Перейти до вмісту

Орлан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Орлан
Білоголовий орлан (Haliaeetus leucocephalus)
Білоголовий орлан (Haliaeetus leucocephalus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Рід: Орлан (Haliaeetus)
Savigny, 1809
Види
Посилання
Вікісховище: Haliaeetus
Віківиди: Haliaeetus
EOL: 45511399
ITIS: 175418
NCBI: 8968
Fossilworks: 133776

Орлан (Haliaeetus) — рід хижих птахів родини яструбових (Accipitridae) ряду соколоподібних (Falconiformes). Назва роду походить від дав.-гр. ἅλιος — «море» і ἀετός — «орел» — тобто «морський орел»

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Вони різняться за розміром: від орлана-білохвоста, що в середньому важить 2-2,7 кг, до орлана білоплечого, що важить до 9 кг.

Довжина тіла 60—110 см, довжина крила 50-70 см, розмах крил до 2,5. Одні з найбільших птахів у Старому Світі. Самки на 15—20 % більші за самців. Оперення переважно буре, у дорослих птахів у поєднанні з білим. Дзьоб жовтого кольору.

Поширені на усіх континентах, за винятком Південної Америки. Всюди віддають перевагу узбережжям великих річок, озер та морів. Північні популяції здійснюють сезонні кочівлі.

Гніздяться на великих деревах або берегових урвищах. Багаторічні гнізда досягають діаметра та товщини 1,5—2 м. У кладці 2—3 яйця брудно-білого кольору з рожевими плямами. Насиджування 35—40 діб, молоді залишають гніздо через 65—75 діб.

Живляться різноманітною здобиччю, але частіше полюють на рибу, яку схоплюють з поверхні (не пірнають, як скопа), а також водно-болотних птахів.

Класифікація та еволюція

[ред. | ред. код]

Рід Haliaeetus був представлений у 1809 році французьким натуралістом Марі Жюлем Сезаром Савіньї у його розділі про птахів в «Описі Єгипту». Молекулярне дослідження 2005 року показало, що рід є парафілетичним і включає види, що розходяться на помірну та тропічну групу.[1]

Еволюція

[ред. | ред. код]

Орлан — це, можливо, один з найдавніших родів живих птахів. Найдавніша частина кістки, знайдена в Єгипті, датована близько 33 млн років.

Походження орланів-білохвостів та орланів-рибалок, ймовірно, пов'язане із загальним ареалом Бенгальської затоки. 4 тропічні види живуть зараз поблизу Індійського океану. Є припущення, що так склалося через те, що коли Індійський субконтинент повільно стикався з Євразією, це був величезний простір досить мілководного океану. Швидкість молекулярної еволюції у орланів досить повільна, як і слід було очікувати від птахів-довгожителів, яким потрібні роки для успішного розмноження.[джерело?]

Систематика

[ред. | ред. код]

За старішими даними, включає 8 видів[2]:

У 2023 році на основі останніх молекулярно-систематичних досліджень Міжнародна спілка орнітологів перенесла чотири види з роду Haliaeetus до роду Icthyophaga, відповідно змінивши їхні видові назви[3]: орлана білочеревого (Icthyophaga leucogaster), орлана соломонського (Icthyophaga sanfordi), орлана-крикуна (Icthyophaga vocifer) та орлана мадагаскарського (Icthyophaga vociferoides), залишивши у роді Haliaeetus чотири види. Відповідно, українські назви цих видів лишаються невизначеними.

Орлани і людина

[ред. | ред. код]

Орлани є досить популярними птахами. Білоголовий орлан є національним символом США. Орлан-білохвіст зображений на гербі Польщі. Намібія, Замбія та Зімбабве мають своїм національним птахом орлана-крикуна.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Хізер Р. Л. Лернер*, Девід П. Мінделл. "Філогенія орлів, грифів Старого Світу та інших грифів на основі ядерної та мітохондріальної ДНК (англ.) .
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2024). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 червня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Орланы на сайті «Я иду на урок биологии» (рос.)