Перейти до вмісту

Пронурок білоголовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пронурок білоголовий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Пронуркові (Cinclidae)
Рід: Пронурок (Cinclus)
Вид: Пронурок білоголовий
Cinclus leucocephalus
Tschudi, 1844
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Cinclus leucocephalus
Віківиди: Cinclus leucocephalus
EOL: 916128
ITIS: 559288
МСОП: 22708166
NCBI: 1740308

Пронурок білоголовий[2] (Cinclus leucocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини пронуркових (Cinclidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений в Південній Америці. Трапляється на північному заході Венесуели, заході Колумбії, в Еквадорі, Перу та Болівії.

Птах завдовжки 15-16 см, вагою 38-59 г. Верх голови, горло, груди, черево білого кольору. На спині між крилами є біла трикутна пляма. Від дзьоба через очі проходить коричнева смуга, яка далі продовжується на шиї. Крила, спина та хвіст темно-коричневого кольору.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Мешкає в Андах поруч з високогірними стрімкими річками. Взимку мігрує у нижчі широти. Тримається швидкоплинних річок з прозорою водою та кам'янистим дном. Живиться комахами та дрібними безхребетними. Основу раціону складають личинки мошок, одноденок та волохокрильців.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Сезон розмноження триває з лютого по жовтень. Пронурок білоголовий утворює тимчасові моногамні пари, які розпадаються, коли пташенята стають самостійними. Самиця будує гніздо на скелястому березі неподалік води. У гнізді 2-3 яйця. Насиджує самиця, самець в цей час підгодовує партнерку. Інкубація триває два тижня. Пташенята народжуються сліпі та голі. Самиця вигріває потомство ще два тижні. В цей час самець годує і самицю, і потомство. Згодом, ще десять днів пташенят годують обидва партнери, поки ці не стануть самостійними.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2012). Cinclus leucocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.