Серпілін Леонід Семенович
| Серпілін Леонід Семенович | |
|---|---|
| Народився | 4 квітня 1912 Київ, Російська імперія |
| Помер | 27 лютого 1973 (60 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Знання мов | українська |
| Членство | СП СРСР |
| Жанр | повість[d] |
| Партія | КПРС |
Леонід Семенович Серпілін (4 квітня 1912, Київ — 27 лютого 1973, місто Київ[1]; псевдоніми: Діброва Ю., Леонченко С.) — український радянський письменник, родом з Києва.
Народився в родині робітника. 1933 року почав друкуватися. У 1937 році закінчив архітектурний факультет Київського будівельного інституту, навчався у Йосипа Юлійовича Каракіса[2]. Працював архітектором, журналістом. Член ВКП(б).
Учасник німецько-радянської війни, під час війни був спеціальним кореспондентом по Ворошиловградській області, потім відповідальним секретарем головної республіканської газети «Радянська Україна». У 1946—1947 роках працював відповідальним редактором «Літературної газети» (тепер — «Літературна Україна»).Член Спілки письменників СРСР з 1947 року. З жовтня (затв.) 1947 року — відповідальний секретар Президії Спілки радянських письменників України. Згодом працював заступником головного редактора газети «Культура i життя».
- «Після війни» (1946),
- «Світанок» (1947)[1],
- «Клятва вад багаттям» (1952),
- «Золота осінь» (1960)[1],
- «Пора весняних вітрів» (1962)[1],
- «Народження людини» (1963)[1],
- «У світлі дня» (1964)[1],
- «Вогник на узліссі» (1967),
- «П'ять днів у вересні» (1973);
- роман у 2 томах «Будівничі» (1955—1957)[1],
- збірка оповідань і нарисів «Березовий гомін» (1969);
- вірші, оповідання для дітей.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Юнаков О. Преподавательская деятельность в годы «борьбы с космополитизмом» // Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — С. 272. — ISBN 978-1-68082-000-3.
- ↑ а б в г д е ж Yunakov, 2016, с. 273.
- ↑ Yunakov, 2016, с. 272.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |