Сай (клинок)

Пара кинджалів сай

Сай (яп. 釵) — колюча клинкова холодна зброя типу стилета. Традиційна для жителів Окінави (Японія).

Припускають, що сай — похідний від тризубця, який використовувався для розпушування землі. Згодом він став застосовуватися як парна зброя, третій сай носили за поясом як запасний (метальний). Суцільнокований сай мав круглий або багатогранний клинок з гострим, рідше затупленим вістрям. Заготовка для сая являла собою хрест, один кінець якого був ударним, протилежний призначав для кріплення руків'я, а два бічні звивалися паралельно клинку на деякій відстані від центру й заточені, утворюючи подобу гарди і виконуючи вражаючу роль. Руків'я із навершям у вигляді кулі покривалася насічкою або оберталася шорсткою шкірою для поліпшення захоплення. Важливим моментом у конструкції сая є баланс між руків'ям і клинком по перехрестю гарди, який в ідеалі зберігається по обох діагоналях, проведеним через перехрестя гарди й бічні клинки тризубця. Іноді сай прикріплювали до кінця ціпка: отримана гібридна зброя називається нунті.

Сай типу «мандзі»

Техніка володіння саєм складніше техніки іншої колючо-ріжучої зброї близької або середньої дистанції бою. Захоплення сая різноманітний: руків'я затискається в кулаці, руків'я затискається в долоні з орієнтацією великого й вказівного пальців по бічних клинках тризубця, сай беруть за центральний клинок (він не відточений) і діють ним як гаком. Можливо парне застосування сая з різними видами захоплень правою й лівою руками. Завдяки характерним рисам цієї зброї обеззброювання супротивника може відбуватися без техніки захоплень.

Загальна довжина сая досягала 600 мм, вага від 500 до 1200 г.

У популярній культурі

• В історіях про «Черепашок-ніндзя» пара саїв — зброя Рафаеля.