Східна Македонія (РПМ)
Східна Македонія - географічний регіон в межах кордонів Македонії, який простягається на схід від кордону з Болгарією, на північ до етногеографічного регіону Козяція та муніципалітетів Куманово та Крива Паланка (Північна Македонія), на південь до кордону з Грецією на горі Беласиця і на захід до Повардарського краю (Центральна Македонія - Повардар'я).[1]
У рельєфі в усьому регіоні гори та долини належать до старих масивних гір, тобто до системи Родоп. Усі річки регіону належать до водозбору Егейського моря, а найбільшою річкою Східної Македонії є Брегальница. Інші менші річки – Струмиця, Злетовська река, Крива Лакавица, Светиникольська река, Кочанська река, Оризарська река, Зрновська река та інші.
Долинними одиницями в цьому регіоні є: Струмицько-Радовська долина, Овче поле, Кочанська долина, Дельцевська долина та Малешевська долина, а на цій же території розташовані етногеографічні ареали: Лакавица, Юруклак, Радовишки Шоплук, Осоговія, Піянець, Малешевія і Злетовська река.
Найвищими горами області є: Осоговські гори (2252 м), Малешевські гори з Влаїною (1932 м), Беласиця (1881 м), Плачковица (1754 м), Огражден (1745 м), Плавица (1297 м), Обозна (1278 м.) і Конечка (1159 м.).
Наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття, за часів Османської імперії, область Східної Македонії адміністративно поділялася на шість округів. За словами болгарського етнографа Василя Кньчова у своїй книзі ("Македонія, етнографія і статистика ") від 1900 року, у шести казах, які сьогодні географічно входять до регіону Східної Македонії, проживало 200 142 жителі.
У таблиці наведено кількість населення та національний склад у Східній Македонії з 1900 року:[2]
| Каза | Македонці християни | Македонці мусульмани | турки | албанці | влахи | євреї | роми | інші | Всього |
| Штипська | 22 492 | / | 25 675 | / | / | 800 | 640 | / | 49 607 |
| Струмицька | 23 602 | / | 14 930 | / | / | 700 | 1650 | / | 40 882 |
| Кочанська | 20 736 | / | 11 820 | 45 | 2020 | / | 1402 | 20 | 36 043 |
| Малешевська | 19 751 | 8605 | 425 | / | / | / | 485 | / | 29 266 |
| Кратовська | 19 385 | / | 3805 | / | 340 | / | 320 | / | 23 850 |
| Радовишська | 9 043 | / | 11.061 | / | / | / | 390 | / | 20 494 |
| РАЗОМ | 123 614 | 67 716 | 45 | 2360 | 1500 | 4887 | 20 | 200 142 | |
| відсотків | 61.7 % | 33.8 % | 0,02 % | 1.17 % | 0,74 % | 2.44 % | 0,00 % | ||
У географічних кордонах, що визначають територію Східної Македонії, розташовано 417 населених пунктів, з них 12 міст і 405 сіл, розділених на 20 муніципалітетів.
До цього регіону входять міста: Штип, Струмиця, Кочани, Радовиш, Светий Николе, Делчево, Виниця, Пробиштип, Берово, Кратово, Македонська Камениця та Пехчево. Найбільшим містом області є Штип з населенням 43 652 мешканців, який вважається обласним центром і столицею Східного статистичного регіону. З відкриттям Університету «Гоце Делчев» у 2008 році Штип став єдиним університетським містом у Східній Македонії.
Згідно з переписом населення 2002 року, у Східній Македонії було зареєстровано 338 458 жителів, що становить 16,7 % від загальної кількості жителів Республіки Північна Македонія. Щодо розподілу міського та сільського населення, то 196 527 (58 %) проживали в містах, а 141 931 (42 %) у селах. Середня щільність населення 59,8 год/ км2 . Особливо низька щільність спостерігається в Кратово, Овче Поле, Злетове та в районі сіл Юрук Плачковиці. А найбільша щільність населення зосереджена в південній частині області, точніше в долині Струмиці, де в місті Струмиці та навколишніх 74 Струмицьких селах проживає 92 625 жителів (2002 р.) або 27,7 % від усього населення Східної Македонії та 4,57 % від усього населення Республіки Північна Македонія.[3]
Села з населенням понад 2000 мешканців області: Ново Село-Струмиця (2756 мешканців), Кукліш (2532 мешканців), Злетово (2477 мешканців), Зрновці (2221 мешканець), Муртино (2209 мешканців), Василево (2174 мешканців). ) та Русиново (2095 год.).[4]
З етнічної точки зору 311 286 або 91,9 % жителів — македонці, а решта населення — турки, влахи, роми, серби та інші. Найбільше турки представлені в районі Юруклака, у Струмиці, Радовиші, Лакавиці та Штипі. Влахи живуть у Штипі, Овчему Поле, Кочанах та Лакавіці, а роми здебільшого живуть у містах Штип, Кочани та Виниця.
