Очікує на перевірку

Рогатинський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рогатинський повіт
Округ Бережанський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Рогатин
Створений 1854
Площа 1131,94 км² (1880)
Населення 85 132 (1880)
Найбільші міста Рогатин, Бурштин

Рогатинський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі, УРСР і Третього Рейху. Адміністративним центром повіту було місто Рогатин.

Повітовим комісаром був адвокат д-р Михайло Воробець, його змінив Євстахій Миронович. Делегатом до УНРади був обраний Іван Сенчина (УРП)[1].

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

За часів II Речі Посполитої (1918—1939)

[ред. | ред. код]
Рогатинський повіт

пол. Powiat rohatyński

Місто Рогатин
Найбільше місто Рогатин
Країна  Польська Республіка і  Австро-Угорщина
Регіон Станиславівське воєводство
Гміни 102 (1921), 14 (1934—1939)
Населення
 - повне 12300 (1931)
 - густота 111
Площа
 - повна 1147 км²
Дата заснування 1867
Дата ліквідації 17 січня 1940

Включений до складу Станиславівського воєводства Республіки Польща, з утворенням воєводства 23 грудня 1920 року на землях анексованої ЗУНР. До складу повіту входило 169 поселень (з них 3 міста, 99 сільських гмін, 67 фільварків) зі 21763 житловими будинками. Українське населення бойкотувало польський перепис 1921 року. Для придушення опору в повіт введено батальйон піхоти й ескадрон кавалерії, арештовано актив, серед них — 9 священиків.[2] Загальна чисельність населення повіту складала 109534 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 79127 — греко-католики, 21827 — римо-католики, 8420 — юдеї, 96 — інших визнань. Українці гуртувались у товариства «Просвіта», «Сільський господар»[3], «Січ», «Каменярі».

Зміни адміністративного поділу

[ред. | ред. код]
Рогатинський повіт

1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів з розпарцельованого (розділеного) фільварку в Журові утворено нову самостійну адміністративну гміну Луковець Журівський[4].

1 жовтня 1931 року сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту[5].

1 липня 1934 року частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста Рогатин[6].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Рогатинського у Станиславівському воєводстві на сільські гміни», 1 серпня 1934 року в Рогатинському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни з дотогочасних сільських ґмін.

Міста (Міські ґміни)

[ред. | ред. код]

