Рудольф фон Бюнау

Рудольф фон Бюнау
нім. Rudolf von Bünau
Народився	19 серпня 1890(1890-08-19) Штутгарт, Вюртемберзьке королівство, Німецька імперія
Помер	14 січня 1962(1962-01-14) (71 рік) Кірхгайм-унтер-Тек ·автомобільна аварія
Країна	Німеччина  Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх  ФРН
Діяльність	військовослужбовець, офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 15 липня 1909
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг) Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг) Командор ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Орден Михая Хороброго 3-го класу Кримський щит Кубанський щит
Медіафайли у Вікісховищі

Рудольф фон Бюнау (нім. Rudolf von Bünau; 19 серпня 1890, Штутгарт — 14 січня 1962, Кірхгайм-унтер-Тек) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Лицар-іоаніт. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Син вюртемберзького дільничого інспектора майора Рудольфа фон Бюнау (1850—1898) та його дружини Марії Кароліни, уродженої Штайб (1868—1933).

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації залишений у рейхсвері, служив в основному в кулеметних частинах. З 1 жовтня 1933 року — командир 3-го батальйону 13-го піхотного полку. З 15 жовтня 1935 року — інструктор військового училища в Дрездені. З 10 листопада 1938 року — командир 133-го піхотного полку. Учасник Польської і Французької кампаній. З 25 жовтня 1940 по 4 червня 1941 року — командир 177-ї піхотної дивізії. З 1 листопада 1941 по 1 лютого 1943 року — командир 73-ї піхотної дивізії. Учасник боїв у Криму, в районі Міуса, на Кавказі, в районі Новоросійська і Мелітополя. 7 листопада 1943 року переведений у резерв.

З 1 лютого по 1 квітня 1944 року — командир 52-го армійського корпусу. З 1 квітня 1944 по 16 березня 1945 і з 20 березня по 6 квітня 1945 року — командир 11-го армійського корпусу. З 14 по 20 березня 1945 року перебував у резерві. З 1 квітня 145 року — командувач оборонним районом «Відень».

16 квітня під командуванням Бюнау була сформована група, з якою він 8 травня 1945 року здався американським військам. 9 квітня 1947 року звільнений з полону.

Загинув у ДТП.

Сім'я

28 лютого 1914 року одружився з Катаріною Лауффер (1893—1975). В шлюбі народились двоє синів:

• Рудольф (6 травня 1915 — 15 серпня 1943) — майор вермахту, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
• Гюнтер (10 вересня 1920 — 21 квітня 1943) — обер-лейтенант вермахту, кавалер Залізного хреста 1-го класу.

Обоє синів генерала фон Бюнау були офіцерами танкових військ і загинули на Східному фронті.

Звання

• Фанен-юнкер (15 липня 1909)
• Фанен-юнкер-унтер-офіцер (15 грудня 1909)
• Фенріх (22 березня 1910)
• Лейтенант (16 листопада 1910)
• Обер-лейтенант (22 березня 1915)
• Гауптман (22 березня 1918)
• Майор (1 лютого 1931)
• Оберст-лейтенант (1 липня 1934)
• Оберст (1 серпня 1936)
• Генерал-майор (1 вересня 1940)
• Генерал-лейтенант (1 вересня 1942)
• Генерал піхоти (1 травня 1944)

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест
  • 2-го класу (9 вересня 1914)
  • 1-го класу (14 листопада 1914)
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (24 грудня 1914)
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу (15 червня 1918)

Міжвоєнний період

• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (15 липня 1925)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (15 січня 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами (4 травня 1937)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (31 травня 1937)

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (1 жовтня 1939)
  • 1-го класу (5 жовтня 1939)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (1 листопада 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (15 серпня 1940)
  • Дубове листя (№ 766; 5 березня 1945)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Кримський щит (15 вересня 1942)
• Німецький хрест в золоті (23 січня 1943)
• Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» (Румунія) (19 березня 1943)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (19 березня 1943)
• Орден Заслуг (Угорщина) на військовій стрічці з мечами і зіркою (12 липня 1944)
• Кубанський щит (1 жовтня 1944)

Повоєнний період

• Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
  • Лицар справедливості (8 лютого 1950)
  • Командор (1952)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — C. 477 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege. 2. erweiterte Auflage. Chr. Belser AG. Stuttgart 1928. S. 112.