Перейти до вмісту

Підсуха Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Миколайович Підсуха
Народився16 жовтня 1918(1918-10-16)
Ніжиловичі, нині Макарівський район Київська область
Помер21 жовтня 1990(1990-10-21) (72 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладДВНЗ ДонНТУ
Мова творівукраїнська
Жанрпоет, прозаїк, драматург, перекладач
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Дружби народів

Олекса́ндр Миколайович Підсу́ха (16 жовтня 1918, Ніжиловичі — 21 жовтня 1990, м. Київ) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 жовтня 1918 року в селі Ніжиловичах (тепер Макарівського району Київської області) в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов.

Після закінчення навчання у 19391941 роках Підсуха працював викладачем Донецького індустріального інституту. У 19411945 роках поет на фронтах радянсько-німецької війни (спочатку сапером і автоматником, а потім стає кореспондентом дивізійної газети)[1]. У післявоєнні роки викладав англійську мову в Київському педагогічному інституті імені Максима Горького. Член Спілки письменників України з 1947 року[2].

У 19531958 роках працював відповідальним редактором журналу «Дніпро», згодом — завідувачем редакції серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». У 19731979 роках — голова Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

У 19521957 і 19801990 роках мешкав у Києві у будинку письменників Роліті, у 19571979 — в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, 2.

Виховав доньку. Зять — математик, педагог, доктор фізико-математичних наук Валерій Булдигін (1946—2012).

Могила Олександра Підсухи

Помер 21 жовтня 1990 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі разом з родиною.

Творчість

[ред. | ред. код]

Ще у студентські роки Підсуха пробує своє перо. Перша поетична збірка «Солдати миру» вийшла друком у 1948 році. Тут найповніше виписано образ воїна-визволителя. З'являються книги «Життя за нас» (1950), «Слово про наших друзів» (1951).

У 195060-ті роки відкривається Підсуха читачам як прозаїк. Поряд із ліричними збірками «Героїка» (1951), «Іду на клич» (1965), «Краплини» (1966), «Розповень» (1969) з'являється перша книжка прози «Віч-на-віч. Невигадані історії» (1962). Найпомітніше досягнення поета того періоду — віршований роман «Поліська трилогія» (1962).

З кінця 1962 року за рекомендацією Спілки письменників Підсуха відряджається як стипендіат ЮНЕСКО до Канади, Великої Британії, Франції, США. Наслідком подорожі за океан став цикл поезій «Канадський зошит», який ліг в основу збірки «Материн заповіт» (1964).

Поема «Материн заповіт» (1962) ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ в 1964 році, стала одним з найкращих творів в ліро-епічному жанрі. Вона заснована на автобіографічному матеріалі.

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Запахло квітнем»
  • «Канадський зошит»
  • «Мова»
  • «Нумо в ліс, чи в поле!»
  • «Ровесники»

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденами Червоної Зірки, Дружби народів, медалями[3].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
меморіальна дошка

У радянський повоєнний час в рідному селі письменника Ніжиловичах вчителька З. А. Шевченко організувала музей Олександра Підсухи.

На будинку в Києві по вулиці Михайла Коцюбинського, 2, де мешкав письменник, встановлено гранітну меморіальну дошку.

В журналі «Перець» № 19 за 1978 р. розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ukrtvoru.info. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.
  2. uadocs.exdat.com. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.
  3. kiev-necropol.narod.ru [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Журнал перець 1978 19. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
  • Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 147.

Посилання

[ред. | ред. код]