Побиття немовлят
Побиття немовлят — вбивство всіх новонароджених дітей чоловічої статі у Вифлеємі за наказом царя Ірода, щоби знищити Ісуса. Подія передана у різдвяній історії Євангелія від Матвія (Мт 2:16-18).
У другому розділі Євангелія від Матвія (Мт 2) в рамках розповіді про народження Ісуса Христа у Вифлеємі повідомляється про поклоніння новонародженому мудрецями (пізніше помилково названими Трьома царями) зі Сходу. Мудреці, побачивши на небі нову зірку, витлумачили це як ознаку народження царя, та вирушили до царя Ірода в Єрусалим, столицю Юдеї, аби вшанувати новонародженого. Ірод, занепокоєний появою потенційного суперника, доручив первосвященникам і книжникам дізнатися де це сталося. Ті, згідно з пророцтвом, повідомили, що новий цар мав народитися у Вифлеємі. Вифлеєм вважається містом Давида, якому Бог обіцяв, що його нащадки успадкують престол навіки (2 Сам. 7:16). Цим Євангеліст Матвій робить зв'язок із першим розділом, у якому походження Ісуса простежується до Давида через Йосипа (Мт 1:1-17), і цитує пророка Михея (Мх 5:1). Ірод послав мудреців знайти цю дитину. Але вдавши, що хоче вшанувати майбутнього царя, Ірод замислив убити його. Слідуючи за зіркою, мудреці прийшли до Вифлеєма, де знайшли малого Ісуса та піднесли месії три дари: золото, ладан та смирну. Попереджені віщим сном, що Ірод хоче вбити месію, мудреці покинули Єрусалим і повернулися додому, оминувши місто. На відміну від Луки, Матвій не згадує фактичного народження Ісуса, замість цього зосереджується на тому, що відбулось потім. Бог також попереджає Йосипа уві сні й каже йому покинути країну та втекти до Єгипту зі своєю дружиною Марією та дитиною (Мт 2, 13-15). Ось як Ісус уникнув гніву Ірода:
.
Після цього євангеліст цитує пророцтво Єремії, що виповнилось:
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає. |
У той час як грецька літургія називає 14 000 убитих хлопчиків, а середньовічні автори припускають до 144 000 жертв, пізніші богослови (Джозеф Кнабенбауер, Август Біспінг) говорили лише про шість-двадцять дітей, убитих у біблійні часи через передбачуваний розмір міста Вифлеєм та заселеність його передмість[1][2].
Перша достовірна згадка нехристиянським автором про вбивство невинних дітей походить від Макробія (прибл. 395—436), у своїх Сатурналіях він писав:
Дізнавшись, що серед малих дітей яких Ірод наказав убивати в Сирії, був також син Ірода і натякаючи на єврейський звичай утримуватися від свинини, Август сказав: Краще бути свинею Ірода, ніж його сином[3]
Найдавнішим свідченням сприйняття біблійної розповіді про побиття невинних у Вифлеємі є проповідь єпископа Оптатуса з Мілеве приблизно 360 року. Августина (†430) і Цезарія з Арля (†542), які також вихваляють дітей-мучеників, що були отримали привілей не тільки бути свідками Ісуса, але навіть померти за нього. Одне з найдавніших графічних зображень дітовбивства можна знайти в Кодексі Егберті (10 століття).
Шановані як flores martyrum — первістки мучеництва, немовлята не віддали життя за Христа, але безсумнівно — це сталося через Нього. Вони перемогли світ і отримали корону мучеництва, не пізнавши зла світу цього, спокус тіла і підступів сатани. Католицька церква, Англіканська церква та Православна церква відзначають свято Святих Невинних немовлят, мучеників. У євангельському богослужебнику він значиться як особливий день пам'яті для церкви. Це свято з'являється в Веронському сакраментарії у 505 р. у літургійному календарі з Північної Африки. Свято сьогодні відрізняється в різних конфесіях:
- Католицька та Євангельська Церкви: 28 грудня
- Сирійська та Халдейська Церкви: 27 грудня
- Православні церкви: 29 грудня
- Англіканська церква: 1 грудня / 28 грудня
- ↑ Frederick Holweck. Holy InnocentsIn: Catholic Encyclopedia, Vol 7, Robert Appleton Company, New York 1910.
- ↑ Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 271
- ↑ Macrobius, Saturnalia 2,4,11.
- ↑ Craig A. Evans, The Bible Knowledge Background Commentary: Matthew-Luke, David C. Cook 2003, s. 61
- ↑ C. E. B. Cranfield, On Romans: and other New Testament essays, Continuum International Publishing Group 1998, p. 159.
- Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
- Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 270—272.