Координати: 51°31′52″ пн. ш. 32°29′59″ сх. д. / 51.53111° пн. ш. 32.49972° сх. д. / 51.53111; 32.49972
Очікує на перевірку

Сосниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Сосниця
Герб Сосниці
Сосниця. Вулиця Якова Скидана
Сосниця. Вулиця Якова Скидана
Сосниця. Вулиця Якова Скидана
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Корюківський район
Рада Сосницька селищна громада
Код КАТОТТГ UA74020070010027190
Основні дані
Засновано перші писемні згадки — 992[1], 1234 роки
Статус із 2024 року
Площа 10,97 км²
Населення 6889 (01.01.2022)[2]
Поштовий індекс 16100
Телефонний код +380 4655
Географічні координати 51°31′52″ пн. ш. 32°29′59″ сх. д. / 51.53111° пн. ш. 32.49972° сх. д. / 51.53111; 32.49972
Водойма р. Убідь (притока Десни)


Відстань
Найближча залізнична станція: Мена
До станції: 18 км
До обл. центру:
 - фізична: 90 км
Селищна влада
Адреса 16100, Чернігівська обл., Корюківський р-н, смт Сосниця, вул. Грушевського, 15
Вебсторінка Сосницька РДА
Карта
Сосниця. Карта розташування: Україна
Сосниця
Сосниця
Сосниця. Карта розташування: Чернігівська область
Сосниця
Сосниця
Мапа

Сосниця у Вікісховищі

Со́сниця — селище у Корюківському районі Чернігівської області над річкою Убіддю (притока Десни). Розташоване за 90 кілометрів на схід від Чернігова, неподалік від злиття річок Десни та Сейму. Вперше згадується 1234. Було сотенним містечком, повітовим центром. Населення — 6,8 тисячі осіб (1 січня 2022). Відстань до обласного центру автомобільним шляхом — 88 км

Назва

[ред. | ред. код]

Дослідники кажуть, що назва селища походить від соснового лісу, який оточує місцевість. Але є й інші думки. В давнину на Поліссі топонім Сосниця означав «дерево з бортю», тобто з вуликом, видовбаним з колоди, який вішали на сосну, або з дуплом у ній, де жили бджоли.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

За результатами археологічних розкопок на околиці селища і поблизу нього виявлено кілька поселень епохи неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.), бронзи (II тисячоліття до н. е.), 2 поселення і курганний могильник скіфського періоду (V—IV ст. до н. е.). Знайдені також 2 скарби римських монет (II ст. н. е.). На території Сосниці досліджені 2 ранньослов'янських поселення перших століть н. е.., 4 поселення і 2 могильника сіверян (VII—X ст.), 2 городища і 3 поселення часів Київської Русі; виявлені стародавні гончарні вироби: вони відрізняються характерним орнаментом. Подібну кераміку в археології прийнято називати «сосницькою».

Найранніший документ, в якому можна знайти згадки про Сосницю — Іпатіївський літопис. У хроніці 1234 року згадано як Данило Галицький, допомагаючи Київському Великому князю у війні з Михайлом Чернігівським, звільнив кілька міст, в тому числі і Сосницю.

У 1635 - 1648 роках Сосниця — центр Сосницької волості Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства.

У 1648—1649 і 16631668 роках Сосниця — центр полку. Після Зборівського договору 16 жовтня 1649 року включена до Чернігівського полку.

Троїцька церква (1702 р.) — колись найдавніша споруда міста. Знищена вандалами-комуністами

У 1651 році король Ян ІІ Казімеж дозволив новгород-сіверському старості Івану (Яну) Пісочинському продати маєток Сосниця (також Глухів, Погар) у Чернігівському воєводстві стриєчним братанкам Івану, Стефану та Казимиру. Трансакцію підтвердили на сеймі 1659 року, зацікавлені сторони — у 1661.[4]

У 1654 році включена в Ніжинський полк. В липні 1663 року гетьман Брюховецький відновив Сосницький полк. Петро Дорошенко, під час свого походу на Лівобережжі, в 1668 р. ліквідував Сосницький полк, а територію і козаків як окрему сотню включив до Чернігівського полку.

Після ліквідації автономного устрою на лівобережній Україні в 1782 році Сосниця увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва, отримала власний герб. З 1797 року стала повітовим центром Малоросійської, з 1802 року — Чернігівської губернії.

У 1803 році почалася регулярна забудова міста. В середині 19 століття почалася розробка торфу, діяли пивоварний, 2 цегельних та лісопильний заводи, кустарні майстерні, існувала пожежна команда.

У 1844—1855 роках у маєтку Полторацьких у Сосниці жила онука Марка Полторацького Анна Керн зі своїм чоловіком О. В. Марковим-Виноградським.

У 1905—1907 роках відбувалися сутички робітників та селян з поліцією.

На території району у період 1917—1921 років кілька разів змінювалась влада, остаточну захопили більшовики, проти них діяли українські повстанські загони.

У 1923 році у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи Сосниця стає районним центром, а в 1924 році віднесена до категорії селищ міського типу. В 1932 році Сосниччина входить до складу Менського району, а в 1935 створюється Сосницький район Чернігівської області. Він проіснував до 1962 року, коли був включений до Менського району, і відновлений у 1965 році.

