Перейти до вмісту

Оливник рожевий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Родіола рожева

Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти
Основні евдикоти
Ряд: Saxifragales
Родина: Crassulaceae
Рід: Оливник (Rhodiola)
Вид: Оливник рожевий'
Rhodiola rosea
L., 1753[1]
Синоніми
Sedum rosea (L.) Scop.
Sedum rhodiola DC.
Rhodiola arctica Boriss.
Rhodiola iremelica Boriss.
Rhodiola scopolii Simonk.
Sedum scopolii Simonk.
Посилання
Вікісховище: Rhodiola rosea
EOL: 406574
IPNI: 274865-1
ITIS: 520045
NCBI: 203015

Оливни́к роже́вий[2], або родіо́ла роже́ва[3] (лат. Rhodiola rosea L.); інша назва золотий корінь. Багаторічна невисока рослина родини товстолистових — Crassulaceae.

Кореневище товсте, коротке, крихке, місцями з металевим золотистим полиском, звідси назва «золотий корінь». Від кореневища відходять кілька прямих однорічних світло-зелених пагонів з листками. Листки еліптичної форми, загострені, цілокраї. Квітки двостатеві, пелюстки жовті. Суцвіття верхівкове, зібране в багатоквітковий щиток. Цвіте в червні-липні, насіння достигає в серпні-вересні.

В Україні рослина поширена лише в Карпатах[4]. Занесена до Червоної книги зі статусом «вразливий» через тотальне знищення заготівельниками кореневищ, після чого рослина гине і вже не відновлюється. Введена в культуру. Її успішно вирощують на грядках і висаджують у природних умовах: на берегах річок, на галявинах, високих схилах[4].

Рослина самосійна. Найкращі сходи дає навесні під прозорою плівкою[4].

Сировина

[ред. | ред. код]

3 лікувальною метою використовують кореневища рослини, які викопують пізно восени, коли повністю відмирають стебла. Корені очищають від землі, миють у холодній воді, подрібнюють і сушать звичайним способом.

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

У коренях рослини знайдено фенолоспирти та їхні глікозиди, дубильні речовини (близько 20 %; належать до пірогалової групи), органічні кислоти, флавоноїди, летку олію; флавоноїди містять гіперозид, кверцетин, ізокверцитрин, кемпферол; виявлено також галову, щавлеву, бурштинову, цитринову, яблучну кислоти, сполуки марганцю, жири та цукристі речовини.[4]

Застосування

[ред. | ред. код]

Золотий корінь здавна застосовується народною медициною, як і женьшень, для підняття життєвого тонусу і працездатності. Наукова медицина використовує властивості препаратів рослини підвищувати опірність організму до негативних чинників. Препарати золотого кореня поліпшують адаптацію людини до екстремальних умов, позитивно діють при фізичній і розумовій перевтомі. Їх призначають після перенесених тяжких травм, виснажливих операцій, тяжких інфекційних хвороб, при неврозі[4]. Виготовляється офіцинальний препарат золотого кореня — рідкий екстракт на 40 % спирті у співвідношенні 1:1. Настій має гарний червонуватий колір та специфічний терпкуватий запах. Його застосовують, ще й при астенічних станах, вегето-судинній дистонії та зниженій розумовій і фізичній працездатності. Вживають екстракт всередину по 5—10 крапель 2—3 рази на добу за 30 хв до їжі, але не пізніше 16-ї години[4]. Курс лікування — 10—20 діб.

У народній медицині родіолу рожеву застосовують як протиалергічний засіб при ядусі, набряках Квінке, астматичному бронхіті, кропив'янці, задавнених екземах. Екстракт і відвар кореня родіоли рожевої не рекомендується приймати при гіпертонічних кризах, гарячці, в стані хворобливого збудження.[4]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Rhodiola rosea - Plants For A Future database report. www.pfaf.org. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 23 лютого 2008.
  2. Rhodiola rosea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 152.
  4. а б в г д е ж Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5

Посилання

[ред. | ред. код]