Погонич-пігмей уссурійський
| Погонич-пігмей уссурійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coturnicops exquisitus (R. Swinhoe, 1873)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду (темним — гніздування, штрихованим — зимування) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Porzana exquisita Coturnicops exquisita Coturnicops noveboracensis exquisitus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Погонич-пігмей уссурійський[3] (Coturnicops exquisitus) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae)[4]. Мешкає в Східній Азії[5][6].
Уссурійський погонич-пігмей є найменшим представником родини пастушкових. Його довжина становить 12-13 см, вага 24,5 г. Довжина крила становить 75-81 мм, довжина хвоста 29-35 мм, довжина дзьоба 12-14,5 мм, довжина цівки 21,5-22,5 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Верхня частина голови і верхня частина тіла чорнуваті, поцяткована коричневими плямами і вузькими поперечними білими смужками, на голові і шиї плями менші і менш чіткі. Обличчя сірувато-коричневе, поцятковане білими плямками. Нижня частина тіла білувата, горло, верхня частина грудей, боки і гузка поцятковані охристими смугами. На крилах білі "дзеркальця". Очі карі, дзьоб зверху темно-коричневий, знизу зеленувато-жовтий, лапи рожевувато-коричневі.
Уссурійські погоничі-пігмеї гніздяться на Далекому Сході Росії (на північному сході Забайкалля і на півдні Приморського краю) та в Маньчжурії, на сході китайської провінції Хейлунцзян[7][8]. Взимку вони мігрують до Японії, на Корейський півострів та на південний схід Китаю. Вони живуть на вологих луках, на болотах та на інших водно-болотних угіддях.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція уссурійських погоничів-пігмеїв становить від 3,5 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Coturnicops exquisitus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 вересня 2022
- ↑ Robert Swinhoe. XLV.—On three new Species of Birds from Chefoo (North China). „The Annals and magazine of natural history”. 4th ser. vol 12, ss. 376–377, 1873.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 вересня 2022.
- ↑ Barry Taylor: Rails: A Guide to Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. Bloomsburry Publishing, 2010, ss. 183–185. ISBN 1408135388.
- ↑ Курочкин Е. Н., Кошелев А. И. Белокрылый погоныш // Птицы СССР. Курообразные, журавлеобразные / Потапов Р. Л., Флинт В. Е. (отв. редакторы) — Л.: Наука, 1987. — С. 341—344. — 528 с.
- ↑ А. И. Антонов, М. П. Парилов. К оценке современного статуса охраняемых видов птиц на востоке Амурской области. // Амурский зоологический журнал. I (3), 2009. 270-274 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
- ↑ Белокрылый погоныш – не просто удача. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |