Очікує на перевірку

Сором (фільм, 2011)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сором
Shame
Жанрдрама
РежисерСтів Макквін
ПродюсерІєн Кеннінг
Еміль Шерман
СценаристЕбі Морган
Стів Макквін
У головних
ролях		Майкл Фассбендер
Кері Малліган
ОператорШон Боббітт
КомпозиторГарі Ескотт
ХудожникJudy Beckerd
КінокомпаніяUK Film Council
Alliance Films
Film4
Дистриб'юторMomentum Pictures (Британія)
UFD (Україна)
Тривалість101 хв.[1]
Моваанглійська
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Дата виходу
  • 4 вересня 2011 (Венеція)
  • 13 січня 2012 (Британія)
  • 10 травня 2012 (Україна)
Кошторис6,5 млн $[2]
Касові збори19,1 млн $[3]
IMDbID 1723811
foxsearchlight.com/shame

«Сором» (англ. Shame) — британська еротична психологічна драма 2011 року, знята режисером Стівом Макквіном. В головних ролях грають Майкл Фассбендер і Кері Малліган, події стрічки розгортаються в Нью-Йорку. Через свої відверті сексуальні сцени фільм отримав найвищий віковий рейтинг, зокрема, в США[4].

«Сором» вийшов на екрани у Великій Британії 13 січня 2012 року і 10 травня того ж року в Україні. Також за ініціативи «Артхаус Трафік» 11 квітня 2024 фільм був перевипущений в українських кінотеатрах. Стрічка отримала загалом позитивні відгуки критиків, які особливо підкреслювали гру Фассбендера та Малліган, реалістичне зображення сексуальної залежності та режисуру.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Брендон Салліван — офісний щур котрий проживає у Нью-Йорку. Спить з повіями, мастурбує кілька разів на день, сексуально залежний, тому часто вимушений вивільняти накопичену енергію у різноманітних місцях — туалет в офісі, душ, вітальня і так далі.

Одного разу, під час ранкових мандрів до роботи, головний герой зауважує привабливу жінку, що має персня на руці. Вони заграють очима, чим спочатку вона відповідає взаємністю, однак затим присоромлюється. Коли дійшла потрібна зупинка Брендон рушив за нею, але не зміг наздогнати — жінка губиться у натовпі. Згодом Брендон і його одружений бос Девід лестяться до жінок у клубі. Пізніше в провулці Брендон злягається з жінкою, яку зваблював раніше Девід у клубі.

Брендон ігнорує телефонні дзвінки сестри Сіссі, співачки з лаунжу. Доки не повертаючись з чергового робочого дня у власну квартиру, несподівано в душі зустрічає сестру. У Сіссі декілька концертів в місті, тому вона просить залишитися на кілька днів; згодом він чує телефонну розмову сестри з її коханцем. Після того, як комп'ютерна система компанії Брендон була засмічена вірусами, на комп'ютері Брендона виявляється купа різноманітної порнографії. Девід припускає що це діло рук стажера Брендона.

Брендон і Девід заслухують виступ Сіссі, що виконує «Нью-Йорк, Нью-Йорк» у барі, чим викликає бурхливі емоції. Девід фліртує з нею, помічаючи шрами заподіяні самобичуванням на її руках. Сіссі займається сексом з Девідом у спальні брата. Від огиди Брендон йде з квартири. Наступного дня Сіссі намагається лягти в одне ліжко з Брендоном, на що він виганяє її з кімнати.

Брендон йде на побачення з колегою Маріанною, яка нещодавно розлучилась з хлопцем. Під час вечері у ресторані Маріанна говорить про важливість шлюбних тенет, Брендон називає це безглуздістю - найдовші стосунки у нього тривали три місяці.

Сіссі помічає Брендона за мастурбацією у ванні. Він накидається на неї зі звинувачуванням про шпигунство. Вона помічає секс-чат на його ноутбуці. Психологічний тиск змушує позбутися усіх секс-іграшок, порно журналів, заразом і ноутбука. В офісі він цілує Маріанну, запрошує пройтися наголошуючи на сюрпризі. Вони опиняються в готелі, де у Брендона не настає ерекції під час статевого акту, це змушує дівчину покинути приміщення. Згодом Брендон займається жорстким сексом з повією в тому ж номері.

