Рябченко Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябченко.
Рябченко Степан Васильович
Народження17 жовтня 1987(1987-10-17) (37 років)
Одеса
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
Жанркомп'ютерне мистецтво, архітектура, скульптура, графіка, інсталяція
НавчанняОдеська державна академія будівництва та архітектури
Діяльністьархітектор, скульптор, сучасний художник
Напрямокмедіа-мистецтво, концептуальна архітектура, світлове мистецтво
БатькоРябченко Василь Сергійович
РодичіРябченко Сергій Васильович
CMNS: Рябченко Степан Васильович у Вікісховищі

Степан Васильович Рябченко (17 жовтня 1987, Одеса) — український художник[1]. Його доробок охоплює цифрове мистецтво, концептуальну архітектуру, скульптуру, графіку, фотографію і світлові інсталяції. У центрі його уваги — межа між реальним і віртуальним світом і нова природа мистецтва[2]. Відомий своїми монументальними роботами і відео-інсталяціями, в яких створює цифровий всесвіт зі своїми героями і міфологією, а також візуалізацією неіснуючих образів, таких як комп'ютерні віруси, електронні вітри, віртуальні квіти тощо[3].

Біографія

[ред. | ред. код]
Степан Рябченко, «Мисливець» (2020)

Степан Рябченко народився 17 жовтня 1987 року в Одесі в родині художників. Його батько, Василь Рябченко — один із ключових представників сучасного українського мистецтва і Нової Української хвилі [4]; дідусь Сергій Рябченко був радянським і українським художником-графіком[5].

З 2010 — член Національної спілки художників України[6].

2011 року закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури зі ступенем магістра архітектури[7].

Наприкінці 2015 року увійшов до рейтингу «30 до 30» за версією журналу Forbes[8][9].

2020 року Степан Рябченко став головним куратором творчого об'єднання «Арт Лабораторія». Водночас виступив автором ідеї та куратором масштабної міжнародної виставки у віртуальному просторі «Strange Time»[10], запущеної 7 травня 2020 року, під час карантину у зв'язку з епідемією COVID-19. Проект розвивається за принципом живого організму, поповнюючись роботами художників з усього світу і розширюючи свої цифрові кордони[11][12].

У 2020 році став першим художником, якого запросили представити Україну на міжнародній бієнале Changwon Sculpture Biennale в Південній Кореї[13].

2021 року художник увійшов до переліку кращих цифрових митців від британського видання Electric Artefacts[14][15]. Цього ж року представляв Україну на Expo 2020 в Дубаї[16].

Живе та працює в Одесі.

Творчість

[ред. | ред. код]
Степан Рябченко, «Спокуса святого Антонія» (2010)

Степан Рябченко використовує цифрові інструменти для створення своїх художніх робіт і проєктів[17]. Комбінуючи фігуративну і абстрактну футуристичну мову, він створює великоформатні цифрові принти і комп'ютерну анімацію, які є «фрагментами» сконструйованого ним віртуального Всесвіту[18]. Часто предметом зображення стають вигадані рослини і тварини — сюрреалістичного вигляду форми життя, які існують за законами світу, створеного для них художником. Віртуальні ландшафти, в яких Рябченко розгортає історії своїх героїв — самодостатня багатовимірна цифрова реальність. Вигляд цього простору далекий від усього урбаністичного й техногенного, незважаючи на своє технологічне цифрове походження[19]. У роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий «антигероїзм», візуалізуючи комп'ютерні віруси[20]. Використовуючи одну зі складових техногенного розвитку людства як інструмент, художник апелює до теми відносин людини з віртуальним і природним оточеннями[21].

