Рузський Дмитро Павлович
| Рузський Дмитро Павлович | |
|---|---|
| Рузский Дмитрий Павлович | |
 | |
| Народився | 6 (18) січня 1869 Ветлуга, Костромська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1937 Загреб, Королівство Югославія |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | mechanician, викладач університету |
| Alma mater | Імператорський університет Св. Володимира,Імператорський Московський університет, Імператорське Московське технічне училище. |
| Галузь | механіка |
| Заклад | Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId[1] Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого Загребський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | докторський ступінь |
| Батько | Pavel Ruzskyd |
Рузський Дмитро Павлович (6 (18) січня 1869, Ветлуга, Костромська губернія, Російська імперія — 1937, Загреб, Королівство Югославія) — російський вчений у галузі прикладної механіки. Професор (від 1903) Київського політехнічного інституту, Петроградського інституту шляхів сполучення, Петроградського політехнічного інгституту, Загребського університету. Дійсний статський радник.
Народився в сім'ї дрібного чиновника Павла Віттовича Рузського, котрий дослужився до чину дійсного статського радника, який надавав право на спадкове дворянство. Мати — Олександра Христофорівна Рузська, до шлюбу Пономарьова. Мав братів: Миколу (1865 — 1927), Олександра (1867—1936) та Михайла (1870 р. н.). Двоюрідний брат генерала Миколи Рузського [2], причетного до відречення Миколи II від престолу [3].
1887 року закінчив гімназію у Нижньому Новгороді. Того ж року вступив до Імператорського університету Св. Володимира на фізико-математичний факультет у Києві, де у той час жили його мати та брат Олександр.
Наступного року перейшов на фізико-математичний факультет Імператорського Московського університету, який закінчив 1891 року за розрядом математичних наук і отримав диплом I ступеня.
1895 року закінчив інженерно-механічне відділення Імператорського Московського технічного училища.
Член масонської ложі, венерабль, член місцевої петербурзької Ради і секретар її [2].
Був одружений із Ольгою Петрівною Сакович, з якою мав дітей Тетьяну, Ірину та Миколу[4].
- ↑ Рузский, Димитрий Павлович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907. — Т. доп. IIа. — С. 555.
- ↑ а б Николаевский Б. И. Русские масоны и революция / Ред-сост. Ю. Фельштинский.— М.: Терра, 1990.— С. 60.
- ↑ Мультатули, П. В. Николай II: Дорога на Голгофу: Свидетельствуя о Христе до смерти ... / Петр Мультатули.— М.: АСТ; Астрель, 2010.— С. 30—45.
- ↑ Сергей Смолянников. Братья Рузские.— Русская народная линия, информационно-аналитическая служба
- Михайлов Г. К. Профессор Дмитрий Павлович Рузский. Биографический очерк. — Научно-технические ведомости СПбГТУ, 1997. № 3.— С. 100—105.
- Вячеслав Новиков. Предисловие.— В кн.: Муссолини Бенито. Доктрина фашизма./ Репринтное воспроизведение издания: Бенито Муссолини. Доктрина фашизма./ Переводъ съ Итальянскаго В. Н. Новикова. — Paris: Книгоиздательство «Возрождение» — «La Renaissance», 1938. — Б. М. Триасъ, 1995. — С. 3—8.
- Моторина Л. А. Рузский Дмитрий Павлович, ректор Политехнического института (6.11.1919—11.07.1921). — Научно-технические ведомости СПбГТУ, 1999, № 2. — С. 146—151.
- Николаевский Б. И. Русские масоны и революция / Ред-сост. Ю. Фельштинский. — М.: Терра, 1990. — 202 с.
- Русская эмиграция и фашизм: Статьи и воспоминания / Отв. редактор и составитель В. Ю. Жуков; Науч. редактор В. Ю. Черняев. — СПб.: СПбГАСУ, 2011. — 264 с. ISBN 978-5-9227-0255-3
- Санкт-Петербургский политехнический университет Петра Великого
- Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Кафедра прикладної механіки. Історія кафедри
- Дмитрий Павлович Рузский.— Geni.com
- Сергей Смолянников. Братья Рузские.— Русская народная линия, информационно-аналитическая служба
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |