніон-Сіті, Каліфорнія, де грав за місцеву школу у 2000—2001 роках. Потім він повернувся до Ренієр-Біч, де провів сезон 2001—2002. Робінсон відзначився у баскетболі, футболі та легкій атлетиці. Привів свою баскетбольну команду до рекорду 28–1 і виграв чемпіонат штату AAA у команді з Терренсом Вільямсом і близнюками Родріком і Лодриком Стюартами. У сезоні 2001—2002 років набирав у середньому 17,9 очка, сім підбирань, сім передач і три перехоплення за гру, і був визнаний гравцем року за версією штату ААА у Вашингтоні. Шкільна команда Ренієр-Біч посіла сьоме місце в національному рейтингу «Ю-Ес-Ей тудей»[7].

10 вересня 2001 року за Робінсоном закріпили номер 2 у Ренієр-Біч[8].

Студентська кар'єра

[ред. | ред. код]

Спочатку зарахований до університету на футбольну стипендію, але на другому курсі вирішив зосередитися на баскетболі. Зіграв усі 13 футбольних ігор за 2002 рік і починав останні шість ігор як кутовий захисник футбольної команди «Хаскі», включно зі «Сан Боулом». Він перехопив дві передачі та здійснив 34 підкати[7].

Під час свого баскетбольного сезону на першому курсі у Вашингтоні у 2002—2003 роках увійшов до національної команди першокурсників CollegeInsider.com із 20 гравців, а також отримав нагороди команди першокурсників All-Pac-10. Очолював команду за середньою результативністю: 13,0 очок за гру, це 17 місце серед гравців Pac-10[7]. У другому сезоні увійшов до першої команди всіх зірок Pac-10[7].

У квітні 2005 року оголосив про участь у драфті НБА, відмовившись від права на останній рік навчання[9].

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

«Нью-Йорк Нікс» (2005—2010)

[ред. | ред. код]

На драфті НБА 2005 року обраний під 21-м номером командою «Фінікс Санз». Обміняний у «Нью-Йорк Нікс» разом з Квентіном Річардсоном на Курта Томаса та права на драфт Діжона Томпсона[10].

Робінсон зіграв у 72 іграх свого дебютного року, 26 з них стартуючи, набираючи в середньому 9,3 очка та 2,0 передачі за гру. Показав чудову гру проти «Філадельфії Севенті Сіксерс» на «Медісон-сквер-гарден», де набрав 17 очок і зробив 6 підбирань. З його 17 очок три отримав під час овертайму, що принесло перемогу команді. Під час вікенду зірок виграв змагання зі слем-данку, обійшовши Андре Ігуодала 141—140 в овертаймі, хоча йому знадобилося 14 спроб, щоб зробити останній данк. У своєму найпам'ятнішому данку вечора перестрибнув чемпіона 1986 року Спуда Вебба й отримав ідеальну оцінку в 50 балів[11].

Протягом сезону 2005—2006 був учасником фізичних сварок між гравцями по команді Джеромом Джеймсом і Маліком Роузом. Тренер «Нікс» Ларрі Браун навіть розглядав його пониження до Ліги розвитку НБА. Натомість він потрапив до списку неактивних на 10 ігор 24 лютого — 11 березня[12].

11 листопада 2006 року заблокував Яо Міна під час поразки «Нікс» від «Х'юстон Рокетс» (97–90)[13]. Це стало одним із найяскравіших моментів його кар'єри через малоймовірність події та спортивних здібностей Робінсона[14].

16 грудня 2006 року був одним з основних учасників бійки між «Денвер Наггетс» і «Нікс». Його дискваліфікували на 10 ігор[15].

2007 року брав участь у змаганні зі слем-данку, але посів друге місце після Джеральда Гріна. У другому раунді Пол Пірс витягнув картонну фігуру Робінсона, щоб закинути її, але Робінсон вийшов і став на своє місце, а Грін перестрибнув через нього, щоб завершити данк[16].

