Перейти до вмісту

Рабія Кадір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рабія Кадір
 
Народження: 21 січня 1947(1947-01-21) (77 років)
Алтай, Q15911217?, Республіка Китай (1912—1949)
Країна:  КНР
Релігія: іслам
Партія: КПК
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рабія Кадір (уйг. رابىيە قادىر, Rabiye Qadir; (21 січня 1947(1947-01-21), Алтай, Q15911217?)) — підприємець, відома уйгурська дисидентка і правозахисниця, президент «Всесвітнього Уйгурського Конгресу» (ВУК).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в 1947 році в місті Алтай (Східний Туркестан), у родині підприємців. Одружилася в 1965 році з Сидиком Рузи і переїхала до Аксу. У 1981 із сім'єю переїхала до м. Урумчі, де почала вести невеликий бізнес з продажу уйгурського етнічного одягу. Після розвалу СРСР, як і багато уйгурів, перейшла на транскордонну торгівлю з колишніми радянськими республіками, заснувавши оптово-торгову компанію «Akida Industry and Trade Co». Незабаром стала однією з п'яти найбагатших людей Китаю, її компанія вела торговельні операції в східних регіонах Китаю, Казахстані та Росії. Її сім'я володіє великими торговими і діловими центрами у м. Урумчі, таких як «Akida Trade Center», «Kadeer Trade Center»[1].

Рабія Кадір також займалася благодійністю, всіляко підтримуючи уйгурську громаду[2].

Мати одинадцяти дітей[3].

Кадір стала членом уряду Сіньцзяну в 1987 році і делегатом Народної політичної консультативної ради Китаю в 1992 році.

Позбавлення волі

[ред. | ред. код]

Як свідок подій в Кульджі в 1997 році, Кадір розповідала, що вона зазнала невдачі, неодноразова намагаючись переконати Пекін, піти на необхідні радикальні зміни в політиці по відношенню до уйгурів. Відчуваючи, що у неї немає вибору, вона відкрито критикувала уряд у своєму виступі перед парламентом, і була негайно виведена зі складу Народних консультативних зборів; влада позбавили її паспорта.

У 1999 році вона надіслала вирізки з газет своєму чоловікові, Сідіку Рузі, який жив у Сполучених Штатах і був активним противником китайської політики відносно уйгурського народу. Рабія Кадір була затримана в серпні 1999 року, коли прямувала на зустріч з делегацією американського Конгресу в Урумчі. Вона була затримана владою КНР за звинуваченням у «розголошенні державної таємниці», і була засуджена 10 березня 2000 року в Урумчі народним судом проміжної інстанції, в «підриві державної безпеки»[2][4][5].

Кадір провела два роки в одиночному ув'язненні, але не була піддана тортурам. Вона припускає, що це сталося тому, що охоронці знали про її міжнародну репутацію. У 2004 році, термін скоротили на рік.

Звільнення, правозахисна діяльність

[ред. | ред. код]

У 2004 році вона отримала премію Рафто за боротьбу за права людини, перебуваючи у в'язниці[6].

14 березня 2004 року, Кадір була випущена, номінально з медичних міркувань, і вислана до Сполучених Штатів Америки під вартою напередодні візиту держсекретаря США Кондолізи Райс до регіону. 17 березня Кадір в США приєдналися до своєї сім'ї[7].

У липні 2008 року Ребія Кадір зустрілася з Джорджем Бушем у Білому домі

У квітні 2007 року один з її синів, Аблікім, був засуджений до 9-ти років в'язниці і 3-х років позбавлення політичних прав, за звинуваченням у «розпалюванні та участі в сепаратистській діяльності». У листопаді 2006 року Алім, інший з її синів, був засуджений до 7 років тюремного ув'язнення і оштрафований на $ 62500. Кахар Абдурехім, ще один з її синів, був оштрафований на $ 12500 за ухилення від сплати податків. У червні 2006 року Аліму, Аблікіму та Кахару були офіційно пред'явлені звинувачення у підриві державної безпеки та економічних злочинах, незабаром після обрання Кадір, президентом Американської асоціації уйгурів[8].

