Петер Штрассер
| Петер Штрассер | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження | 1 квітня 1876 Ганновер, Королівство Пруссія, Німецький Райх | |||||||||
| Смерть | 5 серпня 1918 (42 роки) Велльс, Мендіпd, Сомерсет[d], Сомерсет, Англія, Сполучене Королівство загиблий у бою | |||||||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецька імперія | |||||||||
| Звання | Капітан-цур-зее | |||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Петер Штрассер у Вікісховищі | ||||||||||
Петер Штрассер (1 квітня 1876 – 5 серпня 1918) був головним командиром німецького імператорського флоту цепелінів під час Першої світової війни, основної сили бомбардувальних кампаній з 1915 по 1917 роки. Загинув під час останнього нальоту на Велику Британію.
Штрассер народився в Ганновері, Німеччина, 1 квітня 1876. У п'ятнадцятирічному віці, він вступив до лав імператорського військово-морського флоту (Кайзерліхмаріне). Після служби на кораблях SMS Stein та SMS Moltke, він вступив до військово-морської академії у Кілі. Він швидко отримував звання і в 1895 році став лейтенантом. Він служив на кораблях SMS Mars, SMS Blücher, SMS Panther, SMS Mecklenburg та SMS Westfalen з 1897 по 1902. Він був чудовим артилерійським офіцером, тому отримав посаду в управлінні імператорськими ВМС де був відповідальний за корабельну та берегову артилерію. У вересні 1913,[1] його призначили командувати військово-морським повітряним дивізіоном Naval Airship Division (Marine-Luftschiff-Abteilung[2]). Дирижаблі тоді тільки з'явились і корветтенкапітан (Korvettenkapitän) Штрассер, став командиром нового дирижабля після свого попередника, корветтенкапітана Фрідріха Метцінга,[1] який потонув під час падіння першого дирижабля L 1. Незабаром було втрачено і другий дирижабль L 2.[3] Штрассер закінчив теоретичне вивчення дирижабля і розпочав практичне навчання на цивільному дирижаблі LZ 17. Інший дирижаблі, LZ 13 призначався для навчання військово-морських екіпажів поки будувалися нові. На початку війни ВМС мали лише один робочий дирижабль LZ 24 (військове позначення L 3). L 3, під особистим командування Штрассера, був єдиним дирижаблем який брав участь у навчаннях ВМС перед війною.
З початком Першої світової війни у серпні 1914, військово-морські дирижаблі почали використовувати для полювання за субмаринами, у боротьбі з морськими мінами та для розвідки. Вони взяли участь у битві в Гельголандській бухті.
У період 19–20 січня 1915, L3 і L4 взяли участь у першому бомбардувальному рейді на Англію, де атакували Грейт-Ярмут, Шерінгем та Кінгс-лінн. Протягом наступних 3 років, бомбардувальні операції проводили не лише проти Британії, але і бомбили Париж та інші міста і порти. Штрассер брав участь у нальотах на Англії принаймні один раз в місяць.[3] Він вирішив сам протестувати новостворену розвідувальну гондолу і майже випав з неї коли заплутався за антену Цепеліна.[3] Спочатку бомбардували лише військові цілі, але при лобістській підтримці контрадмірала Пауля Бенке,[1] Кайзер дав розпорядження атакувати і цивільні об'єкти. Офіційно Британія підтвердила загибель 498 цивільних та 58 військових під час нальотів у період з 1915 по 1918. Зафіксовано 1913 поранених. Дирижаблі скинули 360000 кг бомб, більшість на Британські острови. 307315 кг було скинуто на ворожі кораблі, порти та міста; 58000 кг бомб було скинуто на Італію, над Балтикою та Середземним морем. Німецькі армійські дирижаблі скинули 160000 кг бомб на свої цілі: 44000 кг на Бельгію та Францію, 36000 кг на Англію та 80000 кг на Росію та південно-східну Європу.