Сільські ґміни

[ред. | ред. код]
Кількість
  • 1920—1923 рр. — 98;
  • 1923—1931 рр. — 99;
  • 1931—1934 рр. — 98;
  • 1934—1939 рр. — 11.
Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Болшовце Бовшів (частина), Ганівці, Гербуртів, Демешківці, Желибори, Кінашів, Німшин (частина), Поплавники, Скоморохи Нові, Слобідка Більшівецька 10
2 Ґміна Букачовце Букачівці, Журавєнко, Каролівка, Козарі, Мартинів Новий (частина), Посвірж, Тенетникі, Чагрів (частина), Черніїв 9
3 Ґміна Бурштин Бовшів (частина), Демянів, Коростовичі, Куропатники, Людвиківка, Мартинів Новий (частина), Мартинів Старий, Німшин (частина), Озеряни, Різдвяни, Нижні Сарники, Середні Сарники, Стасьова Воля 10
4 Ґміна Журув Вишнів, Грегорув, Журув, Колоколин, Луковець Вишнівськіий, Луковьєц Журовскі (з 01.01.1923), Подміхаловце 7
5 Ґміна Кнігиніче Бабухув (Бабухів) (частина), Васючин, Заґуже Кнігиніцкє (Загір'я), Залуже (Залужжя) (частина), Кнігиніче (Княгиничі), Оскжесіньце (Воскресинці), Помонєнта (Помонята), Псари (частина), Явче (частина) 9
6 Ґміна Конкольнікі Библо, Дитятин, Заґуже Конколницкє (Загір'я-Кукільницьке), Конкольнікі (Кукільники), Подшумляньце (Підшумлянці), Скоморохи Старе (Старі Скоморохи), Слобода Конкольніцка (Слобода Кукільницька), Хохонюв (Хохонів), Яблонув (Яблунів) 9
7 Ґміна Конюшкі Бабухув (Бабухів) (частина), Конюшкі, Куніче (Куничі), Лучиньце (Лучинці), Насташчин, Обельніца, Чагрув (Чагрів) (частина), Юнашкув (Юнашків), Явче (частина) 6
8 Ґміна Ліпіца Дольна Гоноратувка (Гоноратівка), Ліпіца Дольна (Нижня Липиця), Ліпіца Ґурна (Верхня Липиця), Лопушна, Сарнкі Ґурне (Сарники), Сьвістельнікі (Світанок) 6
9 Ґміна Подкамєнь Бєньковце (Беньківці), Виспа, Дегова, Дзічкі (Дички), Доліняни, Заланув (Заланів), Любша, Мелна, Подбуже (Підбір'я), Подкамєнь (Підкамінь), Псари (частина), Фраґа, Яглуш 12
10 Ґміна Пукув Данільче, Добринюв (Добринів), Золчув (Жовчів), Пукув (Пуків), Стратин, Уязд (Уїзд), Чесьнікі (Чесники) 7
11 Ґміна Рогатин Вєжболовце (Вербилівці), Заліпіє (Залип'я), Залуже (Залужжя), Клєшчувна (Кліщівня), Кутце (Кутці), Перенювка (Перенівка), Подвінє (Підвиння), Подгродзє (Підгороддя), Поток (Потік), Путятиньце (Путятинці), Руда, Фірлєюв, Черче 13
ліквідована Слобода Букачівська (до 01.10.1931) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

[ред. | ред. код]

Українці-греко-католики становили 71 % населення повіту (1907)[7].

У 1939 році в повіті мешкало 138 720 осіб (101280 українців-греко-католиків — 73,01 %, 9240 українців-латинників — 6,66 %, 15025 поляків — 10,83 %, 3400 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,45 %, 9 685 євреїв — 6,98 % і 90 німців та інших національностей — 0,06 %)[8].

У складі СРСР

[ред. | ред. код]

19 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту. 27 листопада 1939 року повіт включений до складу новоутвореної Станіславської області. Як адміністративна одиниця повіт скасований у січні 1940 року через поділ його території на 4 райони — кожен із кількох колишніх ґмін:

Третій Рейх

[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації у 1941—1944 роках Рогатинський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Бережани Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Після зайняття території повіту у липні 1944 року Червоною армією був відновлений поділ на райони.

Сучасність

[ред. | ред. код]

В даний час територія колишнього Рогатинського району внаслідок адміністративної реформи повністю увійшла до складу укрупненого Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, а Рогатин став центром Рогатинської міської об'єднаної територіальної громади.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Олег Павлишин Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад-грудень 1918 року): нарис // Україна Модерна. — Число 2—3. — 1999.
  2. [Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 62.]
  3. Як на Прикарпатті сто років тому розвивалося сільське господарство? Фото. vikna.if.ua. Вікна. 14 листопада 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 9 listopada 1922 r. w przedmiocie utworzenia z rozparcelowanego obszaru dworskiego w Żurowie, powiat Rohaty, nowej samoistnej gminy administracyjnej pod nazwą Łukowiec Żurowski // Dziennik Ustaw. — 1922. — nr. 101. — poz. 926. (пол.)
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1931. — nr. 79. — poz. 627. — S. 1373. (пол.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr. 56. — poz. 499. — S. 920. (пол.)
  7. Українці. Частка у населенні повітів. wikimedia.org. Wikimedia.org. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 8 грудня 2022.
  8. >Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 69. — ISBN 3-447-02376-7.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Mielcarek A. Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej. — Warszawa: Neriton, 2008. — 231 s. — ISBN 978-83-7543-400-2. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]