У сезоні 2007—2008 Робінсон набирав у середньому 12,7 очка за гру і був найкращим бомбардиром команди в 10 іграх. 8 березня 2008 року набрав рекордні за кар'єру 45 очок у поразці «Портленд Трейл Блейзерс» в овертаймі (114—120)[17]. 14 лютого 2009 року вдруге виграв змагання зі слем-данку[18].

1 грудня 2009 року після серії розбіжностей Майк Д'Антоні посадив Робінсона на лаву запасних. 1 січня 2010 року повернувся у матчі проти «Атланта Гокс» і набрав 41 очко з лави запасних під час перемоги «Нікс» в овертаймі[19]. Він набрав 21 з останніх 25 очок «Нікс».

13 лютого 2010 року став першим триразовим чемпіоном зі слем-данку[20].

«Бостон Селтікс» (2010—2011)

[ред. | ред. код]
Робінсон відіграв частину двох сезонів (лютий 2010 — лютий 2011) за «Бостон Селтікс»

18 лютого 2010 року обміняний до «Бостон Селтікс» разом з Маркусом Лендрі в обмін на Едді Гауса, Білла Вокера та Джей Ар Гідденса[21]. Робінсон зіграв у 26 іграх за «Селтікс», набираючи в середньому 6,5 очка за гру за 14,7 хвилини за гру. Був основним дублером Реджона Рондо.

Попри обмежений ігровий час зробив ключовий внесок під час плей-оф «Селтікс» того сезону. У серії, яка закінчилася 6-ю грою фіналу Східної конференції проти «Орландо Меджик», Робінсон набрав 13 очок лише за 13 хвилин, поки Рондо оговтувався від травми[22]. Лава запасних «Селтікс», а саме Робінсон і Глен Девіс[23], які називали себе «Шрек і Віслюк»[24][25], очолили серію 13–2 у четвертій чверті переможної четвертої гри фіналу НБА, зрівнявши серію на рівні по дві гри[26]. «Селтікс» зрештою програли серію з семи ігор.

16 липня 2010 року повторно підписав з «Бостоном» дворічну угоду[27]. У перші два місяці сезону Рондо грав обмежені хвилини через травму гомілковостопного суглоба, а Робінсон отримав продовжений ігровий час і з листопада до грудня провів 11 ігор. Шість ігор, які розпочинав Робінсон, були частиною серії з 14 перемог «Селтікс»[28]. До січня 2011 року Рондо і Делонте Вест не мали проблем зі здоров'ям, і Робінсон опинився на третьому місці в таблиці рівня розігруючих.

«Оклахома-Сіті Тандер» (2011)

[ред. | ред. код]

24 лютого 2011 року був обміняний разом з Кендріком Перкінсом в «Оклахома-Сіті Тандер» в обмін на Джеффа Гріна та Ненада Крстича[29].

24 грудня 2011 року, безпосередньо перед початком локауту — скороченого сезону 2011—2012, клуб відмовився від Робінсона[30].

«Голден Стейт Ворріорз» (2012)

[ред. | ред. код]

4 січня 2012 року підписав контракт з «Голден Стейт Ворріорз»[31]. 10 січня 2012 року, у відсутність Сефена Каррі, очолив «Ворріорз» з 24 очками в перемозі над «Маямі Гіт» (111—106) в овертаймі[32]. У сезоні 2011—2012 років набирав у середньому 11,2 очка, робив 4,5 передачі та 2 підбирання в 51 зіграній грі.

«Чикаго Буллз» (2012—2013)

[ред. | ред. код]

31 липня 2012 року підписав однорічний контракт з «Чикаго Буллз»[33]. Через травму Дерріка Роуза Робінсон отримав багато ігрового часу, і він розпочав 23 ігри з відривом від Кірка Гайнріха. Робінсона назвали найкращим гравцем тижня Східної конференції за перший тиждень лютого після того, як він набирав у середньому 17,8 очка, 6,8 передачі та 2,5 перехоплення при 52,9 відсотка із триочкової лінії за 4 ігри[34]. Протягом 19 ігор з 8 березня до 14 квітня він набирав у середньому 18,6 очка і 5,1 передачі[35], серед яких була перемога над чинним чемпіоном «Маямі Гіт» 27 березня, що перервало переможну серію з 27 ігр суперника[36].

