ПП-91
 | |
| Тип | пістолет-кулемет |
| Походження |  Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1994 — по т.ч. |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Є.Драгунов |
| Розроблено | 1994 |
| Виробник | Златоустівський машинобудівний завод |
| Виготовлення | 1994 рік — сучасність |
| Виготовлена кількість | виробництво продовжується |
| Варіанти | Див. Варіанти |
| Характеристики | |
| Вага | 1,82 (з патронами) 1,4 (без магазину) |
| Довжина | 530/305 мм з розкладеним/складеним прикладом |
| Довжина ствола | 370 мм (без компенсатора) |
| Набій | 9 × 18 мм ПМ |
| Калібр | 9 мм |
| Темп вогню | 800—1000 |
| Дульна швидкість | 310 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 25 |
ПП-91 у Вікісховищі | |
ПП-91 «Кедр» (Конструкція Євгена Драгунова) — пістолет-кулемет, розроблений на початку 1990-х років на замовлення МВС СРСР на базі попередника ПП-71 конструкції Євгена Драгунова. Перші 40 передсерійних зразків були виготовлені в 1992 р. на Іжевському механічному заводі, надалі серійне виробництво було передано на Златоустівський машинобудівний завод.
Пістолети-кулемети «Кедр» знаходяться на озброєнні практично всіх силових структур Росії, в тому числі спецпідрозділів МВС РФ, ФСКН, ФСВП. Також використовується відомчою охороною[1], фельд'єгерською службою та інкасаторами[2].
ПП-91 відрізняється гранично простою і технологічною конструкцією[3]. Автоматика пістолета-кулемета базується на використанні енергії віддачі вільного затвора. Ударно-спусковий механізм куркового типу, що дозволяє вести стрільбу у одиночному і автоматичному режимі. Подача набоїв здійснюється з дворядного коробчастого магазина. Для підвищення стійкості при стрільбі пістолет-кулемет забезпечений прикладом, що складається поверх ствольної коробки.
Ствольна коробка прямокутної форми, штампована зі сталевого листа, має знімну кришку. Ствол довжиною 120 мм жорстко кріпиться в ствольній коробці, до якої приєднані пістолетна рукоятка, приймач магазину і відкидний приклад. Прицільні пристосування відкритого типу. Мушка кріпиться на стволі біля передньої стінки ствольної коробки, цілик змонтований зверху вузла кріплення відкидного прикладу. При відкинутому прикладі в робоче положення повернуть діоптричний цілик, при складанні прикладу у похідне положення повертається відкритий цілик.
На зброю можуть монтуватися глушник БК-09 та ЛЦВ «Піон-М».
Перед пострілом затвор пістолета-кулемета під дією зворотної пружини займає крайнє переднє положення. При пострілі порохові гази, що діють на дно гільзи, переміщають масивний затвор у крайнє заднє положення. При цьому затвор витягає стріляну гільзу з патронника і викидає її зі ствольної коробки, зводить курок і стискає зворотну пружину. У переднє положення затвор накочується під дією зворотного механізму. При цьому він досилає у патронник черговий патрон і замикає канал ствола. Замикання здійснюється за рахунок інерції затвора і зусиль поворотної пружини. При установці запобіжника-перевідника на автоматичну стрільбу вона буде тривати до тих пір, поки натиснуто спусковий гачок і у магазині є набої. При установці запобіжника-перевідника на одиночну стрільбу, після кожного пострілу необхідно відпустити спусковий гачок і для виробництва пострілу знову натиснути на нього.
- Пістолет-кулемет ПП-71 — дослідний зразок, розроблений на замовлення Міністерства оборони СРСР в рамках програми ОКР «Букет» та проходив випробування в 1969—1972 рр. Серійно не вироблявся.
- Пістолет-кулемет ПП-91-01 «Кедр-Б» під патрон 9 × 18 мм ПМ (з інтегрованим глушником)
- Пістолет-кулемет ПП-9 «Клин» під патрон 9 × 18 мм ПММ, випускався в 1996—2002 рр. для МВС РФ. Відрізняється покращеними балістичними (внаслідок потужнішого патрона), збільшеною масою затвора і наявністю гвинтових канавок у патроннику.
- Пістолет-кулемет ПП-919 «КЕДР-2» — розроблений в 1994—1996 рр.. під патрон 9 × 19 мм Parabellum для Федеральної служби податкової поліції (виготовлено 3 шт.). У 2009 р. представлений також дослідний зразок під набій 9×19 мм Парабелум 7Н21.
- «Пістолет-карабін» ПКСК-10 — самозарядна версія під набій 9 × 17 мм К, розроблена для приватних охоронних структур, з 10-зарядним магазином[4]. Випускається невеликими партіями з квітня 1998 року[5].
- Травматичний пістолет ПСТ «Капрал» — самозарядна версія для приватних охоронних структур під набій 10 × 23 мм Т, з 10-зарядним магазином[6].
- Травматичний пістолет ПДТО-9Т «Осавул» — самозарядна версія під набій 9 мм Р. А., з 10-зарядним магазином (випускається з 2005 р.)[7].
- Травматичний пістолет ПДТО-13Т «Осавул-3» — самозарядна версія під набій .45 Rubber, з 10-зарядним магазином (розроблений у 2009 р.)
- «Кедр-МД» — пістолет-кулемет для стрільби тільки холостими патронами, розроблений на замовлення кіноконцерну «Мосфільм» у 2006 р.; всього виготовлено 5 шт[8].
- 9-мм пістолет-кулемет «КЕДР». Технічний опис та інструкція з експлуатації — 1995 р.
- А. І. Благовіст. Те, з чого стріляють в СНД: Довідник стрілецької зброї./Під общ.ред. А. Є. Тараса. Мінськ, «Харвест», 2000. стор.203-211
- опис ПП-91 «Кедр» на сайті world.guns.ru
- опис ПП-91 «Кедр» на сайті виробника [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Опис ПП-91 Кедр [Архівовано 8 січня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Постанова Уряду РФ № 1436 від 30.12.1999 р. «Про спеціальні засоби і вогнепальну зброю, використовуваних відомчою охороною»
- ↑ Постанова Уряду РФ № 460 від 22.04. 1997 р. «Про заходи щодо забезпечення юридичних осіб з особливими статутними завданнями бойовим ручним стрілецькою зброєю»
- ↑ в 2008 році відпускна ціна для державних воєнізованих організацій становила 2574 рублів/шт.
- ↑ В. Г. Чорний. ПКСК — 9-мм портативний короткоствольний службовий карабін//журнал «Рушниця і амуніція», № 2, 1999 р. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2012.
- ↑ Дмитро Зобков. Охорона отримає новий карабін//газета «Коммерсант» № 72 (1475) від 23.04.1998
- ↑ «Златоустівський машинобудівний завод», ФГУП — ЗБРОЯ РОСІЇ, Каталог озброєння, військової та спеціальної техніки. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 10 березня 2011.
- ↑ . htm Пістолет ПДТО — 9Т Осавул
- ↑ Фахівці Златоустовського машинобудівного заводу «озброюють» Кіноконцерн «Мосфільм». Архів оригіналу за 4 серпня 2012. Процитовано 10 березня 2011.