З 7 липня 2017 р. смт Сосниця — центр об'єднаної територіальної громади/[5]

17 липня 2020 року[6] в результаті адміністративно-територіальної реформи Корюківський район укрупнили, до його складу увійшли території:

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність населення

[ред. | ред. код]
1897 1959 1979 1989 2001 2018 2022
7087 7164 7876 8429 8127 7401 6889


Розподіл населення за рідною мовою (2001)

[ред. | ред. код]
українська мова російська
97,59 % 2,21 %

Освіта

[ред. | ред. код]
Сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку

У селищі діють:

Культові споруди

[ред. | ред. код]

Покровська церква

[ред. | ред. код]
Церква Покрови

Дерев'яна церква Покровська — пам'ятки середини 19 століття, була єдиною церквою у Сосниці, що збереглась. Була збудована у 1724 році на місці древньої церкви, у 1847 році була повністю перебудована. Була виконана у традиційних формах козацьких церков (п'ятидільне планування, криволінійні барокові звершення зрубів). Виглядала архаїчно завдяки незвичайному нахилу стін. В інтер'єрах збереглися розписи олією на біблійні сюжети. У 1930-х роках церкву закрили більшовики, у 1941—1943 році за німецької окупації служби в церкві відновилися, однак у 1960-х роках Радянська влада знову закрила цю єдину на все селище церкву. У будівлі церкви розміщувалася автошкола, потім склад.

У 1989 році богослужіння були відновлені, Покровська церква була передана УПЦ Московського патріархату.

У 2010 році церкву, під виглядом реставрації, з ініціативи її настоятеля Іоана Кузьовича та з благословення архієпископ УПЦ МП Амвросій Полікопа, без відома та участі науковців, церква була зруйнована[7]. На її місці споруджено нову церкву. 14 жовтня 2012 року новобуд було відкрито.

До 1950-х рр. у смт була Троїцька церква, зруйнована радянською владою.

Культура

[ред. | ред. код]

Літературно-меморіальний музей О. П. Довженка

[ред. | ред. код]
Меморіальний музей О.Довженка у Сосниці. Пам'ятник
Музей О. Довженка

Музей Довженка відкрито 23 січня 1960 року. До 1968 року він був у складі Сосницького краєзнавчого музею, у 1969 році став філією Чернігівського історичного музею, а з 1992 року є самостійним музеєм обласного підпорядкування.

На території музею розташована меморіальна садиба, де пройшло дитинство Олександра Петровича Довженка та літературна експозиція.

У садибі-музеї все, починаючи з двору, батьківської хати, тину, воріт, криниці, відновлено в такому вигляді, як описано у біографічній повісті Зачарована Десна. У приміщені літературної експозиції є кінозал, де можна переглянути фільми О. П. Довженка

Краєзнавчий музей ім. Ю. С. Виноградського

[ред. | ред. код]

Сосницький краєзнавчий музей ім. Ю. С. Виноградського був відкритий 1 липня 1920 року рішенням повітового комітету. Засновником музею став Юрій Степанович Виноградський — юрист за професією, а за покликанням — історик. З початку існування музею він був історико-археологічним.

З року в рік збільшувалися фонди музею, росла його популярність, він став не тільки місцем збереження колекцій, а і центром поширення знань про навколишній світ.

З 1947 року музей став краєзнавчим. В 1993 році рішенням районної ради музею присвоєно ім'я Ю. С. Виноградського, що є найкращою даниною пам'яті нашому славетному землякові.

На сьогодні музей має 3 основні відділи та 6 зал.

Скульптура ведмедя

[ред. | ред. код]

9 вересня 2017 року в центрі селища Сосниця, на перетині вулиць Чернігівської та Корнєва, встановлено скульптуру ведмедя на сосні, яка виготовлена за мотивами герба селища. Відкриття скульптури відбулося під час урочистостей з нагоди Дня селища. Металева скульптура являє собою шестиметрову сосну з вуликом, на яку лізе ведмідь[8].

Природа

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВРУ
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  3. Історія успіху однієї громади, де люди – найцінніший скарб!
  4. Marek wagner. Piaseczyński (Piasoczyński) Stefan Konstanty h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 809. (пол.)
  5. Всією громадою на велосипеди: як в Сосниці розв'язали проблему громадського транспорту. chernigiv-future.com.ua (укр.). Процитовано 4 лютого 2021.
  6. Про утворення та ліквідацію районів. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 18 липня 2020.
  7. У смт. Сосниця на Чернігівщині більше немає козацької Покровської церкви. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. [Архівовано 2018-08-31 у Wayback Machine.]
  8. На Чернігівщині встановили шестиметрову металеву скульптуру ведмедя на сосні (фото). Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  9. У Сосниці мати загиблого воїна зробила дорогу. che.cn.ua (укр.). Процитовано 28 грудня 2023.
  10. Президент України посмертно нагородив орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня Героя Віктора Копила | Новини | Сосницька селищна громада. sosnitsa-rada.gov.ua. Процитовано 28 грудня 2023.
  11. В Сосниці відкрито меморіальну дошку загиблому учаснику АТО
  12. Знову втрата: загинув, захищаючи Україну, воїн із Сосницької громади. ЧЕline | (ru-RU) . 23 листопада 2022. Процитовано 28 грудня 2023.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]