Брендон просить Сіссі покинути його дім. Він іде до бару, фліртує з жінками. Через конфлікт його виганяють, він вимушено йде до гей-клубу, де займається сексом з невідомим чоловіком. Потім прослуховує голосове повідомлення від Сіссі, котра плаче і говорить, що вони не погані люди, а просто прийшли із поганого місця. Брендон займається сексом в трьох з повіями.

Брендон підозрює, що Сіссі вчинила самогубство. Він дзвонить їй, проте та не бере слухавку, це вимушує його кинутися додому, де Сіссі лежить на підлозі у ванній з пошкодженими зап'ястками. Він намагається зупинити крововилив, врешті вона опиняється в лікарні. Брендон іде на міст і плаче під час зливи.

У метро Брендон знову бачить жінку з перстнем на руці. Він зазирає їй в очі. Вона встає, даючи йому зрозуміти, що зацікавлена. Брендон байдуже споглядає на неї.

У ролях

[ред. | ред. код]

Виробництво

[ред. | ред. код]

Кастинг

[ред. | ред. код]

Спершу Маккейна працював разом з продюсером Іеном Каннінґом над фільмом «Голод» 2008 року, згодом минулий досвід стимулював до нової співпраці, що була продовжена у розробці «Сорому» зосібно з Каннінґом і Емілем Шерманом із британсько-австралійської компанії See-Saw Films. Головним сценаристом був обраний Ебі Морган, який крім вже зазначеного фільму, написав сценарій до іншого задуму «Залізна леді».[5]

Виконавець головної ролі Маккейн у «Голоді» Майкл Фассбендер був першим і єдиним претендентом відповідну роль у «Соромі[6]». Актори Кері Малліган і Джеймс Бедж Дейл були взяті на роль, аби грати молодшу сестру і боса у 2010 році.[7] «У мене була купа прогулів, що навіть тяжко описати», — відповів кастинг-директор Еві Кауфман, задача якого повставала провести кастинг на фільм з рейтингом NC-17. У Кауфмана було унікальне завдання від Маккуїна, до якого потрібно було долучити високоякісних акторів навіть на незначні ролі. Наприклад на ролі випадкових сексуальних партнерів Брендона. Ідея полягала у тому, що партнери повинні своїм мовчанням рухати сюжет далі, відзеркаючи психологічне становище Брендона.[6]

Фільмування

[ред. | ред. код]

Початок відзйомки в Нью-Йорці було заплановано на січень 2011 року[7], хоча пізніше Фассбендер у інтерв'ю зазначив про бажання відзнімання раніше вже в березні. Переважна частина фільма відзнімалась у Челсі та його широтах. Офісні сцени продоковані у Citigroup Center, а сцени в готелі і нічному клубі Standard в районі Мітпекінга.

Музика

[ред. | ред. код]

Нижче представлені композиції вживані у фільмі:[8]

Сором
#НазваАвторВиконавецьТривалість
1.«Brandon»Harry EscottHarry Escott8:28
2.«Goldberg Variations, BWV 988: Aria»Johann Sebastian BachGlenn Gould3:04
3.«Genius of Love»
Tom Tom Club3:26
4.«Rapture»
Blondie5:32
5.«I Want Your Love»
Chic6:54
6.«My Favorite Things»
John Coltrane13:39
7.«New York, New York «Theme»»
Carey Mulligan4:55
8.«Let's Get Lost»
Chet Baker3:40
9.«Prelude & Fugue No. 10 in E Minor, BWV 855: Prelude»BachGlenn Gould2:49
10.«Goldberg Variations, BWV 988: Variation 15 a 1 Clav. Canone alla quinta. Andante»BachGlenn Gould5:00
11.«Unravelling»EscottHarry Escott9:35
12.«You Can't Be Beat»Chester BurnettHowlin' Wolf3:05
13.«The Problem»Mark LouqueMark Louque5:14
14.«Prelude & Fugue No. 16 in G Minor, BWV 885: Praeludium»BachGlenn Gould3:09
15.«End Credits»EscottHarry Escott1:43
80:13

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes 79 % критиків дали позитивну оцінку, про що можна говорити з 227 рецензій з середнім балом 7.50/10. Критики говорять наступне: «Вихваляючись знаменитою грою Майкла Фассбендера і Кері Малліган, „Сором“ — це неймовірне занурення у манію залежності».[9] На Metacritic фільм отримав оцінку 72 зі 100 балів на основі 41 критиків.[10]