Здобувши перемогу з рахунком 2–1 у серії першого раунду проти «Бруклін Нетс». У четвертій грі за менш ніж три хвилини до кінця основного матчу рахунок був 109–95 не на корист «Буллз». Робінсон набрав 12 очок, і після потрійного овертайму команда перемогла[37]. Закінчив гру з 34 очками, зокрема 23 очки в 4-й чверті, лише на одне очко менше за рекорд Майкла Джордана в плей-оф[38]. «Нетс» виграли наступні дві гри. Вирішальна сьома гра проходила на виїзді. «Чикаго Буллз» вперше в історії клубу здобула перемогу у виїзній грі.

У півфіналі проти «Маямі Гіт» Робінсон набрав 27 очок і дев'ять передач у грі 1[39]. Він став поруч з Майклом Джорданом, Скотті Піппеном і Дерріком Роузом як гравцями «Буллз», які набрали принаймні 25 очок і дев'ять передач у грі плей-оф[40]. «Буллз» програли наступні чотири гри, і «Маямі» знову стали чемпіонами НБА. Стів Керр, тодішній телевізійний аналітик, сказав після гри Робінсона в плей-оф НБА 2013 року: «може, їм доведеться поставити статую цього хлопця біля будівлі обруч з Майклом»[41]. Кевін Крафт з «The Atlantic» назвав Робінсона проривною зіркою плей-оф[42].

«Денвер Наггетс» (2013—2015)

[ред. | ред. код]

26 липня 2013 року підписав багаторічну угоду з «Денвер Наггетс»[43]. Оголосив, що носитиме номер 10 на честь футболіста Ліонеля Мессі; його улюблений номер 2 уже був закріплений за Алексом Інглішем[44].

23 червня 2014 року скористався правом гравця за контрактом[45]. 13 січня 2015 року Робінсона обміняли в «Бостон Селтікс» на Джаміра Нельсона[46]. Через два дні «Селтікс» відмовилися від нього до виходу його на майданчик[47].

«Лос-Анджелес Кліпперс» (2015)

[ред. | ред. код]

7 березня 2015 року підписав 10-денний контракт з «Лос-Анджелес Кліпперс»[48]. 17 березня підписав другий 10-денний контракт з «Кліпперс»[49]. Через травму клуб не запропонував продовжити співпрацю[50].

«Нью-Орлінс Пеліканс» (2015)

[ред. | ред. код]

16 жовтня 2015 року підписав однорічну угоду з «Нью-Орлінс Пеліканс»[51][52]. 29 жовтня клуб відмовилися від нього після появи команди у перших двох іграх регулярного сезону[53].

«Хапоель Тель-Авів» (2016)

[ред. | ред. код]

17 березня 2016 року підписав контракт із «Хапоелем Тель-Авів» Ізраїльської баскетбольної ліги[54]. 19 травня поставив рекорд сезону — 46 очок у грі плей-оф проти «Хапоеля» з Єрусалиму[55]. У 14 іграх за Тель-Авів набирав у середньому 16,2 очка, 1,6 підбирання, 2,9 передачі та 1,8 перехоплення за гру.

«Делавер Ейті Севенерс» (2017)

[ред. | ред. код]

8 лютого 2017 року Робінсон був придбаний командою «Делавер Ейті Севенерс» з Ліги розвитку НБА[56]. 14 лютого дебютував у перемозі 123—101 над «Мен Ред Клоуз», заробивши три очки, три результативні передачі та три перехоплення за 18 хвилин[57].

«Гуарос де Лара» (2017)

[ред. | ред. код]

3 квітня 2017 року Робінсон підписав контракт з «Гуаросом де Лара» з венесуельської Професійної баскетбольної ліги[58]. У липні виграв чемпіонат ліги 2017 року. Названий найціннішим гравцем гранд-фіналу[59].

31 липня 2018 року підписав контракт з «Хоменетмен Бейрут» з Ліванської баскетбольної ліги[60]. У вересні 2018 року клуб відмовився від нього через травму, отриману влітку[61].

