Очікує на перевірку

Робер Гедігян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Робер Гедігян
фр. Robert Guédiguian
Робер Гедігян на Каннському МКФ, 2015
Ім'я при народженніРобер Жуль Гедігян (фр. Robert Jules Guédiguian)
Дата народження3 грудня 1953(1953-12-03) (70 років)
Місце народженняМарсель, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист, продюсер
Роки активності1980—наш час
ДружинаАріана Аскарід (з 1975)
IMDbID 0350168
Нагороди та премії
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Робер Гедігян у Вікісховищі

Робе́р Жуль Гедігя́н (фр. Robert Jules Guédiguian; нар. 3 грудня 1953, Марсель, Франція) — французький кінорежисер, сценарист та продюсер вірменського походження. Багаторазовий номінант та лауреат престижних фестивальних та професійних кінонагород .

Біографія та творчість

[ред. | ред. код]

Робер Гедігян народився 3 грудня 1953 року в Марселі. Його батько, електрик за професією, — вірменин, мати — німкеня. Кар'єру в кіно він почав на початку 1980-х. Бувши прибічником лівих поглядів, Гедігян за допомогою своїх стрічок передусім піднімав соціальні й політичні питання. Тривалий час режисер був членом Комуністичної партії Франції, а з 2008-го приєднався до Лівої партії[1].

Популярність до Гедігяна прийшла в 1990-х роках після драматичного фільму «Маріус і Жанетт», що розповідає про складні стосунки двох людей, що мешкають в робітничому кварталі Марселя. Стрічка стала одним з найбільше обговорюваних фільмів Франції 1997 року й досі залишається найпопулярнішою стрічкою режисера — тільки у Франції її подивилися більше 2,5 мільйонів глядачів[2]. У 1998 стрічка була представлена в шести номінаціях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар».

Робер Гедігян часто працює з постійним складом акторів — Аріаною Аскарід, Жераром Мейланом, Жаном-П'єром Дарруссеном і Жаком Буде. Вони ж зіграли у стрічці 2000 року «У місті все спокійно», що отримала Приз ФІПРЕССІ на врученні нагород Європейській кіноакадемії. У 2002-му драмою «Марі-Жо і два її кохання» Гедігян дебютував в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, а його дружина Аріна Аскарід знову була номінована на премію «Сезар».

Після фільму про останні роки життя Франсуа Міттерана «Прогулянки по Марсовому полю» (2005), що взяв участь в конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю, Гедігян поїхав до Вірменії, щоб за сценарієм дружини зняти роуд-муві «Подорож до Вірменії». Партнерами Аскарід, що зіграла головну роль, цього разу стали актори з вірменським походженням — Симон Абгарян і Серж Аведікян, а музику написав вірменський перкусіоніст, лідер групи Armenian Navy Band Арто Тунчбояджян. Проте, фільм не мав значного успіху у Франції. Більший інтерес у глядача викликала драма «Армія злочинців» (2009), що розповідає про французького антифашиста вірменського походження, учасника французького Опору Місаке Манушяна. Головну роль у стрічці зіграв Симон Абгарян, який знову з'явився у Гедігяна в одній з головних ролей в дуеті з Аріаною Аскарід в «Історії безумства» (2015).

У 2016 році Робер Гедігян очолював журі секції «Горизонти» на 73-му Венеційському міжнародному кінофестивалі[3].

