Перейти до вмісту

Петер Беренс

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петер Беренс (нім. Peter Behrens
нім. Peter Behrens
Народження14 квітня 1868(1868-04-14)
Смерть27 лютого 1940(1940-02-27) (71 рік)
Берлін, Німеччина
° інфаркт міокарда
ПохованняWilmersdorf Cemeteryd
Країна
(підданство)
 Німецький Райх
 Гамбург[1]
НавчанняНаціональна вища школа красних мистецтв, Державна академія мистецтв Карлсруе (1887)[2], Дюссельдорфська академія мистецтв (1892)[2] і Christianeumd
ВчителіFerdinand Brüttd[2] і Hugo Kotschenreiterd[2]
Діяльністьхудожник-плакатист, архітектор, типограф, художник, дизайнер, графічний дизайнер, викладач університету, графік, ілюстратор, art educator, industrial designer, furniture designer
Праця в містахМюнхен, Дюсельдорф, Берлін
Архітектурний стильМодерн
Найважливіші спорудиEduard-Müller-Krematoriumd, Haus Wiegandd, Mannesmann-Hausd, AEG’s Turbine factoryd, AEG-Montagehalle für Großgeräted, AEG-Kleinmotorenfabrikd, Neue Fabrik für Bahnmateriald і Q115690844?
Науковий ступіньдокторський ступінь[3]
ЧленствоDeutscher Werkbundd
ЗакладВіденська академія мистецтв[2] і Kunstgewerbeschule Düsseldorfd[2]
УчніЛюдвіг Міс ван дер Рое, Karl Hauschkad[4], Fritz Zügnerd[5], Anton Brennerd[6], Adolf Hochd[2], Josef Becvard[7], Matthäus Jiszda II.d[8] і Walter Pindd[2]
Діти·Josef Behrensd і Petra Fiedlerd
CMNS: Петер Беренс у Вікісховищі

Петер Беренс (нім. Peter Behrens; 14 квітня 1868, Гамбург27 лютого 1940, Берлін) — один із засновників сучасної промислової архітектури та дизайну, представник [[Дюссельдорфська художня школа|дюссельдорфської художньої школи

Петер Беренс відомий, перш за все, як архітектор. Разом з тим він зміг знайти свій шлях до успіху і як художник, графік, ілюстратор книг, розробник шрифтів, що зробило його одним з найвідоміших представників стилю Модерн (у Німеччині — югендстиль).[[Файл: Дом_Беренса.jpg|thumb|left|Будинок Беренса

Біографія

[ред. | ред. код]

Після навчання в Карлсруе та Дюссельдорфі, Беренс в 1891 — 1899 рр. влаштувався в Мюнхені, де увійшов до лав Сецесіону. Його твори тих років тяжіють до югендстилю, при цьому композиційно зберігаючи геометричну чіткість. 1901 року спроектував власний будинок у Дармштадтській художній колонії, разом зі всіма меблями та аксесуарами.

1903 року став директором Художньо-промислової школи в Дюссельдорфі та займав цю посаду до 1907 року.

З 1907 року він — художній консультант фірми AEG у Берліні. Саме тоді він показав себе як творець промислового дизайну та промислової архітектури. З його майстерні в Берліні вийшли Міс ван дер Рое і Вальтер Гропіус.

Засновник промислового дизайну

[ред. | ред. код]
AEG

1907 року Беренс погодився стати радником концерну «AEG» і вперше в історії провів його повний «ребрендинг», спроектувавши в єдиному стилі не лише заводські та офісні будівлі, а й місця роздрібного продажу, офісні меблі, рекламні щити, продукцію (фени, вентилятори, упаковку тощо). Стояв біля витоків Німецького Веркбунда, відстоюючи принципи функціоналізму, а також використання сучасних матеріалів — скла і сталі.

У його майстерні робили перші кроки такі архітектори-модерністи, як Ле Корбюзьє, Вальтер Гропіус, Міс ван дер Рое.

Будівля німецького посольства в Петербурзі

[ред. | ред. код]
Сучасний вигляд будівлі колишнього німецького посольства в Петербурзі
Початковий (авторський) вигляд німецького посольства в Петербурзі

У 1911-12 рр. Беренс спроектував один з ключових пам'ятників європейського неокласицизму — будівлю посольства Німеччини на Ісаакіївській площі в Петербурзі.

Спрощені, позбавлені класичного декору колони, здавалося, проголошували брутальну міць Німецької імперії. Особливо чітко ця ідея знайшла відбиток у скульптурній групі Диоскурів і двох коней, якої нині не вистачає для цілісності художнього задуму автора. Її скинув шовіністично настроєний натовп після початку Першої світової війни.

Німецьке посольство в Петербурзі — прототип тієї архітектури, яка набула розвитку за тоталітарних режимів у СРСР і Німеччині в 30-х роках XX століття.

Інші роботи

[ред. | ред. код]

[[Файл:AEG premises, Montagehalle für Großmaschinen (Berlin, 2006).jpg|thumb|Будівля «AEG» в берлінському районі Веддинг]] Впродовж наступних десятиліть Беренс проектував переважно заводські та фабричні будівлі (в Берліні, 1909—1912; Ризі, 1912—1914 (Два корпуси заводу «Уніон» — нині ВЕФ, спільно з Ф. Шеффелем та Ф. Зейберліхом); Обергаузені, 1921—1925; Хехсті, 1925—1926; Лінці, 1932—1936). В 1922—1936 рр. очолював Школу архітектури при Віденській академії мистецтв. Попри граничний лаконізм декору, пізні споруди Беренса цілком вписуються в русло німецької традиції з властивою їй значною ваговитістю та масивною суворістю.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кириков Б. М., Штиглиц М. С. Петербург немецких архитекторов. СПб.: «Чистый лист», 2002. ISBN 5-901528-04-2
  • Scheurer, Ralf. Das Gebäude der Deutschen Botschaft in St.Petersburg von Peter Behrens. In «St.Petersburg-Leningrad».Universität Karlsruhe (TH), Institut für Baugeschichte. Karlsruhe.2000
  • "Deutsche Botschaft 1911 — 1912 Peter Behrens", «DU». Die Zeitschrift der Kultur. Heft Nr.12, Dezember 1998
  • Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. Москва, Стройиздат, 1988.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петер Беренс