Виставки

[ред. | ред. код]
Інсталяція Степана Рябченка «Рука, що благословляє» в Saatchi Gallery у Лондоні (2014)

Роботи Степана Рябченка були представлені на багатьох міжнародних виставках, зокрема в Музеї Людвіга (Будапешт)[22], Albertina Modern (Відень)[23], Moderna Galerija (Любляна)[24], Королівському музеї мистецтва та історії (Брюссель)[25], Національному музеї мистецтв XXI століття – MAXXI (Рим)[26], Saatchi Gallery (Лондон)[27], Krolikarnia (Варшава)[28], Музеї сучасного мистецтва (Загреб), Danubiana Meulensteen Art Museum (Братислава)[29], у Манежі й Гостинному дворі (Москва)[30], Silkeborg Bad Art Centre (Сількеборг)[31], Ars Electronica Center (Лінц)[32] тощо. Його твори широко експонувалися і в Україні, зокрема в ПінчукАртЦентрі, Мистецькому Арсеналі[33], Національному художньому музеї України, Одеському музеї західного та східного мистецтва[34][35], Національному центрі «Украінський дім»[36][37], Центрі сучасного мистецтва М17, Музеї сучасного мистецтва Одеси[38], Інституті проблем сучасного мистецтва тощо[39].

Про художника

[ред. | ред. код]
Зображення комп'ютерного вірусу Melissa, створеного Степаном Рябченком в 2011 році.
Творчість одеського художника Степана Рябченка належить до тих явищ, що формують простір сучасного українського мистецтва, визначають його обшири та інтенції. Естетика нового медійного мистецтва, в царині якого працює художник, не лише відкриває інші виміри творчості, а й потребує від митця особливих якостей: фантазії, відчуття простору та тих «метаморфоз зображення», що відкривають та унаочнюють дивні зв’язки між реальним та віртуальним, справжнім та вигаданим… Невипадково однією з тем, які захоплюють художника є «нова природа», де перетинаються міфи і вигадки, враження від оточуючого світу і інші, несподівані його проекції.

 — Галина Скляренко, мистецтвознавець, куратор[40]

Степан Рябченко використовує комп’ютерну графіку у багатьох роботах, які балансують між цифровим форматом та фізичною формою. Він досліджує сучасний героїзм та класичну міфологію. Автор створює великоформатні цифрові принти, представляючи сконструйований всесвіт, населений монументальними героями у яскравих кольорових композиціях, що комбінують фігуративну та абстрактну футуристичну мову. В роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий антигероїзм, розробляючи фізичну репрезентацію для суто цифрової форми вірусу – обличчя комп'ютерного вірусу.

 — Бйорн Гельдхоф, куратор[41]

Колекції

[ред. | ред. код]
Степан Рябченко, "Алхімікус Запашний". Із серії "Віртуальний Сад" (2016). Із колекції Одеського Національного Художнього Музею
Публічні колекції
[ред. | ред. код]
Приватні колекції (обрані)
[ред. | ред. код]

Abramovych Foundation, Adamovskiy Foundation[47], Artsvit Gallery[48], Firtash Foundation, Grynyov Art Collection[49], Korban Art Foundation, Luciano Benetton Collection, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Triumph Gallery, Voronov Art Foundation, Zenko Foundation[50][17].