5 червня 2007 року на конференції з питань демократії і безпеки, що відбулася у Празі, Кадір особисто зустрілася з президентом Джорджем Бушем[9]. 17 вересня 2007 року палата представників Сполучених Штатів Америки прийняла резолюцію № 497, яка вимагала від китайського уряду звільнити ув'язнених дітей Рабії Кадір і громадянина Канади уйгурського походження Хусейнжана Джаліла і змінило свою політику відносно уйгурців[10].

«10 умов кохання»

[ред. | ред. код]

Джефф Деніелс зняв документальний фільм про Кадір у 2009 році під назвою «10 умов кохання». Цей фільм демонструвався на Мельбурнському міжнародному кінофестивалі. Організатори кінофестивалю відмовили китайському консульству в Мельбурні, який вимагав припинення показу фільму, а Рабію Кадір не запрошували на кінофестиваль. Деякі китайські продюсери на знак підтримки КНР не взяли участі у кінофестивалі. Сайт фестивалю зламали й інформація про фестивалі замінена китайським прапором і антикадіровськими гаслами. Прес-секретар міністерства закордонних справ Китаю Цинь Ган сказала, що Китай рішуче виступає проти будь-якого надання іноземною державою їй трибуни для її антикитайської розкольницької діяльності". Однак, Деніелс сказав, це добре, що «люди змогли побачити інший бік історії» і критикував тиск з боку китайського уряду[11][12][13].

Документальний фільм планувався до показу на кінофестивалі в місті Гаосюн на Тайвані, в жовтні 2009 року, китайський уряд запропонувало уряду Ґаосюна «не каламутити воду». Сайт фестивалю також зламали[14][15]. Пізніше було оголошено, що фільм буде демонструватися на кінофестивалі, як це спочатку планувалося. Прем'єр Держради Ден І заявив, що уряд буде захищати свободу слова[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Chan, Royston (8 вересня 2009). China to demolish Kadeer buildings in restive Urumqi. Reuters. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 11 жовтня 2014.
  2. ↑ а б Profile: Rebiya Kadeer. BBC News. 17 березня 2005. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 4 січня 2010.
  3. ↑ Chu Miniter, Paulette (March 2007). Taking a Stand for China’s Uighurs. Far Eastern Economic Review. Архів оригіналу за 4 квітня 2012.
  4. ↑ McGeown, Kate (June 24, 2005). Fighting the cause of China's Uighurs [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.]. BBC News.
  5. ↑ Millward (2007), p. 360.
  6. ↑ Esposito; Voll; Bakar (2007), p. 208.
  7. ↑ News Release Issued by the International Secretariat of Amnesty International. Amnesty International
  8. ↑ International Religious Freedom Report 2007 [Архівовано 17 травня 2009 у Wayback Machine.], US Department of State, 14 September 2007, accessed 28 Sept 2007
  9. ↑ President Bush Visits Prague, Czech Republic, Discusses Freedom [Архівовано 15 серпня 2017 у Wayback Machine.]. White House. June 5, 2007.
  10. ↑ GovTrack: H. Res. 497: Text of Legislation [Архівовано 19 лютого 2012 у Wayback Machine.]. GovTrack.us.
  11. ↑ McGuirk, Rod (26 July 2009). Hackers put China flag on Australian film Web site. Associated Press.
  12. ↑ Uighur premiere a sell-out in Australia. Agence France-Presse. 27 July 2009.
  13. ↑ Tran, Mark (26 July 2009). Chinese hack Melbourne film festival site to protest at Uighur documentary [Архівовано 5 липня 2013 у Wayback Machine.]. The Guardian.
  14. ↑ Child, Ben (September 22, 2009). Chinese hackers strike again in protest over Uighur activist film [Архівовано 26 вересня 2009 у Wayback Machine.]. The Guardian.
  15. ↑ Cui (22 вересня 2009). Hacker attacks website over Kadeer film. China Daily. Архів оригіналу за 4 квітня 2012.
  16. ↑ Documentary on Kadeer will screen at film festival [Архівовано 17 червня 2020 у Wayback Machine.]. Taipei Times. 28 September 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Esposito, John L.; Voll, John Obert; Bakar, Osman (2007). Asian Islam in the 21st Century. Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-533302-2.
  • Millward, James A. (2007). Eurasian Crossroads: A History of Xinjiang. New York: Columbia University Press. ISBN 978-023113924.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рабія_Кадір&oldid=42821162