Кар'єрна статистика в НБА

[ред. | ред. код]
Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд

Регулярний сезон

[ред. | ред. код]
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
2005 Нью-Йорк Нікс 72 26 21.4 .407 .397 .752 2.3 2.0 .8 .0 9.3
2006 Нью-Йорк Нікс 64 5 21.2 .434 .390 .777 2.4 1.4 .8 .1 10.1
2007 Нью-Йорк Нікс 72 17 26.2 .423 .332 .786 3.1 2.9 .8 .0 12.7
2008 Нью-Йорк Нікс 74 11 29.9 .437 .325 .841 3.9 4.1 1.3 .1 17.2
2009 Нью-Йорк Нікс 30 2 24.4 .452 .375 .778 2.4 3.7 .9 .2 13.2
2009 Бостон Селтікс 26 0 14.7 .401 .414 .615 1.5 2.0 .8 .0 6.5
2010 Бостон Селтікс 55 11 17.9 .404 .328 .825 1.6 1.9 .5 .1 7.1
2010 Оклахома-Сіті Тандер 4 0 7.5 .267 .250 .750 .3 1.5 .0 .0 3.3
2011 Голден Стейт Ворріорз 51 9 23.4 .424 .365 .832 2.0 4.5 1.2 .0 11.2
2012 Чикаго Буллз 82* 23 25.4 .433 .405 .799 2.2 4.4 1.0 .1 13.1
2013 Денвер Наггетс 44 1 19.7 .428 .377 .835 1.8 2.5 .8 .1 10.4
2014 Денвер Наггетс 33 1 14.1 .348 .261 .650 1.2 2.3 .4 .1 5.8
2014 Лос-Анджелес Кліпперс 9 0 14.0 .333 .350 .833 1.2 2.2 .7 .0 5.1
2015 Нью-Орлінс Пеліканс 2 1 11.5 .000 .000 .000 .0 2.0 .5 .0 .0
Кар'єра 618 107 22.5 .423 .360 .796 2.3 3.0 .9 .1 11.0

Плей-оф

[ред. | ред. код]
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
2010 Бостон Селтікс 17 0 7.5 .375 .333 .800 .8 1.1 .4 .1 4.2
2011 Оклахома-Сіті Тандер 3 0 4.0 .286 .333 1.000 .0 .3 .0 .0 2.7
2013 Чикаго Буллз 12 8 33.7 .436 .338 .756 2.7 4.4 1.0 .2 16.3
Кар'єра 32 8 17.0 .415 .337 .776 1.4 2.3 .6 .1 8.6

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Робінсон (ліворуч) і Брендон Дженнінгс на благодійному футбольному матчі, 2010 рік

Батько Робінсона, Жак Робінсон, грав в американський футбол за «Хаскі» та ставав найціннішим гравцем Роуз Боул 1982 року й Орандж Боул 1985 року. 1987 року батько Робінсона задрафтований командою «Баффало Біллс» та відіграв один сезон у «Філадельфія Іглс», і завершив кар'єру в НФЛ. Мама керувала салоном краси в Сіетлі[62]. Він також двоюрідний брат розігруючого Тоні Вротена[63]. Прапрадід Робінсона по материнській лінії був філіппінцем[64][65].

Батько трьох дітей від його шкільної коханої[66].

Завзятий колекціонер автомобілів: володіє Jeep Grand Cherokee, Dodge Challenger і Hummer H2, а також синім Porsche Panamera і помаранчевим Cadillac CTS-V. Його улюблена машина — Pontiac Firebird[67].

2022 року розповів, що боровся із захворюванням нирок[68]. У квітні 2024 року його ниркова хвороба настільки розвинулась, що він потребує пересадки нирки[69].

Інша робота

[ред. | ред. код]

2014 року випустив книгу «Heart over Height»[70].

2014 року відкрив ресторан з куркою та вафлями в районі, де виріс і навчався в школі[71][72].

У червні 2016 року грав у тренувальній команді «Сіетл Сігокс»[73].

2018 року зіграв роль Бутса в кінокомедії про баскетбол «Дядько Дрю».

