Озеро Ненависті
| Озеро Ненависті | |
|---|---|
| лат. Lacus Odii | |
.png) | |
| Координати центра | 19°12′ пн. ш. 7°18′ сх. д. / 19.2° пн. ш. 7.3° сх. д. |
| Розмір | 70 км |
| Епонім | ненависть |
| Назву затверджено | 1976 |
.png)   Озеро Ненависті на Вікісховищі | |
Озеро Ненависті (лат. Lacus Odii) — маленька морська ділянка на видимому боці Місяця, в межах «Землі Снігів» — трикутної області між морями Ясності, Парів та Дощів. Розмір — близько 70 км. Назва цього озера з'явилася на карті[1], виданій 1975 року Військовим картографічним агентством США для НАСА, і 1976 року була затверджена Міжнародним астрономічним союзом[2][3].
Координати центра Озера Ненависті — 19°12′ пн. ш. 7°18′ сх. д. / 19.2° пн. ш. 7.3° сх. д.[2]. На південному заході воно межує з Озером Щастя, а на північному сході — з Гемськими горами, за якими лежить Море Ясності. На південний схід від Озера Ненависті знаходиться Озеро Смутку, а за ним — іще кілька озер. Околиці озера перетяті численними невеликими хребтами, що тягнуться з боку Моря Дощів і з'явилися при падінні викидів його басейну, — «імбрійською скульптурою».
Біля південно-західного берега Озера Ненависті лежить 50-кілометровий сильно зруйнований кратер Манілій E, що затоплений лавою і утворює частину Озера Щастя. Є в околицях озера й інші сателітні кратери Манілія, а також Сульпіція Галла.
Озеро Ненависті витягнуте зі сходу на захід, а на півночі в нього врізається 15-кілометровий мис. Рельєф озера рівнинний, без значних деталей, крім дрібних кратерів. Найбільші з них розташовані на його західному березі. Це 5,9-кілометровий Сульпіцій Галл G (єдиний найменований кратер цього озера) та 4,5-кілометровий безіменний кратер.
За однією інтерпретацією знімка[4], зробленого «Аполлоном-17», в озері є застиглий лавовий потік із звивистим краєм, що досі дещо вирізняється в рельєфі[5].
Поверхня Озера Ненависті лежить на 0,7–1,1 км нижче за місячний рівень відліку висот. Максимуму її висота сягає на сході, а мінімуму — на південному заході. Озеро лежить на одному рівні з сусідньою частиною Озера Щастя, на кількасот метрів вище за Озеро Смутку та на 1,3 км вище за найближчу частину Моря Ясності[6].
- ↑ Sheet LTO-41C3: Bowen // NASA Lunar Topographic Orthophotomap. — ed. 2. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, April 1975.
- ↑ а б Lacus Odii. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 15 червня 2015.
- ↑ Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 342. — ISBN 90-277-0836-3. (витяги [Архівовано 2015-03-11 у Wayback Machine.];)
- ↑ Знімок AS17-M-1517, зроблений із «Аполлона-17» 13 грудня 1972
- ↑ Strain, P. L.; El-Baz, F. (1980). Ina, a Lunar Caldera?. Lunar and Planetary Science XI: 1103—1105. Bibcode:1980LPI....11.1103S.
- ↑ За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
- Карта з актуальними назвами деталей поверхні
- Озеро Ненависті на The-Moon Wiki
- Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Ненависті
- Детальний знімок Озера Ненависті та околиць, зроблений «Аполлоном-17» (1972) за висоти Сонця 5°
- Знімок із високим розділенням, зроблений зондом LRO (ширина — 5,9 км). Вище центру — західний берег озера; найбільший кратер — Сульпіцій Галл G.