Премії

[ред. | ред. код]
  • 2022 — Лауреат премії імені Михайла Божія у номінації «Монументальне мистецтво»[51]
  • 2020 — Фіналіст міжнародного конкурсу сучасного мистецтва Тампського міжнародного аеропорту[52]
  • 2019 — Переможець міжнародного конкурсу на найкращу ідею скульптури-символа Міжнародного аеропорту «Одеса»[53]
  • 2012 — Лауреат міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project»[54]
  • 2011 — Номінований на Премію PinchukArtCentre[41]
  • 2010 — Лауреат першого всеукраїнського трієнале абстрактного мистецтва «АРТ-АКТ»[55]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Степан Рябченко. Kyiv Art Week. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  2. ↑ ART NOW: Степан Рябченко. Про мистецтво нової доби. ART Ukraine. Процитовано 14 червня 2020.
  3. ↑ "Нам треба рятуватися у віртуальному просторі": художник Степан Рябченко про цифровий світ, його переваги та вади. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 червня 2020.
  4. ↑ Virtuosity as an ideology | odessa-journal.com. odessa-journal.com (англ.). Процитовано 13 червня 2020.
  5. ↑ Одеський художник Сергій Рябченко: справжнє мистецтво не старіє. Стрічка новин Одеси (укр.). Процитовано 13 червня 2020.
  6. ↑ Перелік / ooonshu. ooonshu.art. Процитовано 6 серпня 2022.
  7. ↑ Abramovych.Art - Степан Рябченко - Біографія. abramovych.art (укр.). Процитовано 13 червня 2020.
  8. ↑ Forbes 30 до 30. Степан Рябченко (рос.).
  9. ↑ Одесский художник попал в число самых успешных молодых украинцев по версии Forbes. odessamedia.net (рос.). 14 березня 2016. Процитовано 14 червня 2020.
  10. ↑ Strange Time. Strange Time (англ.). Процитовано 23 червня 2020.
  11. ↑ Виставка Strange Time — Український Дім. icc-kiev.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 13 червня 2020.
  12. ↑ Перша в Україні масштабна міжнародна виставка сучасного мистецтва у віртуальному просторі. ArtsLooker (укр.). 7 травня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  13. ↑ Степан Рябченко представил украинское искусство на международной биеннале в Южной Корее. officiel-online.com (рос.). Процитовано 21 липня 2021.
  14. ↑ Українець потрапив до списку найкращих цифрових митців світу: вражаючі фото робіт. 24 Канал (укр.). Процитовано 16 лютого 2021.
  15. ↑ 15 innovative artists shaking up the digital art world - Electric Artefacts. www.electricartefacts.art (англ.). Процитовано 16 лютого 2021.
  16. ↑ Sankar, Anjana. Expo 2020 Dubai: Ukraine pavilion to engage with the world using art. Khaleej Times (англ.). Процитовано 9 жовтня 2021.
  17. ↑ а б Цифрове мистецтво. П'ять питань художнику Степану Рябченку. nv.ua (укр.). Процитовано 14 червня 2020.
  18. ↑ Суботня дискусія у PinchukArtCentre зі Степаном Рябченком. Платформа (укр.). Архів оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 13 червня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  19. ↑ New Now Gallery - Про роботи - Віртуальні ландшафти Степана Рябченка. www.newnow.gallery (укр.). Процитовано 13 червня 2020.
  20. ↑ Смотрите: Серия работ “Компьютерные вирусы” Степана Рябченко. officiel-online.com (рос.). Процитовано 14 червня 2020.
  21. ↑ Новостворена ART UKRAINE GALLERY відкриється виставкою Степана Рябченка!. ART Ukraine (укр.). Процитовано 13 червня 2020.
  22. ↑ Permanent Revolution. Ukrainian Art Today. Ludwig Museum (англ.). 11 січня 2018. Процитовано 13 червня 2020.
  23. ↑ Admin (16 квітня 2023). В одному з найвідоміших музеїв сучасного мистецтва Albertina Modern відкрилась виставка українських художників. Marbeks (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
  24. ↑ Don't dream dreams. https://www.mg-lj.si/en/ (англ.). Moderna galerija.
  25. ↑ Admin (4 серпня 2022). У столиці Бельгії відкрили масштабну виставку українських художників. Marbeks (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