Фільм Гедігяна 2017 року «Вілла» з Аріаною Аскарід та Жаном-П'єром Дарруссеном у головних ролях був відібраний для участі в конкурсній програмі 74-го Венеційського міжнародного кінофестивалю[4].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 1975 року Робер Гедягян перебуває у шлюбі з акторкою Аріаною Аскарід, яка знімалася у багатьох фільмах чоловіка. Подружжя має двох дітей[5].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Фільм Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер Примітки
1980 Фернан Fernand Так
1981 Останнє літо Dernier été Так Так
1985 Rouge midi Так Так
1985 Ki lo sa? Так Так Так
1989 Коло по манежу Un tour de manège Так
1989 Монталв і дитина Montalvo et l'enfant Так
1990 Le coupeur d'eau Так короткометражний
1991 Свинячий вереск Le cri du cochon Так
1991 Бог не переварює байдужих Dieu vomit les tièdes Так Так Так асоційований продюсер
1992 Це занадто безглуздо! C'est trop con! Так короткометражний
1993 У грошах щастя L'argent fait le bonheur Так Так
1995 За життя і смерть À la vie, à la mort! Так Так Так
1997 Маріус і Жанетт Marius et Jeannette Так Так Так
1998 На місці серця À la place du coeur Так Так
2000 В атаку! À l'attaque! Так Так Так
2000 У місті все спокійно La ville est tranquille Так Так Так
2002 Романси землі і води Romances de terre et d'eau Так
2002 Марі-Жо і два її кохання Marie-Jo et ses 2 amours Так Так Так
2004 Мій тато — інженер Mon père est ingénieur Так Так
2004 Орфографічні помилки Les fautes d'orthographe Так
2005 Рачки і черепашки Crustacés et coquillages Так асоційований продюсер
2005 Вільна зона Free Zone Так співпродюсер
2005 Прогулянки по Марсовому полю Le promeneur du champ de Mars Так Так
2006 Подорож до Вірменії Le voyage en Arménie Так Так Так
2006 Останній з божевільних Le dernier des fous Так
2007 Дахи Парижа Sous les toits de Paris Так
2008 Леді Джейн Lady Jane Так Так Так
2009 Армія злочинців L'armée du crime Так Так
2009 Дівчатка Gamines Так продюсер (оригінальна версія)
2010 Любов, що розбилася Les amants naufragés Так телевізійний
2011 Життя вщент La vie en miettes Так телевізійний
2011 Сніги Кіліманджаро Les neiges du Kilimandjaro Так Так
2013 Мій милий Пепперленд My Sweet Pepper Land Так
2013 Порушення Les déferlantes Так телевізійний
2014 Нитка Аріани Au fil d'Ariane Так Так Так
2015 Історія безумства Une histoire de fou Так Так Так
2016 Молодий Карл Маркс Le Jeune Karl Marx Так
2017 Вілла Так Так Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Робера Гедігяна [6]
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний фестиваль франкомовних фільмів у Намюрі
1995 Найкращий фільм За життя і смерть Перемога
Приз Луї Деллюка
1997 Найкращий фільм Маріус і Жанетт Перемога
Женевський міжнародний кінофестиваль
1997 Гран-прі Маріус і Жанетт Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
1998 Золота мушля На місці серця Номінація
Срібна мушля — Спеціальний приз журі Перемога
Премія за найкращий сценарій — Почесна згадка Перемога
Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) Перемога
2004 Золота мушля Мій тато — інженер Номінація
Премія «Люм'єр»
1998 Найкращий фільм Маріус і Жанетт Номінація
2012 Найкращий сценарій Сніги Кіліманджаро Номінація
Премія «Сезар»
1998 Найкращий фільм Маріус і Жанетт Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій Номінація
Паризький кінофестиваль
1998 Нагорода преси Маріус і Жанетт Перемога
Премія «Гойя»
1999 Найкращий європейський фільм Маріус і Жанетт Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді
2000 Золотий колос за найкращий фільм У місті все спокійно Перемога
2002 Марі-Жо і два її кохання Номінація
2011 Срібний колос за найкращий фільм Сніги Кіліманджаро Перемога
Приз глядачів Перемога
Міжнародний фестиваль фільмів про кохання у Монсі
2001 Найкращий сценарій У місті все спокійно Перемога
Премія Європейської кіноакадемії
2001 Найкращий європейський сценарій У місті все спокійно Номінація
Приз ФІПРЕССІ Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
2002 Золота пальмова гілка Марі-Жо і два її кохання Номінація
1911 Приз «Особливий погляд» Сніги Кіліманджаро Номінація
Єреванський міжнародний кінофестиваль «Золота абрикоса»
2004 Гран-прі Золота абрикоса Марі-Жо і два її кохання Номінація
1900 Срібна абрикоса — Спеціальний приз Подорож до Вірменії Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2005 Золотий ведмідь Прогулянки по Марсовому полю Номінація
2008 Леді Джейн Номінація
Приз «Люкс» Європейського парламенту
2011 Найкращий фільм Сніги Кіліманджаро Перемога
Премія «Турія», Валенсія (Іспанія)
2013 Найкращий фільм Сніги Кіліманджаро Перемога
2013 Премія глядачів за найкращий фільм Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
2017 Золотий лев Вілла Номінація
Премія Всесвітньої католицької асоціації по комунікаціях (SIGNIS) Перемога

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ « Robert Guédiguian: „C'est terrible, cette absence de fédération des pauvres gens“ », Mathilde Blottière, Télérama.fr, 15 листопада 2011. Процитовано 2.08.2017
  2. ↑ Robert Guédiguian — Box-office France sur JP Box-office. Consulté le 10.novembre.2015.
  3. ↑ Режиссер Робер Гедигян возглавит жюри программы «Горизонты» Венецианского кинофестиваля. PanARMENIAN Network (рос) . 8.07.2017. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  4. ↑ Venice to Honor Jane Fonda, Robert Redford; Their ‘Our Souls at Night’ to World Premiere. Variety. Процитовано 30.07.2017.
  5. ↑ " Ariane Ascaride au fil des films de Robert Guédiguian ", Caroline Besse, Télérama.fr, 18 червня 2014. Процитовано 2.08.2017.
  6. ↑ Нагороди та номінації Робера Гедігяна на сайті IMDb (англ.)
  7. ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Робер Гедігян
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Робер_Гедігян&oldid=41358673