У липні 2020 року оголосив, що збирається дебютувати в професійному боксі, у бою з професійним боксером і ютубером Джейком Полом у рамках андеркарту показового поєдинку Майка Тайсона проти Роя Джонса. Планувалось провести подію 12 вересня в спортивному парку Dignity Health у Карсоні, Каліфорнія[74][75]. Однак у серпні Тайсон повідомив, що подію перенесли на 28 листопада, щоб максимізувати прибуток[75]. Робінсон програв Полу нокаутом у другому раунді.

Бокс

[ред. | ред. код]
No. Результат Рахунок Суперник Вид Раунд, час Дата Місце Примітки
1 Поразка 0–1 Джейк Пол KO 2 (6), 1:24 28 листопада 2020 Стейплс-центр, Лос-Анджелес, США[76]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ basketball-reference
  2. ↑ а б в College Basketball at Sports-Reference.com
  3. ↑ Rewind: Live chat with Denver Nuggets guard Nate Robinson. The Seattle Times. 25 червня 2014. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 29 червня 2014.
  4. ↑ Nate Robinson Info Page. NBA. Архів оригіналу за 8 червня 2010. Процитовано 29 грудня 2010.
  5. ↑ Friedell, Nick (31 липня 2012). Bulls sign Nate Robinson. ESPN Chicago. Архів оригіналу за 3 серпня 2012.
  6. ↑ Hawkins, Stephen (13 лютого 2010). Nate Robinson Wins NBA Slam Dunk Contest. The Huffington Post. Архів оригіналу за 3 червня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
  7. ↑ а б в г Nate Robinson Profile. GoHuskies.com. Процитовано 13 серпня 2014.
  8. ↑ Kelley, Mason (10 вересня 2010). Nate Robinson's number retired at Rainier Beach High School. Архів оригіналу за 11 вересня 2010. Процитовано 29 грудня 2010.
  9. ↑ Nate Robinson Declares for NBA Draft. CSTV.com. 11 квітня 2005. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 13 серпня 2014.
  10. ↑ Suns send first-round pick Robinson to Knicks. ESPN. 29 червня 2005. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 13 серпня 2014.
  11. ↑ Wong, Matt (21 лютого 2006). Robinson wins dunkfest amid controversy. ESPN.com. Архів оригіналу за 3 червня 2010. Процитовано 24 грудня 2008.
  12. ↑ Isola, Frank (6 квітня 2006). Nate nearly shut down. New York Daily News. Процитовано 24 грудня 2008.
  13. ↑ Rockets vs. Knicks - Game Recap - November 20, 2006. ESPN.com. ESPN. Архів оригіналу за 12 липня 2022. Процитовано 12 July 2022.
  14. ↑ Bhatia, Yashima (30 листопада 2020). INSANE! Nate Robinson is Among the Only NBA Players to Block Shaquille O'Neal and Yao Ming Both. EssentiallySports.com. EssentiallySports. Процитовано 12 July 2022.
  15. ↑ Suspensions total 47 games from Knicks-Nuggets fight. ESPN. 20 грудня 2006. Архів оригіналу за 14 червня 2016.
  16. ↑ Berman, Marc (18 лютого 2007). Nate Sees Green. New York Post. Архів оригіналу за 14 червня 2016.
  17. ↑ Beck, Howard (9 березня 2008). Robinson Gets 45, but Knicks Fall Short. The New York Times. Процитовано 24 січня 2015.
  18. ↑ Robinson, Cook, Rose shine in Phoenix. ESPN.com. Phoenix. Associated Press. 15 лютого 2009. Архів оригіналу за 22 травня 2010. Процитовано 15 лютого 2009.
  19. ↑ Nate Robinson returns, Knicks beat Hawks. New York Daily News. 2 січня 2010.
  20. ↑ Steve Aschburner (14 лютого 2010). High-flying Nate becomes first three-time Slam Dunk champ. NBA. Архів оригіналу за 8 червня 2010.
  21. ↑ Celtics acquire Nate Robinson, Marcus Landry from Knicks. NBA. 18 лютого 2010. Архів оригіналу за 23 травня 2010.
  22. ↑ Magic vs. Celtics - Game Recap - May 28, 2010 - ESPN. ESPN.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2016.
  23. ↑ Expendable as a Knick, Invaluable as a Celtic. The New York Times. 12 червня 2010.
