Очікує на перевірку

Ой на горі та й женці жнуть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ой на горі та й женці жнуть»
Пісня хору, інструментального оркестру тощо
ВипущеноXVII ст.
ТипКозацька пісня
Жанрнародна музика
Моваукраїнська
Автор слівнародна пісня
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Листівка «Ой, на горі та женці жнуть» Амвросія Ждахи, 1911 рік

«Ой на го́рі та й женці́ жнуть» — українська народна пісня. Належить до козацьких історичних пісень[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[2]. Найстаріший варіант зафіксований в Галичині в записах Домініка Рудницького[pl] 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[3]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[4][5] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[6]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[7] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[8], Б. Грінченко[9].

У Дрогозденкові Борис Грінченко вбачав брацлавського полковника Василя Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.

М. Євстахевич[10], припускала, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[11].

Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги над татарами[12].

Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».

З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».

Текст

[ред. | ред. код]

За Рудницьким

Ой, на горі женці жнуть,
Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.
Межи ними три гетьмани,
Што ведуть войсько запорозьке долинами:
Один гетьман Дорошенко,
Што ведет войсько запорізьке хорошенько;
Други гетьман Сагайдачник,
Што згубив триста козаков, зли необачник;
Третій гетьман Дрогозденко,
Што ведет войсько московське борозденько.
Ідуть ляхи дорогами:
Закричу[ть], кликну[ть] вам «Пома[га]й Бог» за горами —
Помагай Бог козаченьк[а]м,
Щоб одкрикнули да з самопалов ляшеньк[а]м[13][14]:
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильно дужий.

Народний[15]

Ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою, яром-долиною козаки йдуть
Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть.
Попереду Дорошенко (2)
Веде своє військо, Військо запорізьке хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний, (2)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний.
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний.
«Гей, вернися, Сагайдачний, (2)
Візьми свою жінку, віддай тютюн-люльку необачний!
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний!»
«Мені з жінкою не возиться, (2)
А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться!
Гей, долиною, гей, широкою,
Знадобиться.»
«Гей, хто в лісі, озовися, (2)
Тай викрешем вогню, тай запалим люльку.
Не журися!
Гей, долиною, гей, широкою,
Не журися!!»
Ой на, ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою, яром-долиною козаки йдуть
Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть.

У культурі

[ред. | ред. код]

Перші ноти мелодії грають у 30 хвилин щогодини у годиннику дзвіниці грецької церкви, що розташована на Контрактовій площі поруч із пам'ятником Сагайдачному і вулицею Сагайдачного.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Грица С. Й. Історичні пісні // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. ↑ Примітки (ІІ) (середина XVII ст.) // Українська поезія: кінець XVI — середина XVII ст. / Упорядники В. П. Колосова, В. І. Крекотень, М. М. Сулима. — Київ, Наукова думка, 1978, 1992.
  3. ↑ Rudnycki D. Wiersze różne, i niektóre pieśni na noty położone. — 1713.
  4. ↑ Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 3. — С. 58 — 60
  5. ↑ Записки Українського наукового товариства в Києві. — 1908. — № 2. — С. 217—231.
  6. ↑ Максимович М. Малороссийские песни. — М., 1827. — С. 214.
  7. ↑ Яворницький Д. І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 316. ISBN 5-319-01072-9
  8. ↑ Исторические песни малорусского народа. — К., 1875. — Т. 2. — С. 11
  9. ↑ «Пісня про Дорошенка й Сагайдачного» // Записки Українського наукового товариства в Києві. — 1908. — Кн. 1. — С. 44 — 71.
  10. ↑ Twórczość Dominika Rudnickiego (1676 — 1739). — Wrocław, 1966. — S. 61
  11. ↑ Korzon T. Dzieje wojen і wojskowości w Polsce. — Lwów, 1923, — T. 3. — S. 24, 402
  12. ↑ Пісня про Стефана Хмелецького. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 10 серпня 2011.
  13. ↑ Перетц В. Н. Заметки и материалы для истории песни в России // Известия ОРЯС АН. — 1901. — Кн. 2, — С. 83 (окремий відбиток — С. 31).
  14. ↑ Деякі варіанти зберігають третю дійову особу пісні, але «Дрогозденко» замінений «хорунжим» Ой на горі та женці жнуть // Пісні Явдохи Зуїхи. — Київ, 1965. — С. 606
  15. ↑ Подано за виконанням НЗКБУ ім. Г.Майбороди

Джерела

[ред. | ред. код]

Публікація:

  • Rudnycki D. Wiersze różne, i niektóre pieśni na noty położone. — 1713.(пол.) (укр.)
  • Hoy na hory źęcÿ znut // Перетц В. Н. Заметки и материалы для истории песни в России // Известия ОРЯС АН. — 1901. — Кн. 2, — С. 83. (окремий відбиток — С. 31.).(рос. дореф.) (укр.)

Варіанти:

  • Ой на горѣ да женьци́ жнуть // Максимович М. Малороссийские песни. — 1827. — С. 18—19.(рос. дореф.) (укр.)
  • Ой на гори́ та женьци́ жнуть // Срезневский И. Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 1. — С. 58—60.(рос. дореф.) (укр.)
  • Ой на горѣ та женьци́ жнуть // Закревский Н. Старосветский бандуриста. — М., 1860. — Кн. 1. — С. 65.(рос. дореф.) (укр.)
  • Ой на горі да женьці жнуть // Чубинский Я. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, — Спб., 1874. — Т. 5. — С. 958—959.(рос. дореф.) (укр.)
  • Ой на горѣ женьци́ жнуть // Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. — М., 1878. — Ч. 1. — С. 26.(рос. дореф.) (укр.)
  • Українські народні думи та історичні пісні. — Київ, 1955.(укр.)
  • Ой на горі та женьці жнуть // Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. — Київ: Музична Україна, 1991. — С. 43—45.(укр.)
  • Piosenki Lemkowskie I Ukrainskie. Akademicki Klub Turystyczny «Maluch», 2001. — 137 с.(пол.) (укр.)
  • Пісні маминого серця / Упорядник Р. П. Радишевський. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 351 с.
  • Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. — Київ: Криниця, 2007. — 400 с.(укр.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Гой на горі женці жнуть // Українські народні пісні, записані в XVI—XVII ст. / Пісні та романси українських поетів. В двох томах. Том 1. / Упорядкування, вступна стаття і примітки Г. А. Нудьги. — Серія: `Бібліотека поета.`— Київ: Радянський письменник, 1956. — С. 300—301.

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ой_на_горі_та_й_женці_жнуть&oldid=43825675