Плазмафарез

Плазмафарез
Плазмафарез
	Апарат для плазмафарезу
МКХ-10	ICD10PCS
MeSH	D010956
	[редагувати у Вікіданих]

Плазмафаре́з (дав.-гр. πλάσμα — плазма, щось формоване; дав.-гр. ἀφαίρεσις — афарезіс, виведення геть; також плазмаферез^[1], плазмафорез, плазмоферез, плазмофорез, плазмоцитофорез^[2]) — це виведення, обробка (лікувальна) і повернення, або обмін плазми крові чи компонентів плазми, з- та у кровообіг. Таким чином, це екстракорпоральна терапія (медична процедура, що виконується поза організмом).

Історія

Плазмафарез був розроблений доктором Д. А. Гріфолсом Лукасом (англ. Dr José A. Grifols Lucas) в 1950—1951 роках. Гріфолс виявив, що плазмафарез дозволив донорам частіше дарувати, не порушуючи свого здоров'я, і це дало можливість більш ефективно реагувати на попит щодо плазми. Гріфолс випробував техніку на собі, і, як тільки він підтвердив, що техніка нешкідлива, почав практикувати її на добровольцях і поступово вдосконалював її. Лікар презентував результати своєї роботи в 1951 році на четвертому Міжнародному конгресі з переливання крові в Лісабоні, а в 1952 році опублікував їх у British Medical Journal^[3]. Майкл Рубінштейн був першою людиною, яка застосувала плазмафарез для лікування імунного розладу, коли він «врятував життя підліткового хлопчика з тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою (англ. TTP) у Cedars-Sinai в Лос-Анджелесі в 1959 році».

Сам процес сучасного плазмоферезу зародився в «Національному інституті раку США 1961—1968, дослідники спиралися на стару технологію сепарації молочних вершків, яка була вперше використана в 1878 році і удосконалена центрифугою Едвіна Кона, котра появилась на ринку в 1953 році» («Дзвін Кона»).

Види

Можна виділити три загальні типи плазмафарезу:

Аутологічний
Обмінний
Донорський

Аутологічний, виведення плазми крові, очищення і/чи лікування певним чином і повернення її тій же людині(донору), розглядається як терапія.

Обмінний (замінний), виведення плазми крові та обмін її з продуктами крові, які будуть передані реципієнту. Цей тип називається плазмообмінним (англ. PE, PLEX, PEX) або плазмообмінною терапією (англ. PET). Вилучену плазму відкидають і пацієнт отримує замісну донорську плазму, альбумін або комбінацію альбуміну і фізіологічного розчину (кількісне співвідношення становить зазвичай 70 % альбуміну і 30 % фізіологічного розчину). Одноразово не можна замінити більше ніж 30 % усієї плазми пацієнта, класично це 10-15 %. Проте, кількість плазми, яку можна вивести визначається індивідуально у кожному випадку.

Донорський, виведення плазми крові, розділення її компонентів і повернення деяких з них донору, зберігаючи решту, для використання продуктів крові, подарованих донором. У такій процедурі донорства плазми кров виводиться з організму, причому клітини крові та плазма відокремлюються, клітини крові повертаються донору, а плазма збирається і заморожується, щоб зберегти її для можливого використання як свіжозаморожену плазму (кріопреципітату) або як інгредієнт для виробництва різноманітних ліків.^[4]

За способом проведення, донорський плазмаферез поділяється на:

ручний (мануальний, седиментаційний (відстоювання))
апаратний (автоматизований)^[1]

За методикою виконання плазмафарез поділяють на:

Фільтраційний
- звичайне фільтрування (не застосовується)
- мембранне фільтрування
- каскадне фільтрування
Центрифугальний (інколи гравітаційний)

Протипокази

II—III ст анемія
Порушення згортання крові (наприклад, гемофілія)
Порушення серцевого ритму
Передінсультний та постінсультний, постінфарктний стани
Тяжка гіпопротеїнемія
Гіпертермія
Гіповолемічний шок
Тромбоцитопенія^[5]
Онкологічні захворювання^[6]

Безпека

Апарати для плазмоферезу мають містити обов'язковий елемент медичної безпеки — захист від інфікування. Для цього передбачено використання одноразових стерильних комплектів до відповідного апарату^[7]^[8], або рециркуляційний цикл з антисептиками.

Покази

Думки вчених та практиків, щодо показів до плазмоферезу поділені на дві групи.

Перша, плазмоферез має критичні обмеження, і виправданим застосування є при:

Тромбоцитопенічна пурпура
Серпоподібна клітинна анемія
хвороба Жуліана-Баре
Гострий інтоксикаційний синдром; септико-токсичний шок

Друга, розширяє покази^[9]:

Загальні

алергічні захворювання
аутоімунні захворювання:
- ревматизм, ревматоїдний артрит
- системний червоний вовчак
гострі і хронічні запальні захворювання
ендокринні захворювання: цукровий діабет, тиреотоксикоз;
інфекційні захворювання: вірусні гепатити, герпесвірусні інфекції
печінкова недостатність: цироз печінки, алкогольний і неалкогольний стеатогепатоз
ниркова недостатність: гломерулонефрит, полікістоз нирок
порушення обміну речовин
судинна недостатність: стенокардія, атеросклероз
інтоксикація
токсикоз у вагітних
передозування медичних препаратів