Робітничий клас іде в рай
Робітничий клас іде в рай | |
---|---|
італ. La classe operaia va in paradiso | |
Жанр | політична драма |
Режисер | Еліо Петрі |
Продюсер | Уго Туччі |
Сценаристи | Еліо Петрі Уго Пірро |
У головних ролях | Джан Марія Волонте Маріанджела Мелато Джино Перніче |
Оператор | Луїджі Кувейлер |
Композитор | Енніо Морріконе |
Монтаж | Руджеро Мастроянні |
Художник | постановник: Данте Ферретті |
Костюмер | Франко Чаретті |
Кінокомпанія | Euro International Film (EIA) |
Дистриб'ютор | New Line Cinema і Netflix |
Тривалість | 125 хв. |
Мова | італійська |
Країна | Італія |
Рік | 1971 |
Дата виходу | 17 вересня 1971 |
IMDb | ID 0066919 |
Рейтинг | IMDb: |
Робітничий клас іде в рай у Вікісховищі |
«Робітничий клас іде в рай» (фр. La classe operaia va in paradiso) — італійська політична драма 1971 року, яку поставив режисер Еліо Петрі.
Фільм став лауреатом Золотої пальмової гілки 25-го Каннського кінофестивалю (разом зі стрічкою «Справа Маттеї» режисера Франческо Розі)[1], премії «Давид ді Донателло» за найкращий фільм року та низки інших кінонагород .
Лулу Масса працює токарем на одному з міланських заводів. Він зразковий робітник, за що його любить начальство і ненавидять колеги по роботі. Одного разу Лулу втрачає на роботі один з пальців, і, вперше невдоволений умовами роботи, бере участь у страйку, змінюючи прибічників і стаючи на стежку класової боротьби. Після цього його відразу звільняють, а потім наймають знову. В результаті Лулу остаточно заплутався у власних переконаннях…
Джан Марія Волонте | ···· | Лулу Масса |
Маріанджела Мелато | ···· | Лідія |
Джино Перніче | ···· | Сіндачаліста |
Луїджі Діберті | ···· | Бассі |
Донато Кастелланета | ···· | Маркс |
Джузеппе Фортіс | ···· | Валлі |
Коррадо Соларі | ···· | Мена |
Флавіо Буччі | ···· | фабричний робітник |
Рената Дзаменго | ···· | Марія |
Сальво Рандоне | ···· | Мілітіна |
Нагороди та номінації фільму «Робітничий клас іде в рай»[2] | |||||
---|---|---|---|---|---|
Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
1972 | 25-й Каннський міжнародний кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Робітничий клас іде в рай | Перемога | |
Спеціальна згадка | Джан Марія Волонте | Перемога | |||
Премія «Давид ді Донателло» | Найкращий фільм | Робітничий клас іде в рай | Перемога | ||
Спеціальний «Давид» за акторську гру | Маріанджела Мелато | Перемога | |||
1973 | Премія «Золотий глобус» | Найкращий актор | Джан Марія Волонте | Перемога | |
Італійський національний синдикат кіножурналістів | Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Еліо Петрі | Номінація | ||
Найкращий актор | Джан Марія Волонте | Номінація | |||
Найкращий акторка | Маріанджела Мелато | Перемога | |||
Найкращий актор другого плану | Сальво Рандоне | Перемога | |||
Найкращий сценарій | Еліо Петрі, Уго Пірро | Номінація | |||
Найкращий оригінальний сюжет | Еліо Петрі, Уго Пірро | Номінація |
- ↑ Festival de Cannes: The Working Class Goes to Heaven. festival-cannes.com. Процитовано 24.09.2016.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Робітничий клас іде в рай» на сайті IMDb
- Робітничий клас іде в рай на сайті IMDb (англ.) (станом на 24.09.2016)