Роджер Еберт із Chicago Sun-Times дав фільму чотири зірочки із чотирьох можливих назвавши його «потужним фільмом» і «сміливим й правдивим», відмітивши, що «це великий акт кінематографа і гри акторів. Я не вірю, що зможу його переглянути двічі». Пізніше Еберт назвав його другим кращім фільмом 2011 року.[11] Тодд Маккарті із The Hollywood Reporter дав фільму позитивну рецензію, зауваживши: «Завдяки добрій грі, сміливій грі Майкла Фассбендера, „Сором“ — це справжня прогулянка по одичавій стороні, погляд якої вражає, з огляду на сексуальну залежність, що поставлена на один щабель з тяготою до наркотиків».[12]

У газеті Нью-Йорк таймс А. Про. Скотт сказав: «Маккейн хоче показати, як інтенсивність потреб Брендона відгороджує його від справжньої близькості, але це здається вирішеним висновком, результатом елегантного експерименту, який був підлаштований від початку.»[13] Дональд Кларк з «Айріш Таймс» назвав фільм "найкориснішим фільмом про непристойності з часів «Екзорциста», зазначивши, що «основна течія пуританства, проте, більш ніж трохи пригнічує».[14]

Ігнатій Вишневецький, який пише для MUBI, сказав: «Кожна сцена [обсипана] великими дозами найшанованіших в кінематографі методів: двозначності… Сором носить свою порожнечу як почесний знак; Маккейн прагне до банальної порожнечі, і хоча він досягнув цього, щоб режисер (та ще з досвідом художника) прагнув зробити більше, ніж нічого не сказати».[15]

У блозі британського журналу «Мистецтво психіатрії» психіаторка Еббі Зельцер вихвалив фільм за зображення людини з приграничними розладами особистості. Хоча, перша думка про фільм була зі певним застерженням, спираючись на зауваги рецензентів про сексуальну залежність Брендона, про що висловилась, як «зворушливий приклад і точне відтворення психопатології.. [котрий обов'язково повинен] бути для перегляду усім клініцистам».[16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 'Shame' (18). British Board of Film Classification. 26 жовтня 2011. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 14 грудня 2011.
  2. ↑ Fernandez, Jay A. (6 вересня 2011). Who Will Take a Chance on Michael Fassbender's Sex-Drenched, Gruesome 'Shame'? (Analysis). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 12 вересня 2011.
  3. ↑ Shame (2011). Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 12 квітня 2012.
  4. ↑ Stewart, Andrew (4 грудня 2011). ‘Dawn’ tops sluggish weekend. Variety (англ.). Процитовано 13 лютого 2022.
  5. ↑ Dawtrey, Adam; Dawtrey, Adam (6 квітня 2011). Film4, Focus develop ‘Suffragettes’. Variety (амер.). Процитовано 11 лютого 2022.
  6. ↑ а б Movies. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.
  7. ↑ а б Carey Mulligan joins the cast of "Shame". Reuters (англ.). 9 грудня 2010. Процитовано 13 лютого 2022.
  8. ↑ Shame by Various Artists (амер.), 6 грудня 2011, процитовано 13 лютого 2022
  9. ↑ Shame (англ.), процитовано 13 лютого 2022
  10. ↑ Shame, процитовано 13 лютого 2022
  11. ↑ The Best Films of 2011 - Roger Ebert's Journal. web.archive.org. 5 січня 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 13 лютого 2022. [Архівовано 2012-01-05 у Wayback Machine.]
  12. ↑ McCarthy, Todd; McCarthy, Todd (4 вересня 2011). Shame: Film Review. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 13 лютого 2022.
  13. ↑ Scott, A. O. (1 грудня 2011). Only One Thing on His Mind. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 лютого 2022.
  14. ↑ Shame. The Irish Times (англ.). Процитовано 13 лютого 2022.
  15. ↑ Review: Steve McQueen's "Shame". MUBI (англ.). Процитовано 13 лютого 2022.
  16. ↑ Saxton, Mark. » Shame and A Dangerous Method reviews Art of Psychiatry Society (амер.). Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 13 лютого 2022. [Архівовано 2017-01-16 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сором_(фільм,_2011)&oldid=43855065