Облога Родоса (1480)
| Облога Родоса (1480) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Османська імперія |
.svg){kind=small} Орден госпітальєрів | ||||||
| Командувачі | |||||||
|
Гедік Ахмед-паша Месіх-паша |
П'єр Д'Обюссон | ||||||
| Сили | |||||||
| від 15-20 до 70 тис, 160 кораблів | 2,5-3,5 тисяч осіб (500-600 лицарів та зброєносців, 2-3 тис. найманих солдатів та ополченців) | ||||||
| Втрати | |||||||
| до 9 тис. осіб вибуття | 300-400 лицарів та зброєносців, до 2000 ополченців та найманців | ||||||
Друга облога Родоса — облога міста Родос військами Османської імперії на чолі з султаном Мехметом II Завойовником в 1480 році.
Родоський замок раніше успішно витримав облогу 1444 року. 1470 року населення сусіднього острова Тілос покинуло його після нападів з боку Османської імперії. Більшість переселилося на Родос. 1475 року на Родос переїхало також населення Халки.
У 1479 році укладанням мирної Константинопольської угоди закінчилась довготривала Перша османсько-венеційська війна (1463-1470). За результатами війни османський флот Мехмета Завойовника став панівною силою в Егейському морі і після укладання миру з венеційцями і забезпечення нейтралітету з їх боку у можливих конфліктах на морі, єдиним супротивником османів у Східному Середземномор'ї залишалися родоські лицарі-госпітальєри.
23 травня 1480 року османський флот підійшов до Родоса. Чисельність османської армії оцінюється від 15-25 тис. до 70 тис. осіб і 160 кораблів, тоді як Родоську фортецю захищало близько 500 лицарів-госпітальєрів та їх зброєносців і 2-3 тисячі солдатів та ополченців. Максимальна чисельність захисників острова оцінюється в 7 тисяч[1][2][3].
Першою стратегічною метою у османів було захопити форт Святого Миколая, що охороняв вхід до морської гавані. Є свідчення, що османська артилерія завдавала по фортеці до 1000 гарматних пострілів на добу, але під командуванням П'єра д'Обюссона захисникам вдалося встояти[4]. Другу спробу захопити місто було зроблено зі сходу з боку затоки Акандія. Але оборонцям вдалося вирити рів з внутрішньої сторони та побудувати нові захисні споруди. Після битви з численними втратами лицарям та ополченцям вдалося встояти й цього разу.
27 липня відбувся вирішальний штурм. Близько 2,5 тис. яничарів вдалося захопити Італійську вежу і прорватись до єврейського кварталу міста. Османське військо вступило в місто, але втратило до 4 тисяч у вуличних боях і врешті-решт було змушене відступити. Великий магістр ордена в цій битві зазнав поранення списом[5].
17 серпня 1480 року османський флот залишив води Родоса. Велика частина османських сил, що брали участь в облозі Родоса були перекинуті в Апулію в Італії, де взяли участь в успішному завоюванні міста Отранто. Мехмед II планував взяти Родос пізніше, але 1481 року він помер і в Османській імперії почалась внутрішня боротьба за трон між його спадкоємцями. Острів залишився за госпітальєрами ще на 42 роки, до його втрати внаслідок облоги Родоса в 1522 році.
- ↑ The Papacy and the Levant, Kenneth M. Setton, page 351, 1984
- ↑ The later Crusades, 1274—1580: from Lyons to Alcazar, Norman Housley, page 228, 1992
- ↑ The Fortress of Rhodes 1309—1522, Konstantin Nossov, Brian Delf, page 46, 2010
- ↑ «Безумство» храбрых
- ↑ Eric Morse. Crusader knights, Turks and Byzantines. — Toronto, 2003.
- Guillaume Caoursin: De obsidione et bello Rhodiano. короткий латинський текст про облогу турків 1480, надруковано Johann Snell в Оденсе, 1482. (Перша друкована книга Данії).
- Klaus-Peter Matschke: Das Kreuz und der Halbmond. Die Geschichte der Türkenkriege. Artemis & Winkler Verlag, Düsseldorf und Zürich 2004, ISBN 3-538-07178-0.
- Franz Babinger: Mehmed der Eroberer. Weltenstürmer einer Zeitenwende. Lizenzausgabe für R. Piper GmbH & Co. KG, München 1987, ISBN 3-492-10621-8.
- Elias Kollias, The knights of Rhodes — the palace and the city, Athens, 1994.
|
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Середньовіччя. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