У таблиці наведено чисельність населення області за муніципалітетами, поділена за етнічними групами:[4]
| Громада | Македонці | Албанці | Турии | Роми | Влахи | Серби | Босняки | Інші | Разом |
| 1. Струмица | 50.258 | 3 | 3.754 | 147 | 3 | 185 | 6 | 320 | 54.676 |
| 2. Штип | 41.670 | 12 | 1.272 | 2.195 | 2.074 | 297 | 11 | 265 | 47.796 |
| 3. Кочани | 35.472 | / | 315 | 1.951 | 194 | 63 | / | 97 | 38.092 |
| 4. Радовиш | 23.752 | 8 | 4.061 | 271 | 26 | 71 | 1 | 54 | 28.244 |
| 5. Виница | 18.261 | / | 272 | 1.230 | 121 | 32 | / | 22 | 19.938 |
| 6. Свети Николе | 18.005 | / | 81 | 72 | 238 | 71 | 1 | 29 | 18.497 |
| 7. Делчево | 16.637 | 7 | 122 | 651 | 4 | 35 | / | 49 | 17.505 |
| 8. Пробиштип | 15.977 | 6 | 37 | 37 | 89 | 1 | 46 | 16.193 | |
| 9. Босилово | 13.649 | / | 495 | 24 | / | 8 | / | 84 | 14.260 |
| 10. Берово | 13.335 | / | 91 | 459 | 6 | 20 | 3 | 27 | 13.941 |
| 11. Василево | 9.958 | / | 2.095 | 5 | 1 | 4 | 1 | 58 | 12.122 |
| 12. Ново Село | 11.907 | / | / | 3 | / | 25 | 2 | 29 | 11.966 |
| 13. Кратово | 10.231 | / | 8 | 151 | 1 | 33 | / | 17 | 10.441 |
| 14. Македонска Каменица | 8.055 | / | / | 14 | / | 24 | 8 | 9 | 8.110 |
| 15. Чешиново-Облешево | 7.455 | / | / | / | 30 | 4 | / | 1 | 7.490 |
| 16. Пехчево | 4.737 | / | 357 | 390 | 2 | 12 | / | 19 | 5.517 |
| 17. Карбинци | 3.200 | / | 728 | 2 | 54 | 12 | / | 16 | 4.012 |
| 18. Конче | 3.009 | / | 521 | / | / | 3 | / | 3 | 3.536 |
| 19. Зрновци | 3.247 | / | / | / | 13 | 2 | / | 2 | 3.264 |
| 20. Лозово | 2.471 | 35 | 157 | / | 122 | 27 | 34 | 12 | 2.858 |
| Вкупно | 311.286 | 65 | 14.335 | 7.602 | 2.926 | 1.017 | 68 | 1.159 | 338.458 |
За кількістю жителів найбільший муніципалітет – Струмиця, найменший – Лозово, а за площею найбільша територія охоплює муніципалітет Берово, а найменша – Зрновці.
За підрахунками населення, у 2018 році в цьому регіоні проживало 331 703 жителі.[5]
На території Східної Македонії існує кілька діалектів, які поділяються на два діалекти.
Діалектами, що входять до складу південно-східної македонської говірки, є: стіпсько-кочанський діалект, струмицький та малешево-піринський діалект.
Діалектами, що входять до складу північномакедонської говірки, є: овчепільський і кратовський діалект.
- «Св. Богородиці-Елеуси» - Велюса
- «Св. Леонтія" - Водоча
- «Св. Антонія" – Ново Село
- «Св. Архангела Михаїла" - Берово
- «Успіння Пресвятої Богородиці» – Берово
- «Св. Гаврил Лесновський» - Легко
- «Св. Стефана" - Конче
- Делчевський монастир - Делчево
- ↑ Geografsko društvo na SR Makedonija (1973). Geographical reviews. Društvo.
- ↑ Кънчов, Васил. „Македония. Етнография и статистика“. Софија, 1900. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
- ↑ Население на Република Македонија според изјаснувањето за етничката припадност, по населени места, според пописите на население 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 1994 и 2002 година (согласно територијалната организација од 1996 година). Државен завод за статистика.
- ↑ а б Население на Република Македонија според изјаснувањето за етничката припадност, по населени места, според пописите на население 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 1994 и 2002 година (согласно територијалната организација од 1996 година). Државен завод за статистика.
- ↑ Државен завод за статистика, Население во Република Македонија на 31.12 по специфични групи на возраст, по пол, по општини, според промените во територијалната поделба во 2014 г., по години