  24. ↑ Sharp, Andrew (11 червня 2010). Just A Heads Up: Glen Davis And Nate Robinson Are Really Awesome. SBNation.com.
  25. ↑ Glen 'Shrek' Davis and Nate 'Donkey' Robinson Make News Conferences Fun Again. 12 червня 2010.
  26. ↑ Lakers vs. Celtics - Game Recap - June 10, 2010 - ESPN. ESPN.com. Архів оригіналу за 31 березня 2017.
  27. ↑ Guard Nate Robinson to re-sign with Celtics. 17 липня 2010.
  28. ↑ 76ers vs. Celtics - Game Recap - December 22, 2010 - ESPN. ESPN.com. Архів оригіналу за 31 березня 2017.
  29. ↑ Ford, Chad (25 лютого 2011). Celtics get Thunder's Jeff Green. ESPN. Архів оригіналу за 27 лютого 2011. Процитовано 4 травня 2013.
  30. ↑ Thunder waive guard Nate Robinson. NBA.com. 24 грудня 2011. Архів оригіналу за 9 січня 2012. Процитовано 4 травня 2013.
  31. ↑ Warriors Sign Free Agent Guard Nate Robinson. NBA. 4 січня 2012. Архів оригіналу за 9 січня 2012.
  32. ↑ Jenkins, Bruce (11 січня 2012). Nate Robinson sparks Warriors' rally over Heat. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 11 січня 2012.
  33. ↑ Friedell, Nick (31 липня 2012). Bulls sign Nate Robinson. ESPN Chicago. Архів оригіналу за 3 серпня 2012.
  34. ↑ Mark Potash (4 лютого 2013). Bulls' Nate Robinson wins first Player of the Week Award. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
  35. ↑ Denver Nuggets Sign Free-Agent Guard Nate Robinson - Denver Nuggets. NBA.com.
  36. ↑ Heat vs. Bulls - Game Recap - March 27, 2013 - ESPN. ESPN.com.
  37. ↑ Nets vs. Bulls - Game Recap - April 27, 2013 - ESPN. ESPN.com.
  38. ↑ Greenberg: Little Robinson plays big for Bulls. 28 квітня 2013.
  39. ↑ Cacciola, Scott (6 травня 2013). N.B.A. Playoffs — Heat Have M.V.P.; Bulls Have Series Lead. The New York Times.
  40. ↑ It's Robinson, not James, who strikes first. 7 травня 2013.
  41. ↑ Is Nate Robinson the next Michael Jordan?. 27 квітня 2013.
  42. ↑ Craft, Kevin (6 травня 2013). In Praise of Nate Robinson, the NBA Playoffs' Surprising Scene-Stealer. The Atlantic.
  43. ↑ Denver Nuggets Sign Free-Agent Guard Nate Robinson. NBA.com. 26 липня 2013. Архів оригіналу за 29 липня 2013.
  44. ↑ Eric Freeman (26 липня 2013). Nate Robinson will wear No. 10 with the Denver Nuggets to honor Lionel Messi. Yahoo! Sports. Архів оригіналу за 31 липня 2013.
  45. ↑ Kurt Helin (23 червня 2014). Report: As expected, Nate Robinson to opt in with Denver Nuggets. NBC Sports. Процитовано 29 червня 2014.
  46. ↑ Boston Celtics Complete Trade With Denver Nuggets. NBA.com. 13 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
  47. ↑ Boston Celtics Complete Three-Team Trade. NBA.com. 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  48. ↑ Lawler, Ralph (7 березня 2015). CLIPPERS SIGN NATE ROBINSON TO 10-DAY CONTRACT. NBA.com. Процитовано 7 березня 2015.
  49. ↑ Clippers sign Nate Robinson to second 10-day contract. NBA.com. 17 березня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
  50. ↑ Clippers holding off on re-signing Nate Robinson after second 10-day contract expires. NBA.com. Turner Sports Interactive, Inc. 26 березня 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  51. ↑ Pelicans Sign Nate Robinson. NBA.com. Turner Sports Interactive, Inc. 16 жовтня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.
  52. ↑ New Orleans Pelicans to fill void with Nate Robinson. ESPN. 16 жовтня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.
  53. ↑ Pelicans Waive Nate Robinson. NBA.com. Turner Sports Interactive, Inc. 29 жовтня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