Віцеадмірал Райнгард Шеер став начальником Штрассера в 1916, і безрезультатно намагався приручити прагнення Штрассера до незалежності.[1] Імператорським указом від 28 листопада 1916, Штрассер отримав звання "Командир Дирижаблів" (Führer der Luftschiffe; F.d.L.).
Штрассер не дожив до кінця війни. 5 серпня 1918,[3] під час нічного рейду на Бостон, Норвіч та Хамберський лиман, дирижабль Штрассера L 70 зустрів літак-розвідник D.H.4.[4] Пілот майор Егберт Кейдбері та стрілець майор Роберт Лекі збили дирижабль L 70 на північ від Веллс-некст-Сі на узбережжі Норфолку. Жоден з 23 членів екіпажу не вижив. Це був останній рейд дирижаблів на Велику Британію.[4]
Штрассер зробив великий внесок у війну і історію, що сильно вплинуло на майбутню повітряну війну. Він зіграв важливу роль у розробці концепції бомбардувань на великих відстанях та в розробці жорсткої конструкції дирижабля, яка зробила літальний апарат більш ефективної, здатним піднятися на велику висоту, за будь-якої погоди. Він був прихильником бомбардувань як військових так і цивільних об'єктів, що слугувало пропагандою, а також відволікало ресурси з фронту.
Нам, тим хто б'є ворога в саме серце, дають несправедливе прізвисько 'вбивці дітей' ... Зараз, немає такої тварини, як некомбатант. Сучасна війна — це тотальна війна.— Петер Штрассер, [4]
- Столітня медаль
- Рятувальна медаль
- Орден Червоного орла 4-го класу
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Почесний кинджал з клинком із дамаської сталі, ручкою із слонової кістки і написом «Хороброму Штрассеру», вручений особисто імператором Вільгельмом
- Pour le Mérite (20 серпня 1917) — вручений особисто адміралом Шеером.
- Незавершений авіаносець «B» отримав почесну назву «Петер Штрассер».
- В 1939 році в Ганновері з'явилась алея Петера Штрассера (нім. Peter-Strasser-Allee).
- В пам'ять перебування дирижабля Штрассера в Альгорні його іменем була названа вулиця (нім. Kapitän-Strasser-Straße).
- Thor Goote: Peter Strasser – Der F.d.L., Führer der Luftschiffe, Frankfurt/Main 1938
- ↑ а б в г Castle, Ian (2008). London 1914-17 : the Zeppelin menace (вид. 1. publ. in Great Britain). Oxford: Osprey. с. 11—12. ISBN 1-84603-245-8. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2020.
- ↑ Urban, Heinz (2008). Zeppeline der kaiserlichen Marine, 1914-1918 (German) (вид. Dt. Orig.-Ausg., 1. Aufl.). Meersburg: Masuren. с. 560. ISBN 3-00-022731-8.
- ↑ а б в г Lehmann, Ernst A.; Mingos, Howard. 1927. The Zeppelins. The Development of the Airship, with the Story of the Zepplins Air Raids in the World War. Chapter V (online) [Архівовано 2011-05-07 у Wayback Machine.] Published by I. H. SEARS & COMPANY, Inc. New York (All online chapters - I to VII [Архівовано 2012-02-13 у Wayback Machine.])
- ↑ а б в Lawson, Eric; Lawson, Jane (1996). The first air campaign, August 1914-November 1918. Cambridge, MA: Da Capo Press. с. 79—80. ISBN 0-306-81213-4. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2020.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 1 квітня
- Народились 1876
- Уродженці Ганновера
- Померли 5 серпня
- Померли 1918
- Померли в Сомерсеті
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Столітньою медаллю
- Нагороджені Рятувальною медаллю
- Кавалери ордена Червоного орла 4-го ступеня
- Нагороджені Ганзейським хрестом (Гамбург)
- Нагороджені Військовим хрестом Фрідріха-Августа (Ольденбург)
- Кавалери ордена дому Гогенцоллернів
- Аеронавти
- Німецькі льотчики-аси Першої світової війни
- Загинули в боях Першої світової війни
- Збиті пілоти
- Люди, на честь яких названо вулиці