  26. ↑ Ukraine: Short Stories. Contemporary artists from Ukraine | MAXXI. www.maxxi.art (англ.). 3 березня 2022. Процитовано 8 серпня 2022.
  27. ↑ Contemporary Ukrainian Artists. www.saatchigallery.com (англ.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 13 червня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  28. ↑ Temporary exhibitions / National Museum in Warsaw. www.krolikarnia.mnw.art.pl (англ.). Процитовано 13 червня 2020.
  29. ↑ 3RD DANUBE BIENNALE | Danubiana. www.danubiana.sk (англ.). Процитовано 14 червня 2020.
  30. ↑ ArtSvit at Cosmoscow 2015 | ArtSvit | Artsy. www.artsy.net (англ.). Процитовано 14 червня 2020.
  31. ↑ Unfolding Landscapes. www.silkeborgbad.dk. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 8 серпня 2022. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  32. ↑ Ars Electronica .ART Gallery. A New Digital Deal (англ.). Процитовано 6 серпня 2022.
  33. ↑ Горизонт подій. Арсенал (укр.). Процитовано 14 червня 2020.
  34. ↑ Ryabchenko, Stepan (5 липня 2017), Sounds of Silence by Stepan Ryabchenko at the Odessa Museum of Western and Eastern Art, процитовано 14 червня 2020
  35. ↑ Степан Рябченко визуализировал звуки тишины. ART Ukraine (рос.). Процитовано 14 червня 2020.
  36. ↑ Медіазалежність. Українська версія. uadim.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  37. ↑ В "Українському домі" відкрилася виставка відомих митців «Медіазалежність. Українська версія». ArtsLooker (укр.). 25 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2020.
  38. ↑ Степан Рябченко представил новый проект в Одессе (рос.). 16 квітня 2018. Процитовано 14 червня 2020.
  39. ↑ СТЕПАН РЯБЧЕНКО ПРО СТЕПАНА РЯБЧЕНКО. МіТЄЦ (рос.). 5 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2020.
  40. ↑ «Чорні квіти» Степана Рябченка | Антиквар (укр.). 24 жовтня 2024. Процитовано 8 листопада 2024.
  41. ↑ а б PinchukArtCentre Prize (PDF) (укр.). 2011.
  42. ↑ Ryabchenko, Stepan | Art Collection Telekom. www.art-collection-telekom.com. Процитовано 10 листопада 2024.
  43. ↑ Скульптура Степана Рябченка прикрасила оновлений простір М17. ArtsLooker (укр.). 16 грудня 2018. Процитовано 14 червня 2020.
  44. ↑ Zenko Foundation передав в дар Одеському музею картину Степана Рябченка. Zenko Foundation (укр.). 28 листопада 2018. Процитовано 13 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  45. ↑ В Музеї Корсаків з'явилась картина Степана Рябченка. ФОТО. kultura.rayon.in.ua (укр.). 23 січня 2022. Процитовано 6 серпня 2022.
  46. ↑ Степан Рябченко – PARK3020. park3020.com. Процитовано 3 листопада 2022.
  47. ↑ Явлення | Adamovskiy Foundation. adamovskiy.foundation (укр.). Процитовано 14 червня 2020.
  48. ↑ Рябченко Степан. Артсвіт. Процитовано 3 листопада 2022.
  49. ↑ Рябченко Степан — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (укр.). Процитовано 14 червня 2020.
  50. ↑ Степан Рябченко. Zenko Foundation (укр.). Процитовано 14 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  51. ↑ mailforiya (12 вересня 2022). «ВІРТУАЛЬНИЙ САД» СТЕПАНА РЯБЧЕНКА ЗДОБУВ ПРЕМІЮ ІМЕНІ МИХАЙЛА БОЖІЯ. esthète gazeta (укр.). Процитовано 13 вересня 2022.
  52. ↑ Tampa International Airport Public Art Project (PDF) (англ.).
  53. ↑ Оголошення переможця конкурсу скульптури. odesa.aero (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 13 червня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  54. ↑ СКУЛЬПТУРА СТЕПАНА РЯБЧЕНКО – ЯВЛЕННЯ. KYIV SCULPTURE PROJECT – Dymchuk Gallery. dymchuk.com (укр.). Процитовано 13 червня 2020.
  55. ↑ Повернемо калейдоскоп?. Чернівці, Чернівецька область - новини в газеті Версії (укр.). 14 жовтня 2010. Процитовано 13 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рябченко_Степан_Васильович&oldid=43929207