  54. ↑ Hapoel Tel Aviv signs Nate Robinson. Sportando.com. 17 березня 2016. Процитовано 17 березня 2016.
  55. ↑ Glasspiegel, Ryan (20 травня 2016). Watch Nate Robinson Tear Up a Playoff Game in Israel. thebiglead.com. Процитовано 14 червня 2016.
  56. ↑ Delaware 87ers Acquire 11-Year NBA Vet Nate Robinson. NBA.com. 8 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  57. ↑ NBA Vet Nate Robinson Debuts as 87ers Shoot Past Red Claws. NBA.com. 14 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  58. ↑ Nate Robinson signs in Venezuela with Guaros de Lara. Sportando.com. 3 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
  59. ↑ Nate Robinson fue el MVP de la final en la LPB. Caraotadigital.net. 6 липня 2017. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 26 вересня 2017.
  60. ↑ Nate Robinson signs with Homenetmen in Lebanon. Sportando. 31 липня 2018. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 31 липня 2018.
  61. ↑ Nate Robinson: Waived by Lebanese team. CBS Sports. 25 September 2018. Процитовано 9 July 2019.
  62. ↑ Nate Robinson Bio Page. NBA. Архів оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010. Father Jacque Robinson played tailback at Washington from 1981–84 and amassed 2,300 career yards to rank eighth on all-time Huskies list
  63. ↑ Tony Wroten profile. gohuskies.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 27 травня 2012.
  64. ↑ New York Knicks' Nate Robinson: Pinoy Slam Dunk Champ. Asian Journal. 17 січня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010. Bartholomew, who wrote a profile about Robinson for the Seattle Weekly, interviewed Robinson's mother Renee Busch and she confirmed that her great grand father was full Filipino
  65. ↑ Narcisco, Gerald (18 січня 2010). The Thrilla In Manila: Nate Robinson Talks About His Filipino Roots. Dime Magazine. Архів оригіналу за 3 червня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010. 'I’m like 1/8th, on my momma's side. But that's like digging down the line though. It's like great, great grandparent.'
  66. ↑ Nate Robinson's Girlfriend Sheena Felitz (Photos-Pictures). BallerWives.com. Процитовано 12 квітня 2016.
  67. ↑ Ross Edwards (2 квітня 2014). Nate Robinson's Awesome Car Collection. Auto Loan Daily. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
  68. ↑ Nate Robinson, NBA Star, Opens Up About His Battle with Kidney Disease. National Kidney Foundation (амер.). 5 грудня 2022. Процитовано 11 квітня 2024.
  69. ↑ Nate Robinson doesn't 'have long to live' without new kidney. 10 квітня 2024. Процитовано 11 квітня 2024.
  70. ↑ Highlights of live chat with Nate Robinson. The Seattle Times. 25 червня 2014. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 29 червня 2014.
  71. ↑ Nate Robinson opens up a Chicken & Waffles restaurant. Ballislife.com. 30 вересня 2014. Процитовано 14 жовтня 2014.
  72. ↑ NBA star Nate Robinson opens restaurant in Rainier Beach. 26 вересня 2014. Процитовано 14 жовтня 2014.
  73. ↑ Nate Robinson to tryout for the Seattle Seahawks.
  74. ↑ Mike Tyson vs. Roy Jones Jr. exhibition postponed to November 28 - sources. The Ring. 9 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
  75. ↑ а б Tyson-Jones To Have Belt & Scoring: Badou Jack, Viddal Riley Added To Card. BoxingScene.com (амер.). 11 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
  76. ↑ Brent Brookhouse (28 листопада 2020). Jake Paul vs. Nate Robinson fight start time, live stream, how to watch, PPV price, preview. CBS Sports. Процитовано 28 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нейт_Робінсон&oldid=43930647